16 листопада 2020 року м. Київ
Справа №754/9014/1
Апеляційне провадження №22-ц/824/12098/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Руденко А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Галась І.А. 14 липня 2020 року у м. Києві, повний текст рішення складений 20 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення факту порушення вимог законодавства, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, розірвання договору, визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та визначення порядку спілкування з ними,
Позивач ОСОБА_1 у червні 2019 року звернулась з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
§ розірвати укладений Договір від 20 лютого 2019 року про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей з відповідачем ОСОБА_2 за його місцем проживання у кв. АДРЕСА_1 ;
§ визначити місце проживання дітей разом з нею за місцем її фактичного проживання.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона і відповідач є батьками двох дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які народились ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 лютого 2019 року між нею та відповідачем був укладений та нотаріально посвідчений договір, за умовами якого сторонами було визначено місце проживання дітей за місцем проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 , за позивачем визначено право безперешкодного спілкування з дітьми, проведення з ними вихідних та канікул за попередньою домовленістю з батьком. Однак відповідач систематично, а саме з 23 травня 2019 року постійно і повністю ігнорує вимоги Договору, зокрема, перешкоджає зустрічам, спілкуванням з дітьми, не повідомляє про місце знаходження дітей, не повідомляє дітям про її намір спілкуватися та зустрічатися з дітьми, перешкоджає забирати дітей за місцем її проживання на вихідні та святкові дні тощо. На неодноразові прохання не чинити перешкод, відповідач не реагує, її звернення до різних компетентних органів також не дали результату, можливості бачити своїх дітей вона не має. Зазначала, що вона має позитивні характеристики, працевлаштована та має стабільний дохід, має у власності житло та постійне місце проживання де і зареєстровані діти. Тому вважає, що місце проживання дітей має бути визначено разом з нею /т.1 а.с.1-22 т. 2 а.с.136-139/.
В ході розгляду справи відповідачем був поданий зустрічний позов про визначення місця проживання дітей та визначення порядку спілкування з ними, в якому він просив:
§ визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із ним;
§ визначити участь ОСОБА_1 у спілкуванні з синами за наступним графіком (з урахуванням думки, потреб та стану здоров'я дітей): щовівторка та щочетверга з 6:50 год (після сніданку діток) до 20:00 год; першої та третьої неділі місяця з 11:00 до 20:00 год.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що позивач сама покинула дітей та його, за цей час ним створено всі умови для комфортного проживання дітей, їх фізичного та духовного розвитку в гармонічній обстановці, діти до нього прив'язалися, бажають жити в звичній для них обстановці. Він проживає з дітьми в чотирьохкімнатній квартирі, має позитивні характеристики, постійне місце роботи та стабільний заробіток, який дозволяє утримувати дітей на достатньо високому рівні, а графік роботи дозволяє приділяти дітям достатньо уваги. Вважає, що ці обставини свідчать на перевагу проживання дітей з ним. Посилання позивача на вчинення ним перешкод у спілкуванні з дітьми заперечує /т.2 а.с.65-84/.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про встановлення факту порушення вимог законодавства, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, розірвання договору, визначення місця проживання дітей - задоволено частково.
Розірвано договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 22 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І., зареєстрований в реєстрі за № 434.
В задоволенні інших вимог первісного позову відмовлено.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та визначення порядку спілкування з ними - задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 .
В задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами мають місце особисті конфліктні відносини щодо спілкування та зустрічей матері з дітьми, що визначено умовами Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 20 лютого 2019 року, укладеного між сторонами.
Зокрема, судом встановлено порушення ОСОБА_2 , п.1.3. Договору щодо письмового попередження ОСОБА_1 про зміну місця проживання дітей із зазначенням точного місця проживання дітей, на період карантину, коли діти разом з батьком знаходились за межами міста Києва.
Вказане порушення суд вважав істотним, а тому вимога про розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 22 лютого 2019 року, є такою, що підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про визначення місця проживання спільних дітей сторін у справі, суд в контексті першочергового урахування інтересів дітей, враховуючи тривалість проживання малолітніх дітей з батьком та стан здоров'я дітей, добросовісне виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток, прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання дітей разом з їх батьком ОСОБА_2 .
Вимога про визначення порядку спілкування матері з дітьми відхилена судом першої інстанції з огляду на те, що відповідач не наділений правом звернення до суду з позовом про встановлення порядку участі матері дітей у їх вихованні. Позивач ОСОБА_1 , за наявності підстав, має право звернутися до суду з позовом про визначення порядку спілкування з дітьми, якщо прийде до висновку, про порушення її прав /т.4 а.с.209-230/.
Не погодилась з вказаним судовим рішенням позивач, нею подана апеляційна скарга, в якій вказується на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вказує на те, що розлучення дітей з матір'ю було штучно створене відповідачем, її побачення з дітьми залежать від волі відповідача при цьому ігнорується графік визначений органом опіки. Внаслідок цього, суд, фактично позбавив позивача права не просто проживати з дітьми, а і спілкуватись з ними. Суд не надав оцінки діям відповідача, які мають негативний вплив на дітей, не вказав, які обставини є такими, що перешкоджають визначенню місця проживання дітей разом з матір'ю, при тому, що жодних доказів неналежного виконання нею батьківських обов'язків не надано. Тому посилання суду першої інстанції на забезпечення якнайкращих інтересів дітей вважає безпідставним.
Враховуючи вищенаведене просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги, у задоволенні вимог зустрічного позову - відмовити /т.5 а.с.39-46/.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, вважає, що судом здійснений повний та всебічний розгляд справи. Наголошує на неналежному виконанні позивачем своїх батьківських обов'язків, відсутності у неї перешкод у вільному спілкуванні з дітьми. Також вказує на те, що ним створені всі необхідні умови для повноцінного життя і розвитку дітей, за час спільного проживання у них склались близькі та довірливі відносити, що підтверджується і даними психологічного дослідження обох дітей. Тому вважає, що зміна їх місця проживання, як на тому наполягає позивач, буде мати негативний вплив та непередбачувані наслідки. Враховуючи наведене відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін /т.5 а.с.79-90/.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сухарко А.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення заявлених ними позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 та його представники адвокат Бабинський В.В. та адвокат Матєрова В.П. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністраціїсвого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому процесуальним законом порядку. В листі від 16 листопада 2020 року, що надійшов електронною поштою, просили розглянути справу без їх участі. Тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини та відповідні їх правовідносини.
Сторони у справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про держану реєстрацію народження /т.1 а.с.23-26 т. 2 а.с.124,125/.
Діти мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де також зареєстрована і мати ОСОБА_1 /т.1 а.с.27-30/.
Діти ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідують дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 34 «Оріяна» з березня 2017 року, але вони були відсутні в період з 24 травня 2019 року по 07 червня 2019 року та з 11 червня по 13 червня 2019 року, що підтверджується довідками даного закладу від 21 травня 2019 року та 13 червня 2019 року /т.1 а.с.31,32 т.2 а.с.191/.
За місцями навчання, а саме на курсах іноземної мови, секції футболу та секції Дукендо, діти характеризуються позитивно. Також у характеристиках вказано про активну участь батька у їх вихованні /т.3 а.с.186-188,206/.
Стан здоров'я дітей задовільний, хоча мають місце певні періодичні захворювання, що вбачається з їх амбулаторних карт /т.3 а.с.82-107/.
20 лютого 2019 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І., зареєстровано в реєстрі за №434.
Згідно розділу 1 «Предмет договору», п.1.1. Договору - цей Договір укладено стосовно місця проживання та утримання спільних малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до цього Договору, Батьки ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) домовились про місце проживання ОСОБА_7 та про порядок здійснення прав Батьком та ОСОБА_8 , яка проживає окремо від Дітей (п.1.2. розділу 1 Договору).
Згідно п.1.3., розділу 1 Договору, місцем проживання Дітей Батьки визначили місце проживання Батька ( ОСОБА_2 ) за адресою: АДРЕСА_3 . У разі зміни місця проживання дітей, батько зобов'язується попереджати матір письмово із зазначенням точного місця проживання дітей не пізніше одного місяця з дати зміни місця проживання.
Розділом 2 Договору, визначено порядок здійснення батьківських прав.
Так, п.2.1. Договору - визначено, що мати має право зустрічатися та без перешкод спілкуватися з дітьми, в тому числі будь-який день тижня та у будь-який час, а також має право, за попередньою домовленістю з батьком, брати дітей до себе за місцем свого проживання у вихідні та святкові дні.
Згідно п.2.2. Договору - у літній період шкільних канікул або в будь-який інший період, кожен із батьків має право проводити більше асу разом з дітьми та відпочивати разом з ними на території України.
Розділом 3 Договору, визначено права та обов'язки сторін.
Зокрема, згідно п.3.1. батько зобов'язався піклуватися про здоров'я ітей, брати участь у вихованні дітей, забезпечувати дітям достатній рівень освіти незалежно від стосунків батьків. Батько зобов'язується не перешкоджати спілкуванню дітей з матір'ю (п.п.3.1.1. Договору). Також, в дні та час, визначені в п.2.1. цього договору одягати та збирати дітей для зустрічі з матір'ю.
Згідно п.п.3.1.4 Договору - батько зобов'язався завчасно повідомляти дітей про час та день зустрічі з матір'ю, а також повідомити про причини, що унеможливлюють такі зустрічі, якщо йому це відомо.
Відповідно до п.3.2. Договору, мати зобов'язалась брати участь у вихованні та духовному розвитку дітей, незалежно від стосунків з батьком дітей. Також, за попередньою домовленістю з батьком, приїхати до місця проживання дітей, або інше, спеціально обумовлене батьками місце, забрати дітей для проведення спільного дозвілля та повернути її в визначений час у місце проживання, або інше, спеціально обумовлене батьками місце /т.1 а.с.36-37/.
Матеріали справи містять письмові звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з проханням зустрічі з дітьми та численну переписку засобами телефонного зв'язку у формі смс-повідомлень /т.1 а.с.38-70, 112-161 т.3 а.с.53-55,78-79,198-202/. Також мають місце звернення ОСОБА_2 у формі листа до ОСОБА_1 щодо врегулювання питання участі у вихованні дітей /т.2 а.с.119-122, т.3 а.с.202-205/.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року була задоволена заява ОСОБА_1 та виданий обмежувальний припис ОСОБА_2 з заборонами перебування за місцем роботи заявника, наближення до неї ближче ніж на 1 км, її розшуку та ін. /т.1 а.с.71-74 т.2 а.с.50-51, 100-103/. Проте, постановою Київського апеляційного суду дане судове рішення було скасовано, постановлено нове судове рішенням, яким відмовлено у задоволенні заяви /т.2 а.с.59-61, 109-114/.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо застосування ОСОБА_2 відносно неї фізичної сили, і судом за двома із звернень зобов'язано органи поліції внести відповідні дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань /т.1 а.с.73-103,105-107,213,214/.
Мали місце і неодноразові звернення ОСОБА_1 до Служби у справах дійте та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, яка проводила профілактичні бесіди з батьками дітей, вживала інші заходи /т.1 а.с.109-110 т. 2 а.с.43-49, 92-98, 183/.
Відповідач ОСОБА_2 також звертався до органів поліції з приводу насильства в сім'ї, що вчинялись ОСОБА_1 /т.2 а.с.57-58,107-108/. А Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 /т.2 а.с.175-182/.
Згідно Висновку Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації №176 від 30 серпня 2019 року психологічного обстеження, рекомендовано:
- малолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_9 пройти курс психотерапевтичної допомоги з метою стабілізації їх психоемоційного стану та зменшення рівня тривожності;
- батьку та матері не використовувати образливих висловлювань один про одного у присутності дітей та не залучати їх до вирішення міжособистісного конфлікту;
- батьку, ОСОБА_2 та матері, ОСОБА_1 скористатися сімейною медіацією з метою вирішення конфліктної ситуації та питань, пов'язаних з визначенням місця проживання дітей та участі матері у житті синів, адже взаєморозуміння між батьками є запорукою гармонійного розвитку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- для повноцінного психічного розвитку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , враховуючи, те, що на даний час, хлопці проживають з батьком, доцільно узгодити графік систематичних зустрічей матері з синами із завчасно обумовленим місцем та часом, який враховуватиме потреби дітей. Психологічних ризиків та перешкод для зустрічей дітей з матір'ю, без присутності батька не виявлено / т.2 а.с.144-146/.
За даними психо-консультаційного дослідження дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в ході діагностики було виявлено особливості поведінки, діти постійно вимагають формування ситуації безпеки та стабільності (небажання відпускати від себе батька). Фонова стурбованість та страх мають вираз у бажанні ховатись від психолога. Також у дітей має прояв високий ступень імпульсивності, що вбачається по різким рухам і переключенням. Рекомендовано проведення роботи з психологом /т.2 а.с.36-38, 52, 86,87,104/. У Висновку психолога від 09 липня 2019 року вказується на те, що дитина ОСОБА_3 уникає питань про сім'ю, на малюнку мати не відобразив, що свідчить про відсторонене відношення до неї. До батька та брата відношення довірливе та близьке. У дитини не вбачається підвищеної стурбованості, страхів та інших невротичних проявів /т.2 а.с.53-54,105/. У Висновку психолога від 06 липня 2019 року вказується на те, що дитина ОСОБА_14 уникає питань про сім'ю, на малюнку відобразив мати, що свідчить про позитивне відношення до неї. До батька та брата відношення уже довірливе та близьке. У дитини простежується підвищена стурбованість та гіперактивність, відсутність довіри до матері. Причиною вказаних ускладнень є не тільки триваючий сімейний конфлікт, але і недостатня розвинута здатність сім'ї встановлювати і витримувати міжособистісні межі дітей /т.2 а.с.55-56,106/.
Батько ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 /т.1 а.с.164/. Фактично батько та діти проживають за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_15 (батькові відповідача). З акту обстеження житлово-побутових умов, складеного працівниками Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 24 січня 2019 року вбачається, що квартира має чотири кімнати, дітям виділена окрема кімната, вони мають окремі спальні місця, достатньо оздоблена меблями та технікою, придатна для їх проживання /т.2 а.с.40-41,88-90/.
За місцем реєстрації та за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно /т.3 а.с.177-180/.
ОСОБА_2 працює в ДУ «Інститут урології НАМН України» на посаді лікаря, його дохід за 6 місяців становить 20511,10 грн, характеризується позитивно /т.2 а.с.12, 362-64,115-118/.
Позитивні характеристики ОСОБА_2 також були надані: Громадською організацією «Легіон - Українська громадська організація ветеранів АТО», Військовим комісаром Подільського районного у м. Києві військового комісаріату, Національним координаційним Центром сприяння протидії корупції, Громадською організацією «Київська міська спілка ветеранів АТО Деснянського району», ТОВ «Універсум клінік» /т.3 а.с.181-185/.
Мати ОСОБА_1 , з січня 2019 року і на час розгляду справи судом першої інстанції, працювала в Державному Бюро Розслідувань на посаді провідного інспектора, і її заробіток з 6 місяців склав 117766,39 грн, що підтверджується довідки від 15 серпня 2019 року №37/194/19/т.2 а.с.140/. Згідно з характеристикою ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно /т.2 а.с.141/.
За місцем фактичного проживання АДРЕСА_5 в період з вересня 2014 року по серпень 2017 року, тобто в період спільного проживання сторін сусіди також характеризують ОСОБА_1 з позитивної сторони /т.2 а.с.229/.
Як вже вказано вище, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 /т.1 а.с.27,30/. Позивач є співласником цієї квартири, їй належить 1/3 частина, іншими співаниками є її мати та брат /т.3 а.с.3/ З акту обстеження житлово-побутових умов, складеного працівниками Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації вбачається, що ця квартира є двокімнатною, крім ОСОБА_1 в ній зареєстровані та проживають її мати і брат, які також є співвласниками квартири. У кімнаті де будуть проживати діти, проживає мати, в ній знаходяться два дивани, місця для навчання будуть створені пізніше /т.2 а.с.184,226/.
Обоє батьків здійснюють витрати на утримання дітей, що підтверджується численними товарними чеками на придбання дитячих товарів, оплатами за навчання та ін. /т. 2 а.с.210-217, т. 3 а.с.56-74, 84-176/.
У Висновку Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 вересня 2019 року №102/03/37-7377 про визначення місця проживання малолітніх дітей, Деснянська районна в місці Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вказала на недоцільність зміни місця проживання та визначення місця проживання, малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , за умовами подальшої безперешкодної участі матері у виховані дітей (протокол від 05 вересня 2019 року №14) /т.2 а.с.129-134/.
Згідно Висновку Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 грудня 2019 року №102/03/37-9932 про визначення місця проживання малолітніх дітей, Деснянська районна в місці Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, ОСОБА_2 , за умови подальшої безперешкодної участі матері, ОСОБА_1 , у виховані дітей (протокол від 05 грудня 2019 року №23) /т.3 а.с.231-235/.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім'ї або без адекватних засобів підтримки.
Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року була ратифікована Конвенція ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 цієї Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
В силу ст. 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно зі ст. 12 Конвенції Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Положеннями ч.1 та ч.2 ст. 27 Конвенції визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Положеннями ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч.1,2 ст. 154 СК України).
Відповідно до положень ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку передбачено ч. 5 цієї статті. Той з батьків хто проживає окремо зобов'язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такій участі. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведених обставин справи вбачається, сторони у справі є батьками малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які народились ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на даний час вони досягли віку 5 років. Діти навчаються у дошкільному навчальному закладі, відвідують курси з іноземної мови, спортивні секції.
В період часу 2018-2019 роки стосунки сторін значно погіршились, про що свідчать їх численні звернення до правоохоронних органів та інших компетентних органів. Разом з тим, обставини вчинення насильства в сім'ї не були доведеними, а їх взаємний характер свідчить про неприязні відносини між батьками. Але вказані обставини не впливають на вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини, так як в жодному із звернень не вказується про вчинення будь-якого насильства відносно дітей.
До листопада 2018 року сторони у справі проживали спільно і, відповідно, здійснювали спільне виховання дітей. За погодженням сторін діти залишились проживати разом з батьком.
20 лютого 2019 року між сторонами був укладений та нотаріально посвідчений договір, за умовами якого було визначено місця проживання дітей разом з батьком та погоджено безперешкодне спілкування матері з дітьми. Проте, його умови сторонами фактично не виконуються, має місце спір щодо спілкування та зустрічей матері з дітьми, мала місце і зміна місця проживання дітей без повідомлення позивача письмово.
Рішенням суду, що є предметом даного перегляду, розірваний укладений між сторонами 20 лютого 2019 року договір про визначення місця проживання дітей.
Апеляційна скарга позивача не містить доводів, які б свідчили про незгоду з висновками суду в цій частині. Відповідач не оскаржує рішення і погоджується з ним, зокрема і в цій частині. Досліджуючи обставини справи в цій частині апеляційний суд не вбачає таких явних порушень норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які давали б підстави для його скасування. Тому колегія суддів не вбачає визначених процесуальним законом підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги та перегляду рішення суду в цій частині.
Апеляційна скарга позивача переважно містить доводи з яких вбачається незгода з висновком суду першої інстанції щодо визначення місця проживання разом з батьком.
Як вже вказано вище, за погодженням сторін діти залишились проживати разом з батьком і проживають з ним з листопада 2018 року. Батьком створені всі умови для проживання дітей, він здійснює опіку над ними, доглядає, утримує та піклується про стан здоров'я. Але сам по собі факт проживання дітей на даний період часу з батьком не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини саме з ним, тому судом мають бути враховані всі обставини.
Матеріалами справи підтверджується, що кожен з батьків має у власності чи на праві користування житло, постійне місце роботи, стабільний дохід, задовільний стан здоров'я, тобто кожен з них має можливість забезпечити дитині належні умови життя, розвитку і виховання.
Висловлені в ході розгляду справи доводи позивача зводяться до негативної характеристики батька, власних негативних відносин з ними, проте вже тривалий час діти залишаються проживати разом з ними, окремо від матері, зустрічі з якою мають несистематичний характер. В ході розгляду справи позивачем не доведені обставини, які б свідчили про здійснення відповідачем ОСОБА_2 , неналежного догляду чи виховання дітей, або обставини які б давали підстави стверджувати, що проживання дітей з матір'ю буде для них кращим, з огляду на запропоновану зміну місця проживання і навчання, а також наявність недостатньо близьких відносин.
Також колегія суддів звертає увагу, що діти залишаються проживати у звичному для них середовищі, крім батька за ними здійснюють догляд бабуся і дід, тобто такий порядок проживання не призведе до додаткового психологічного навантаження на них, що свідчить про врахування перш за все інтересів дитини.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що всі міжнародно-правові акти щодо прав дитини будуються за принципом першочергового врахування інтересів дитини. Судом першої інстанції враховані зазначені принципи, вірно вказано на те, що у матері малолітньої дитини не має бути переваг перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, з огляду на рівність прав обох батьків щодо дитини. Сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, за яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір'ю. З огляду на те, що дитиною виражена особиста прихильність до батька, який належним чином виконує батьківські обов'язки, вік дитини та стан її здоров'я не перешкоджають такому визначенню порядку проживання, обґрунтованим вбачається визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Найкращі інтереси дитини не завжди співпадають з інтересами батька або матері, за винятком і настільки, наскільки вони неминуче мають спільні різноманітні критерії оцінки, пов'язані з індивідуальною особистістю дитини, загальною та конкретною ситуацією.
Вказане питання було предметом розгляду Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, яка дослідивши всі обставини дійшла висновку про недоцільність зміни місця проживання дітей та доцільність визначення їх місця проживання разом з батьком ОСОБА_2 , і матеріалами справи ці висновки не спростовуються. А отже у суду відсутні підстави для відхилення висновків органу опіки та піклування.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що в контексті першочергового урахування інтересів дітей, враховуючи тривалість проживання малолітніх дітей з батьком та стан здоров'я дітей, добросовісне виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток, слід визначити місце проживання дітей ОСОБА_12 разом батьком ОСОБА_2 відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.
Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі мова не йде про розлучення матері з дітьми, мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не має бути обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини. Більше того, виходячи з положень ст.ст.157,181 СК України той з батьків хто проживає окремо зобов'язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні. А отже при визначенні місця проживання дітей з батьком, мати не позбавляється можливості спілкування з дитиною та участі у її вихованні та утримання. Сторонами у справі визнані обставини недодержання визначеного органом опіки та піклування графіку зустрічей матері з дітьми, проте зазначаються різні тому причини: позивач вказує на вчинення перешкод відповідачем, а відповідач на порушення самою матір'ю графіку та розпорядку дня дітей. Проте, ці доводи сторін не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі. До того ж, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 ці питання не були заявлені як предмет розгляду. Питання щодо визначення порядку зустрічей матері з дітьми було заявлено у вимогах зустрічного позову ОСОБА_2 . Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідач у справі не наділений правом звернення до суду з позовом про встановлення порядку участі матері дітей у їх вихованні.Позивач, як мати дітей може реалізувати свої права шляхом досягнення нових домовленостей з батьком дітей щодо встановлення часу спілкування у позасудовому порядку або за судовим рішенням, якщо прийде до висновку, про порушення її прав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції надана вірна оцінка наданим сторонами доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надано належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов'язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 19 листопада 2020 року.