П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1271/19
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Миколаїв, 14 квітня 2020 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлій О.О., Єщенко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 року №№ 0002381700, 0002411700, 0002421700,-
У червні 2014року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ОДПІ або відповідач) від 22.05.2014 № 0002381700 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40 874,20 грн. та застосування штрафної санкції на суму 10 218,55 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 22.05.2014 № 0002411700 про визначення зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 18 488,16 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 924,41 грн.;визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 22.05.2014 № 0002421700 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 34 110,87 грн. та застосування штрафної санкції на суму 8 527,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки прийняті без доведеності ОДПІ фактів порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства. Таким чином, є безпідставним збільшення грошових зобов'язань позивача. Усі задекларовані позивачем суми податків повністю підтверджуються наданими платником первинними документами та документами бухгалтерського обліку, копії яких були надані до суду та надавались податковому органу під час проведення перевірки, за наслідками якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте 22.05.2014 Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0002381700. Визнано протиправним та скасовано прийняте 22.05.2014 Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0002411700. Визнано протиправним та скасовано прийняте 22.05.2014 Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0002421700.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначило про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
В обґрунтування скарги апелянт вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведеної податковим органом перевірки, якою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток, єдиного соціального внеску, внаслідок непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з придбання у п'ятьох контрагентів (ТОВ «Ямур-Трейд», ТОВ «Арегва Техно», ТОВ «Газтрон-Україна», ТОВ «Нік-Нафта», ТОВ «Кворум-Нафта») паливно-мастильних матеріалів. Позивачем під час перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності на прийняття товару, подорожні листи, сертифікати якості, товарну книгу кількості руху нафтопродуктів, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів, журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів, оформлення, ведення і зберігання яких було обов'язковим для позивача в силу затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» та затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України».
31.08.2020 року від ФОП ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач у справі вказав на необґрунтованість доводів контролюючого органу, оскільки такі спростовуються зазначеною в самому акті перевірки інформацією щодо наявності та надання у ході проведення перевірки первинних документів та документів бухгалтерського обліку, на підставі яких формувалась податкова звітність та які підтверджують реальність здійснених господарських операцій з контрагентами постачальниками. Жодних зауважень до дослідженої у ході проведення перевірки первинної документації у перевіряючих не виникло.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в судовому засіданні 06.08.2014 суд залучив до матеріалів справи подані позивачем копії товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності та паспортів якості на придбаний товар, а також документів на підтвердження державної реєстрації контрагентів на взяття їх на податковий облік (т. спр. 2, арк. 14-30).
В судовому засіданні 28.10.2014 року, суд залучив до матеріалів справи подані позивачем копії складеного ДПА у Миколаївській області у листопаді 2012 року «Акта (довідки) фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів» на АЗС «Анкон» № 141500030/2308/2873306296 та журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС «Анкон» (т. спр. 2, арк. 63-72).
Постановою від 28.10.2014 у справі № 814/1561/14 (т. спр. 77-80) Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов ФОП ОСОБА_1 .
20.05.2015 Одеським апеляційним адміністративним судом було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОДПІ на рішення суду першої інстанції (т. спр. 2, арк. 109-110).
Ухвалою від 13.08.2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд витребував у позивача докази: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (постачальник - ТОВ «Арегва Техно»); докази щодо кількості придбання зрідженого газу, його транспортування та отримання (постачальник - ТОВ «Газтрон»); договір на поставку товару (постачальник - ТОВ «Кворум-Нафта») (т. спр. 2, арк. 123-124).
На виконання вищевказаної ухвали 24.11.2015 позивач подав копії документів (т. спр.2, арк. 128-142).
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, апеляційну скаргу Вознесенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області залишено без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року залишено без змін (т. спр. 2, арк. 147-153).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, касаційну скаргу Очаківської ОДП ГУ ДФС у Миколаївській області задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року скасовано. Адміністративну справу № 814/1561/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи вказане рішення, Верховний Суд зокрема, вказав: «… в матеріалах справи відсутні оригінали документів, жодна копія, яка є в наявності, не засвідчена суддею … судом першої та апеляційної інстанцій не досліджено первинні документи на їх відповідність вимогам статті 9 Закону 996. Не встановлено наявність обов'язковості реквізитів, зокрема, печаток підприємств, наявність підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу. Не встановлено, чи зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних …в кожному конкретному випадку слід дослідити господарську операцію у повному обсязі, перевірити, чи всі етапи підтверджено належними первинними документами … судами встановлено, що позивачем придбано паливно-мастильні матеріали … в запереченні на позов відповідачем вказано про відсутність товарно-транспортних накладних та їх обов'язковість. Проте судами першої та апеляційної інстанції це питання не досліджено … досліджуючи господарську операцію з купівлі-продажу нафтопродуктів, необхідно оцінити як саме здійснювалось перевезення такого товару, особливо, враховуючи великі об'єми постачання ... судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, яке унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів …».
Ухвалою від 03.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв справу № 400/1271/19 до провадження, призначив судове засідання, та на виконання вказівок, що містяться у Постанові ВС, встановив сторонам строк (п'ятнадцять дів з моменту отримання копії ухвали) для подання:
відповідачу - належним чином засвідчених копій всіх документів, що були надані ним під час розгляду справи, належним чином засвідчених копій документів на підтвердження актуальності статусу ОДПІ, письмових пояснень щодо викладеного у Постанові ВС, письмових пояснень щодо встановлених порушень із зазначенням контрагента, суми господарської операції, суті порушення, донарахованої суми. У поясненних вказати відповідні сторінки акта перевірки;
позивачу - належним чином засвідчених копій всіх документів, що були надані ним під час розгляду справи, в тому числі тих, що були додані до позовної заяви, переліку документів, що подаються, з інформацією про реквізити документа та кількість сторінок, письмових пояснень щодо викладеного у Постанові ВС, доказів реєстрації податкових накладних (т. спр. 3, арк. 3-4).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року, суд замінив відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління) (т. спр. 3, арк. 20).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року відповідачу було продовжено процесуальний строк для подання доказів до 11.06.2019 року.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 10.04.2014 року по 30.04.2014 року, посадовою особою Вознесенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, проведено документальну невиїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., результати якої оформлено актом від 12.05.2014 №35/1700/ НОМЕР_1 (т. спр. 1, арк. 18-61).
Акт позивачем (його представником) не підписаний.
Відповідно до висновків вказаного вище Акту, перевіркою встановлено наступні порушення:
-пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань на суму 40 874,20 грн.;
-пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сукупного оподатковуваного доходу на суму 204 371 грн. (за 2011 рік - на 30 379,65 грн., за 2012 рік - на 32 470 грн., за 2013 рік - на 141 521,35 грн.) та донарахування, відповідно, сум 4 976,34 грн., 5 305,30 грн., 23 829,23 грн.;
-пункт 2 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464), що призвело до донарахування суми 18 488,16 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, Вознесенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 22.05.2014 № 0002381700 (т. спр. 1, арк. 62), яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 51 092,75 грн., яких 40 874,20 грн. - за основним платежем, 10 218,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- від 22.05.2014 № 0002421700 (т. спр. 1, арк. 64), яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 42 638,60 грн., з яких 34 110,87 грн. -за основним платежем, 8 527,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- від 22.05.2014 № 0002411700 (т. спр. 1, арк. спр. 63), яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 19 412,57 грн., з яких 18 488,16 грн. - за основним платежем, 924,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та пов'язаного з цим порушення статті 7 Закону № 2464, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України (надалі - ПК України. У редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з чинною у 2011-2013 редакцією пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (абзаци перший та другий), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податків несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Інформації про відсутність податкових накладних (або про їх неналежне оформлення) Акт не містить.
Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року платником задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1542297,00 (податок на додану вартість - 317362,00).
У ході проведення перевірки, як слідує зі змісту акту перевірки, Вознесенською ОДПІ були використані зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту (т.спр. 1 а.с. 44).
За результатами опрацювання відхилень сум податкового кредиту з ПДВ, виявлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України, встановлено завищення сум податкового кредиту, всього у сумі 53371,44 грн., в тому числі за листопад місяць 2011 року в сумі 8400,00 грн. (ТОВ ЯМУР-ТРЕЙД пн. № 2 від 16.11.2011), за жовтень 2012 року в сумі 2377,00 грн. (платник не визначено), за листопад 2012 року в сумі 14289,67 грн. (платник не визначено), за липень 2013 року в сумі 13528,77 грн. (ТОВ НІК-НАФТА пн. № 87 від 05.07.2013 … за вересень місяць 2013 року в сумі 14775,5 грн. (ТОВ НІК-НАФТА пн. № 138 від 13.09.2013 … та заниження податкового кредиту на суму 12496,74 грн. в тому числі за жовтень 2011 року на суму 2324,07 грн. (ТОВ КВОРУМ НАФТА № 575 від 21.10.2011 …), за червень 2012 року на суму 5128,00 грн. (ТОВ ГАЗТРОН № 575 від 17.06.2012 …) та грудень 2012 року на суму 5044,67 грн. (ТОВ НІК НАФТА № 8 від 07.12.2012 …) (т.спр. 1 а.с. 46-47).
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року встановлено його завищення на загальну суму 40874,20 грн. …». Виходячи з цієї інформації, вказана у податковому повідомленні-рішенні № 0002381700 сума є різницею між 53 371,44 грн. (сума завищення позивачем податкового кредиту) та 12 496,74 грн. (сума заниження позивачем податкового кредиту).
Тобто, за результатами перевірки податковий, орган дійшов висновку, що позивач незаконно включив до податкового кредиту суми, що вказані у податкових накладних ТОВ «Ямур-Трейд» та ТОВ «Нік-Нафта».
Відомостей про те, що до суми 53 371,44 грн. увійшли суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних інших контрагентів, Акт не містить.
Відповідно до чинної у 2011-2013 роках редакції пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року само зайнята особа ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, податковим органом було встановлено, що в 2011 році завищено витрати на суму 30379,65 грн. в 2012 році на суму 32470,00 грн., за 2013 рік на суму 141624,35 грн. чим порушено п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Кодексу (т.спр. 1 а.с.31).
Згідно акту перевірки, у ході її проведення, податковим органом було використано дані податкових декларацій від 09.02.2012 року реєстраційний номер 17249 за звітний період 2011 рік; від 10.02.2014 року реєстраційний номер 1400001411 за звітний період 2013 рік.
За 2012 рік, як свідчать дані акту перевірки за 2012 рік декларація не подавалась, при цьому контролюючим органом було встановлено суму завищення за вказаний період у розмірі 32470,00 грн.
У таблиці, відображеній в акті перевірки щодо результатів перевірки визначення документально підтверджених витрат, відповідач навів показники за звітний період 2012 рік: вартість документально підтверджених витрат за даними податкової декларації - грн., вартість документально підтверджених витрат за даними перевірки 634232,00 грн., розбіжність 32470,00 грн.
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про неможливість встановити, яким чином ОДПІ визначила суму завищення за 2012 рік, неможливо.
При цьому, у висновках Акту перевірки та у відповідному податковому повідомленні-рішенні відсутня інформація про порушення позивачем пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, про що вірно зауважив суд першої інстанції.
За визначенням п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, що буда чинною у травні 2014 року), результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Водночас, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, акт перевірки не містить підпису платника податків.
Разом з цим, в акті перевірки контролюючим органом зроблено відмітку про те, що ФОП ОСОБА_1 відмовився від підписання Акта.
З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів зауважує, що вимогами абз.2 п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено складання посадовими особами контролюючого органу відповідного акту, що засвідчує факт відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки).
Аналогічні приписи містить п.4.3 розділу IV затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами» (наділ - Порядок № 395).
Однак, відповідачем не надано доказів належного оформлення факту відмови позивача від підписання Акта перевірки.
У відповідності до п. 54.3 ст. 54 ПК України (в редакції, чинній у період - травень 2014 року) було передбачено наступні підстави для самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Враховуючи, що у спірних податкових повідомленнях-рішеннях ОДПІ, як на підставу для їх прийняття послалась на підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (документальна перевірка), на переконання судової колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підставою для визначення позивачу суми грошових зобов'язань був підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яка передбачала обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, та підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в частині ЄСВ).
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції на період - травень 2014 року), документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку та пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пункт 77.8 статті 77 Податкового кодексу України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 83 Податкового Кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:документи, визначені цим Кодексом;податкова інформація;експертні висновки;судові рішення;інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (абз. 1 п.85.2 ст. 85 ПК України).
Пунктом 1.3 розділу І Порядку № 395 визначено, що перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов'язаних із провадженням діяльності за період, що перевіряється. Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням. Опис наданих для перевірки документів складається у двох примірниках особисто платником податків у присутності посадової особи, відповідальної за проведення перевірки. В опису в обов'язковому порядку зазначається переданий документ із указанням його найменування, номера та дати видачі. У разі наявності значної кількості однотипних документів, наприклад накладних на придбання товару, в описі допускається запис із зазначенням назви однотипних документів (накладна), їх кількості, за який період діяльності вони надані та кількості аркушів. У кінці опису платником податків повинно бути зазначено, що для проведення перевірки документи надані в повному обсязі, інші документи, пов'язані із провадженням діяльності, відсутні. Посадова особа, яка здійснює перевірку, ознайомившись із наданими для перевірки документами, перевіривши їх наявність за описом, робить у ньому запис про прийняття для проведення документальної перевірки документів, пов'язаних із провадженням діяльності, зазначає дату їх прийняття та ставить особистий підпис. У разі відмови платника податків або його законних представників від особистого складання опису такий опис складається посадовою особою, відповідальною за проведення перевірки, у присутності платника податків. При цьому цей факт зазначається в акті перевірки. Один примірник опису додається до матеріалів перевірки, інший залишається у платника податків.
Згідно акту перевірки (розділ ІІ Описова частина пп. 1.3 п. 1) контролюючим органом при перевірці зазначено, що опис наданих для перевірки документів було складений особисто самозайнятою особою ОСОБА_1 в присутності головного державного ревізора-інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Веселинівського відділення Вознесенської ОДПІ.
Між тим, копія опису, про що вірно зауважив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутня.
Водночас, жодних посилань на те, що показники податкових декларацій позивача за спірний період 2011-2013рр., які використовувались під час перевірки не були підтверджені належним чином оформленими первинними документами, Акт перевірки не містить.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що саме відсутність відповідних документів стала приводом для висновку про нереальність господарських операцій та вважає хибними відповідні доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд враховує , що у справі про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення зміст заперечень контролюючого органу не може ґрунтуватися на обставинах (фактах), що не були зазначені в акті перевірки, оскільки саме акт перевірки, згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.4 розділу І Порядку № 395, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З приводу відсутності у справі оригіналів (належним чином засвідчених копій) документів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не було обов'язку зберігати первинні документи за 2011-2013 роки до 2019 року, у зв'язку із чим станом на даний час не вбачається можливість виконати вказівки, що містяться у Постанові ВС (дослідити оригінали первинних документів) станом на даний час втрачено.
За вимогами п. 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті (пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України).
Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач зазначав, що первинні документи здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2011-2013 роки в нього не збереглись.
При цьому, справа з приводу оскарження спірних податкових повідомлень-рішень була розглянута Миколаївським окружним адміністративним судом 28.10.2014 року, та 26.11.2015 року, відповідно до ст. 254 КАС України, у редакції, чинній станом на 26.11.2015 року.
Судова колегія враховує, що єдина інформація про реквізити первинних документів, що міститься в Акті, - це інформація про податкові накладні (стор. 29-30).
Відповідно, апеляційний суд та суд першої інстанції на даний час позбавлені як можливості встановити, на підставі яких первинних документів відповідач дійшов висновків про заниження сум податкових зобов'язань позивача, так і можливості визначити, чи є наявні у справі копії первинних документів належними доказами.
Водночас, як вбачається з самого акту перевірки, посадова особа контролюючого органу перевірила задекларовані позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, товарно-транспортних накладних, накладних, договорів, рахунків-фактур, реєстрів виданих податкових накладних, банківських виписок (т.спр. 1 а.с.45).
За визначенням ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 72 КАС України).
При цьому, докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Як вказано вище, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства є акт.
Водночас, Порядком № 395 встановлені вимоги до акта документальної перевірки, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 розділу І якого встановлено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти: зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підстав яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пп. 2.3.2.2 п. 2.3 розділу ІІ Порядку № 395 вказано).
Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції вказаним вимогам акт перевірки на підставі якого приймались податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідає, позаяк не містить інформації про операції позивача, про первинні документи та докази, що підтверджують факти порушень, що в свою чергу, ставить під сумнів сам факт проведення контролюючим органом документальної перевірки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про не підтвердження відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, факту порушення ФОП ОСОБА_1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України та пов'язаного з цим порушення статті 7 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року у справі № 400/1271/19 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.