вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2020 р. Справа№ 910/4201/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Калатай Н.Ф.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пересенчук Я.Д.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.11.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.11.2019 (повний текст складено 03.12.2019)
у справі №910/4201/19 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності
"Укрінтеренерго"
про стягнення 4 801 258, 91 грн
за зустрічним
позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності
"Укрінтеренерго"
до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання договору недійсним
Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (надалі - позивач, АТ "Житомиробленерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - відповідач, ДП "Укрінтеренерго") про стягнення 4 801 258, 91 грн, з яких: заборгованість - 1 587 976, 86 грн, штраф - 3 175 953, 72 грн, пеня - 34 456, 92 грн, 3 % річних - 2 871, 41 грн.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018, саме в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг у лютому 2019 року.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що АТ "Житомиробленерго" не довело вини ДП "Укрінтеренерго" у порушенні зобов'язань з оплати наданих у лютому 2019 року послуг з розподілу електричної енергії. При цьому відповідач вказував, що умови договору мають дискримінаційний характер відносно нього, а визначений у договорі розмір штрафу є обтяжливою умовою, що значно перевищує суму основної заборгованості.
При розгляді спору у цій справі ДП "Укрінтеренерго" (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до АТ "Житомиробленерго" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним пункту 5 додатку №1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018, умовами якого передбачена відповідальність споживача у вигляді штрафу у двократному розмірі від суми несплачених коштів.
В обґрунтування зустрічного позову ДП "Укрінтеренерго" зазначило, що вказана умова суперечить ст. 31 Господарського кодексу України, Правилам роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, оскільки передбачений спірним пунктом розмір штрафу має дискримінаційний та обтяжливий характер для останнього.
АТ "Житомиробленерго" проти зустрічного позову заперечувало з тих підстав, що умова про застосування такого розміру штрафу була узгоджена сторонами, у тому числі і ДП "Укрінтеренерго", вона передбачає відповідальність сторони за неналежне виконання свого обов'язку, не має дискримінаційного характеру, а є стимулом для належного виконання господарського зобов'язання та запобігає його порушенням.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/4201/19 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1 587 976, 86 грн, штраф - 1 587 976, 86 грн, пеню - 29 758, 25 грн, 3 % річних - 2 479, 85 грн, судовий збір - 48 122, 87 грн. У решті вимог первісного позову відмовлено.
Водночас відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/4201/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача за первісним позовом.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд, частково задовольняючи первісні позовні вимоги та, ухвалюючи рішення не врахував того, що додаток №1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 сторонами цього договору не погоджувався, а отже й судом не можуть застосовуватись положення правочину, умови якого не погоджено сторонами.
Скаржник наголошує, що сума присудженого до стягнення штрафу, є повною сумою заборгованості відповідача за один календарний місяць, тобто судом першої інстанції вирішено стягнути штраф у розмірі 100% наявної заборгованості. На думку скаржника, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те ж саме порушення - строків виконання грошового зобов'язання за спірним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4201/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.03.2020.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити скаргу відповідача без задоволення, писилаючись на те, що останній при підписанні договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 був обізнаний з його умовами. При цьому, будь-яких заперечень щодо умов названого договору від відповідача не надходило.
Також, позивач зазначив, з посиланням на аналогічну правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду по справах №№911/2813/17, 910/22964/17, 911/1351/17, 922/1720/17, 917/194/18, 910/7398/18, 904/3565/18 про можливість застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання передбаченого ст.ст. 230-231 Господарського кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Калатай Н.Ф., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 прийнято справу №910/4201/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, призначено до розгляду на 07.04.2020.
З метою недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 повідомлено учасників апеляційного провадження про зняття з розгляду справи №910/11576/19, призначеної на 07.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 справу №910/4201/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.05.2020.
27.04.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов лист судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Краснова Є.В. із проханням надіслати матеріали справи №910/4201/19 на адресу суду касаційної інстанції у зв'язку з необхідністю розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №910/4201/19 до закінчення перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/4201/19. Матеріали справи №910/4201/19 вирішено направити до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
16.09.2020 матеріали справи №910/4201/19 супровідним листом №25.2-16/910/4201/19/911/2020 від 10.09.2020 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2020, для вирішення питання щодо поновлення провадження у цій справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 прийнято справу №910/4201/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів. Поновлено апеляційне провадження у цій справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2020.
У судове засідання 03.11.2020 з'явився представник позивача. Відповідач представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 03.11.2020 представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 03.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 19.12.2018 ДП "Укрінтеренерго" листом №44/03.01-924 повідомило позивача про намір укласти зі своїм споживачем договір щодо постачання електричної енергії, у зв'язку із чим просив АТ "Житомиробленерго" укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії. Разом з цим листом позивачу була направлена заява-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, що був також розміщений на сайті АТ "Житомиробленерго".
Листом №013/22086 від 27.12.2018 позивач повідомив відповідача, що не заперечує проти приєднання ДП "Укрінтеренерго" до публічного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (опублікований на офіційному сайті АТ "Житомиробленерго" http://ztoe.com.ua) та направив відповідачу два примірники такого договору для підписання.
Тобто, 19.12.2018 між АТ "Житомиробленерго" (оператор системи розподілу) та ДП "Укрінтеренерго" (постачальник) на підставі заяви-приєднання був укладений договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір), який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії постачальнику для його споживачів як послуги оператора системи.
Пунктом 2.1 Договору передбачений обов'язок оператора системи щодо забезпечення недискримінаційного доступу постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи.
Відповідно до п. 2.2 Договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 договору та інші послуги оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до договору.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів балансуючої групи постачальника.
Відповідно до п. 3.2 Договору постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує постачальник.
Розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць (п. 3.3 Договору). Оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником у формі попередньої оплати (п. 3.4 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору постачальник зобов'язаний виконувати умови цього договору та здійснювати оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.
Цей договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п. 9.1 Договору).
Також сторонами погоджено, що згідно з п. 3.2 Додатку №1 до Договору оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником авансовими платежами відповідно до розрахункових обсягів розподіленої електричної енергії у 100 % обсязі до 25 числі місяця, що передує розрахунковому.
Пунктом 3 Додатку №5 до Договору "Порядок розрахунків вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії" встановлено, що постачальник сплачує 100% попередньої оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше останнього банківського дня місяця, що передує розрахунковому, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок оператора системи. Постачальник здійснює остаточний розрахунок за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії протягом п'яти операційних днів після закінчення розрахункового місяця самостійно згідно договору, та/або на підставі виставлених оператором системи рахунків (п. 4 Додатку).
Позивач умови Договору виконав у повному обсязі, у лютому 2019 року надав послуги відповідачу з розподілу електричної енергії на загальну суму 1 915 941, 23 грн, що підтверджується актом прийому-передачі електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України №2/5 від 28.02.2019.
Проте, відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, вартість наданих у лютому 2019 року послуг з розподілу електричної енергії не сплатив. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у січні 2019 року у відповідача існувала переплата на суму 327 964, 37 грн, з урахуванням якої заборгованість ДП "Укрінтеренерго" за надані послуги у лютому 2019 року склала 1 587 976,86 грн (1 915 941,23 грн - 327 964,37 грн).
У зв'язку з порушенням ДП "Укрінтеренерго" зобов'язань за Договором щодо повної оплати вартості наданих послуг у лютому 2019 року, АТ "Житомиробленерго" звернулося за захистом своїх прав до господарського суду.
Водночас, вважаючи обтяжливими умови цього Договору та, дискримінаційний характер Договору, ДП "Укрінтеренерго" звернулося за захистом своїх прав до місцевого господарського суду із зустрічним позовом.
Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а в зустрічних вимогах слід відмовити.
ДП "Укрінтеренерго" не погоджуючись частково з судовим рішенням, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову не оскаржується, а відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.
Отже, в апеляційному порядку переглядається судове рішення в частині задоволення первісного позову про стягнення основного боргу - 1 587 976, 86 грн, штрафу - 1 587 976, 86 грн, пені - 29 758, 25 грн, 3 % річних - 2 479, 85 грн.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову, а твердження скаржника в цій частині вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій на ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови відповідної ліцензії.
З матеріалів вбачається, що АТ "Житомиробленерго" є оператором системи розподілу постачання електричної енергії на підставі ліцензії на право підприємницької діяльності з розподілу (передачі) електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, виданої згідно постанови НКРЕКП №1441 від 16.11.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила), ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми, власності чи власника електроустановки є споживач.
Споживачі укладають договір про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Пунктом 1.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (дала - НКРЕКП) №312 від 14.03.2018 передбачено, що оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії" включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 ДП "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територією здійснення діяльності ДП "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії", визначена територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до пункту 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.
У разі необрання споживачем (крім побутового та малого непобутового споживача) нового електропостачальника до 1 січня 2019 року постачання електричної енергії такому споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" (п. 13 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону).
Відповідно до п. 2.1.4 Правил договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1.19 Правил договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє у разі постачання електричної енергії споживачам постачальником універсальних послуг та постачальником "останньої надії", а також за сукупністю споживачів електропостачальника, для яких згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією електропостачальника оплату послуг з розподілу-електричної енергії забезпечує електропостачальник.
Пунктом 2.1.15 Правил визначено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України - ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Отже, місцевим господарським судом вірно встановлено, що з боку ДП "Укрінтеренерго" наявне порушення господарського зобов'язання в частині сплати вартості наданих послуг за Договором.
При цьому господарський суд правомірно зазначив, що Договір з АТ "Житомиробленерго" був укладений саме ДП "Укрінтеренерго", на якого покладений обов'язок оплати вартості наданих послуг, без будь-яких умов чи відстрочок щодо виконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань за іншим договором. Наявність заборгованості у кінцевих споживачів перед ДП "Укрінтеренерго" не звільняє відповідача від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що особливий алгоритм розрахунків, викликаний умовами функціонування галузі, не звільняє відповідача від обов'язку належного виконання договірних зобов'язань перед АТ "Житомиробленерго" та не обумовлена сторонами в укладеному між ними договорі.
Таким чином, оскільки відповідач доказів належної сплати вартості послуг не надав, доводів позивача не спростував, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги АТ "Житомиробленерго" про стягнення заборгованості в сумі 1 587 976, 86 грн.
За прострочення зобов'язання, крім основного боргу, позивач нарахув відповідачу пеню у сумі 34 456, 92 грн. та штраф у сумі 3 175 953, 72 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пунктах 6.6 договору та п. 9 додатку №5 до Договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.
Крім того, у випадку неоплати послуг з розподілу електричної енергії у встановлений термін, постачальник також сплачує оператору системи штраф в двократному розмірі від суми неоплачених коштів (п.5 додатка №1 до Договору).
Зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання в силу наведених правових норм та умов Договору, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений господарським судом перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій відповідно до умов укладеного сторонами правочину, погоджується з його висновком, що вірними сумами нарахування відповідачу штрафних санкцій є - штраф у сумі 3 175 953, 72 грн та пеня у сумі 29 758, 25 грн. Тобто, розмір пені є меншим, ніж просив позивач, оскільки він не врахував відстрочку платежу на п'ять операційних (робочих) днів після закінчення розрахункового місяця (з 01.03.2019 по 07.03.2019), відтак, нарахування пені за прострочення оплати має здійснюватись з 11.03.2019 (враховуючи вихідні та святковий день 08.03.2019).
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні вказаних правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
Судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що відповідно до п. 1 ч. 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Проте, усі кошти, що сплачують споживачі за користування електроенергії, наданої постачальником "останньої надії", надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.
Відповідно до п. 8 Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника "останньої надії" та операторів систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 700 від 13.06.2013, з коштів, які надійшли на поточні рахунки із спеціальним режимом використання від постачальника "останньої надії", які мають заборгованість перед оптовим постачальником з оплати електричної енергії, уповноважений банк на підставі алгоритму розподілу коштів, встановленого НКРЕКП перераховує кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника до досягнення суми, зазначеної у постанові НКРЕКП, з метою повного погашення заборгованості перед оптовим постачальником за куповану електричну енергію. Фінансовими зобов'язаннями з оплати електричної енергії між постачальником "останньої надії" та оптовим постачальником є забезпечення оплати у розмірі 100% від вартості місячної товарної продукції.
У зв'язку з несплатою кінцевим споживачем (ДП "Енергоринок") вартості придбаної електричної енергії, яку ДП "Укрінтеренерго" перерозподілив, як постачальник "останньої надії", з 12.02.2019 усі кошти, отримані від споживачів постачальника останньої надії", перераховуються в рахунок погашення заборгованості ДП "Енергоринок" перед оптовим постачальником електроенергії. Сума заборгованості складає близько 632 млн. грн. Як зазначив відповідач, починаючи з лютого 2019 року, проведення розрахунків ДП "Укрінтеренерго" із позивачем за надані ним послуги з розподілу електроенергії за договором від 19.12.2018 фактично зупинилось.
У той же час, матеріали справи свідчать, що ДП "Укрінтеренерго" приклало зусилля для забезпечення повного розрахунку із АТ "Житомиробленерго" за Договором, про що свідчить наявна у січні 2019 року переплата у сумі 327 964, 37 грн, яка була врахована позивачем у якості часткової оплати за місяць лютий 2019 року.
Колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір штрафу надмірно великий, враховуючи незначний період прострочення - 1 місяць (за лютий 2019 року, а з позовом АТ "Житомиробленерго" звернулося 03.04.2019).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку може спотворити її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка може перетворитись на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, господарським судом правомірно враховано, що:
- зобов'язання відповідачем було частково виконане;
- поведінка відповідача щодо виконання зобов'язань свідчить про намагання добровільно усунути порушення, проте, залежала від дій третіх осіб (кінцевих споживачів електричної енергії);
- вина відповідача у порушенні зобов'язання була обумовлена особливим порядком розрахунків за договором;
- незначний період прострочення зобов'язання;
- сума штрафу становить удвічі більший розмір від основної заборгованості та є непомірним тягарем для відповідача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення неустойки, нарахованої позивачем та, відповідно вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 50 % від суми 3 175 953,72 грн, що складе - 1 587 976, 86 грн.
При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу та пені, на що вказував скаржник у апеляційній скарзі, не суперечить нормам чинного законодавства.
Так, відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 2 479, 85 грн, тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки день, з якого розпочинається нарахування матеріальних втрат, позивачем визначений невірно (про що зазначалось вище).
Слід також зазначити, що згідно ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Доктриною venire contra factum proprium закріплено принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Акціонерне товариство "Житомиробленерго" підлягають частковому задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених первісних позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/4201/19 в оскаржуваній частині прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим рішення в оскаржуваній частині має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"- без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/4201/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 у справі №910/4201/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
4. Матеріали справи №910/4201/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 25.11.2020.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Н.Ф. Калатай
А.І. Мартюк