17 листопада 2020 року м. Київ
справа № 761/46666/19
провадження № 22-ц/824/9385/2020
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Іванової І.В. (суддя-доповідач), Сліпченка О.І., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький бояр» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року у складі судді Макаренко І.О., про передачу справи на розгляд іншого суду у справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький бояр» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 , -
У грудні 2019 року заявник ОСББ «Сирецький бояр» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам та платежам співвласників об'єднання за період з 30 червня 2017 року по 31 жовтня 2019 року в сумі 46 785,42 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року дану справу передано за територіальною підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою заявник ОСББ «Сирецький бояр» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та направити справу до Шевченківського районного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що подаючи заяву щодо видачі судового наказу до Шевченківського районного суду міста Києва, ОСББ «Сирецький бояр» керувалось тим, що нерухоме майно, щодо якого виникла заборгованість з оплати комунальних послуг, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме у Шевченківському районі міста Києва. Отже, житлово-комунальні послуги надаються за адресою АДРЕСА_1 , та нерозривно пов'язані з нерухомим майном.
Боржник ОСОБА_1 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із ч.2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду, яка зазначена в п.9 ст. 353 ЦПК України (щодо передачі справи на розгляд іншого суду), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Подільського районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 територіально віднесено до Подільського району міста Києва.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 160 ЦПК України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Разом з тим, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.
За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСББ «Сирецький бояр» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати комунальних послуг, яка виникла відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок щодо непідсудності даної справи Шевченківському районному суду міста Києва, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності справи, що відповідно до статті 379 ЦПК України, є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 389 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сирецький бояр» задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: