10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 04 серпня 2020 року,-
В провадженні Бородянського районного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження № 12018110040002096 від 27.10.2018 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 04 серпня 2020 року.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід в порядку ч.5 ст. 199, ч.4 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра (обвинувачення) є неконкретною, а наведені у клопотанні прокурора ризики є лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для застосування клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу без встановлення їх наявності та обґрунтованості, і жодних доказів обґрунтованості ризиків того, що ОСОБА_7 буде переховуватись від органів досудового розслідування і суду стороною обвинувачення не надано.
Також апелянт зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, характеризується позитивно, раніше не судимий, має багато друзів, є активним громадським діячем.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, інших кримінальних проваджень щодо нього не розпочато, характеризується виключно позитивно, сторона захисту вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, експерта, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення є надуманим та таким, що не підтверджується жодними доказами. Крім того, на даний час у судовому провадженні допитані всі свідки, а тому вказаний ризик є неактуальним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вказуючи на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення; перевіривши матеріали контрольного провадження №367/4389/19, які надійшли з суду першої інстанції та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 було вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Згідно положень ч.2 ст. 331 КПК України вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував тяжкість і обставини злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого та дійшов висновку про наявність ризиків того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на експерта, іншого обвинуваченого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що підстави, у зв'язку з наявністю яких останньому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції на час розгляду клопотання прокурора дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, як про те ставить питання сторона захисту, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Враховуючи наведене, доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Також необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи сторони захисту про наявність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який у зв'язку з наявністю у ОСОБА_7 постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом першої інстанції на час розгляду клопотання прокурора не встановлено і стороною захисту не доведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 .
Крім того, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого особі обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також до вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
Посилання захисника під час апеляційного розгляду на ту обставину, що прокурор не надав обвинуваченому ОСОБА_7 копію клопотання про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому останній був позбавлений можливості підготуватись до захисту, що є порушенням порядку продовження строку тримання під вартою, передбаченого ст. 199 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки положення вказаної норми Кримінального процесуального закону розповсюджуються лише на стадію досудового розслідування, однак кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 перебуває вже на стадії судового розгляду і вирішення судом питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою регламентовано статтею 331 КПК України, положення якої не містять обов'язкової вимоги звернення прокурора до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вручення обвинуваченому копії цього клопотання.
За викладеним, ухвала Бородянського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15, п.п. 6, 11, 12 ст. 115 КК України, винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 04 серпня 2020 року - без зміни.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3