Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 листопада 2020 року № 520/14324/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2019 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 р. без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 р.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії, які полягають у виплаті пенсії не в повному обсязі, а лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію, призначену на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі по тесту Закон № 2262-ХІІ) в розмірі 52 % грошового забезпечення.
Також, з протоколу про перерахунок пенсії з 01.01.2018 року встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ №103) підвищення пенсії складає 2125.76 грн, з них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 1062.88 грн, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення 1594.32 грн, з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення 2125.76 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії, позивач звернувся до суду з позовом.
Щодо зменшення розміру пенсії позивача з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року, та 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019 суд зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінету Міністрів України фактично делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Пунктами 1, 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
На виконання частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 1 якої передбачено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 2 Постанови № 103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Згідно пункту 7 Постанови № 103 на Міністерство оборони разом з іншими відомствами після набрання чинності цією постановою покладено завдання забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
Судовим розглядом встановлено, на виконання ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та вказаної Постанови № 103 пенсійним органом з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивача, виплату якої з 01.01.2018 по 31.12.2018 визначено здійснювати у розмірі 50 відсотків суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків суми підвищення, з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акту протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.
За наслідками касаційного оскарження постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 (адміністративне провадження №К/9901/10882/19) касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 - без змін.
Частиною 2 статті 265 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відтак, пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Враховуючи, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу у період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року не мав правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ст.63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 103.
На вказаний календарний проміжок часу Постанова № 103 такою, що суперечить Конституції України або вимогам Закону не визнавалась та не скасовувалась, а відтак була діючою, і як наслідок, підлягала обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
Слід зазначити, що Постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Таким чином, дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивача за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії з 01.01.2018 та 75 % суми підвищення пенсії з 01.01.2019, визначеного станом на 01 березня 2018 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами ч. 4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії.
Визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною Постанови № 103.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, не підлягають до задоволення.
Отже, у період з 01.01.2018 по 04.03.2019 (дати набрання законної сили рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано п.1, п.2 Постанови № 103) відповідач, виплачуючи 50% та 75 % підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з Постановами № 103 та № 704, діяв у відповідності до п. 2 Постанови № 103, яка була чинною на той час, та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ.
Оскільки, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 826/3858/18 скасовано п.2 Постанови № 103, яким встановлено поступовий розмір виплати підвищення перерахованих пенсій станом на 01.01.2018 відповідно до Постанови № 704, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ, постанов № 704, № 103, № 45 з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії, яка підлягала виплаті в зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям за аналогічною посадою, з 05.03.2019 (з дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 826/3858/18).
Таким чином, суд зазначає про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині, яка стосується зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100 відсоткового підвищення (перерахованого з 01.01.2018) суми пенсії з 05.03.2019 з урахуванням раніше здійснених виплат.
Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.06.2020 по справі №2540/2873/18.
Вимога позивача про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії задоволенню не підлягає, оскільки вказаний перерахунок вже проведений з 01.03.2018 року.
Щодо позовних вимог про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, суд зауважує таке.
Приписами ч.ч.1,2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
Отже, в даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Отже, в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплату копенсації втрати частини доходу суд зазначає, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до ч. 1 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України.
При цьому, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Враховуючи, що виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії на даний час позивачу не проведена, суд звертає увагу на відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Отже, оскільки позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи їх передчасність.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 300/544/19.
Щодо посилань на Постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, суд зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема приписів ст.129-1 Конституції України, ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Питання застосування чи незастосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. при виконанні судового рішення є питанням вже безпосереднього виконання такого рішення, і оскарження відповідних дій чи бездіяльності вже цієї стадії, тому такі вимоги є передчасними.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19 визнаний протиправним та скасований Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Наслідки визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним визначені у ст. 265 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, нормативно-правовий акт, який встановлював окремий порядок виплати заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за судовими рішеннями, втратив чинність з 22 липня 2020 року.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, починаючи з 22 липня 2020 року не підлягає застосуванню під час виплати заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку за період з 01.01.2018 по 31.07.2020, внаслідок втрати ним чинності та не може бути підставою для встановлення способу виконання судового рішення.
У разі невиконання відповідачем судового рішення протягом розумного строку з дня втрати чинності Порядком, позивач не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України або із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також враховує те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру схвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6-9, 2-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019р. 75% суми підвищення до пенсії, зобов'язавши здійснити з 05.03.2019р. виплату пенсії у 100% розмірі підвищення, з урахуванням проведених платежів, однією сумою.
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять ) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Зоркіна Ю.В.