Справа № 175/2642/20
Провадження № 2-а/175/58/20
04 листопада 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
за участю секретаря Кравченко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАА №105783 від 10 липня 2020 року винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції №1 Первомайського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області Кремповським Юрієм Володимировичем відносно нього, ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.; справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП його, ОСОБА_1 від 10 липня 2020 року - закрити; відшкодувати судовий збір у сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Первомайського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області.
Позивач в прохальній частині позову просив розглядати справу без його участі в спрощеному порядку.
Представник Первомайського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.24).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
Пункт 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Встановлено, що інспектором сектору реагування патрульної поліції №1 Первомайського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області Кремповським Юрієм Володимировичем було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №105783 від 10 липня 2020 року, відповідно до якої 10 липня 2020 року о 00-25 год. в м. Первомайськ по вул. Богопільській, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «МАN ТОА 18.480» державний номерний знак НОМЕР_1 буксирував напівпричеп марки «ВЕСТТ 975310» державний номерний знак НОМЕР_2 , на якому державний номерний знак не відповідав вимогам ДСТУ36504278 (деформований), що не дозволяє чітко визначити символи з відстані 20 м., чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, внаслідок чого до ОСОБА_1 було застосовне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. (а.с.6).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії БАА №105783 від 10 липня 2020 року, Інспектором ДПС зазначено, що ОСОБА_1 нібито порушив ч. Б ст. 121 КУпАП, що суперечить чинному законодавству зокрема змісту ст. 121 КУпАП, оскільки дана стаття не містить такого пункту.
Якщо брати до уваги, що під ч. Б ст. 121 КУпАП, Інспектор ДПС мав на увазі ч. 2 ст. 121 КУпАП, то вона передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Відповідно до пп. «в» п. 2.9 ПДР України забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.
Нормою ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
У контексті даної справи це означає, що умовою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, а саме умисне чи з необережності порушення Правил дорожнього руху України. Диспозиція ст. 121 КУпАП є бланкетною нормою права, яка містить посилання на спеціальний нормативний акт, тому при порушенні вказаної статті у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності має бути зазначено спеціальний нормативний акт, що регулює дорожнє перевезення небезпечних вантажів, конкретні вимоги якого порушила особа, притягнута до адміністративної відповідальності. Однак, з оскаржуваної постанови не слідує яку конкретно спеціальну норму чинного законодавства ОСОБА_1 порушив, а відсутність в оскаржуваній постанові конкретного обвинувачення є наслідком порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантованих ст. 268 КУпАП, в тому числі і права на захист.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та п. 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказам МВС України від 07.11.2015 року №1395.
Відповідно до пп.«а» п.2.3 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; тощо.
Як зазначив позивач в своєму позові, 10 березня 2020 року відповідно до пп.«а» п.2.3 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, перед виїздом на маршрут, перевіривши технічний стан транспортного засобу в складі тягача марки «МАN ТОА 18.480» державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричеп марки «ВЕСТТ 975310» державний номерний знак НОМЕР_2 , зокрема номерний знак який був освітлений двома ліхтарями, і жодних несправностей чи пошкоджень не мав, вирушив по завданому маршруту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Як вбачається з вище вказаного, обов'язок, щодо доказування правомірності винесення рішення та накладення стягнення покладається саме на відповідача, тому суд не може витребувати докази у позивача і саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили, що номерний знак був деформований на стільки, що не можливо було визначити символи з 20 м.
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. (Такого висновку дійшов Верховний суд від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17).
Отже, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП, зокрема не надано відео з нагрудної камери поліцейського, яке могло бути покладено в основу прийнятого по справі рішення.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а, адміністративне провадження №К/9901/29775/18, вбачаться, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки, на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв?язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №105783 від 10 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 121 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України, передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Первомайського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121, 247, 251, 289 КпАП України, ст. ст. ст. 6, 8, 9, 72, 77, 132, 139, 242, 243-246, 286 КАС України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Первомайського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову Інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Первомайського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області Кремповського Юрія Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №105783 від 10 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 170 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Первомайського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .У разі проголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в письмову провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ж.М. Озерянська