ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 755/16272/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні пенсії по інвалідності на пенсію за віком з врахуванням даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 01.07.1986 по 22.07.1986,
- зобов'язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з врахуванням даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 01.07.1986 по 22.07.1986.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.10.2018 справу передано за предметною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Замінено відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з підстав недоцільності у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії, оскільки після такого переведення розмір пенсії позивача має збільшитись, а отже переведення є доцільним.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки після проведення переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком розмір пенсії буде зменшено, що є недоцільним.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 1991 року отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 1997 року позивача переведено на пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку позивач отримує дотепер.
08.08.2018 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач листом від 06.09.2018 № 73000/02 повідомив, що при призначенні пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії буде зменшено, а отже перехід на зазначений вид пенсії є недоцільним, не погоджуючись з чим позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Станом на час призначення позивачу пенсії по інвалідності пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим законом призначалися наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-ІV, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Пунктом 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV було визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Разом з цим, з часу набрання чинності Законом України № 1058-ІV більшість положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність, у зв'язку з чим державні пенсії, у тому числі і пенсії по інвалідності, пенсії за віком, призначаються на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і на підставі цього ж Закону здійснюється перерахунок цих пенсій.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із статтею 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
У постанові від 10.07.2018 у справі № 728/2785/15, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зроблено висновок, що державні пенсії по інвалідності, за віком, які раніше призначалися за Законом України «Про пенсійне забезпечення» і державні пенсії по інвалідності, за віком, які призначаються з 1 січня 2004 року на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є одними і тими ж видами пенсійного забезпечення (фактично лише змінено Закон, який регламентує призначення таких пенсій), і з 01.01.2004 формула для обчислення цих видів пенсій єдина, і визначена Законом № 1058-ІV.
Разом з цим, в постанові від 20.02.2018 у справі № 758/15262/16-а, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зроблено висновок, що пенсія за віком, призначена на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пенсія за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є одним і тим же видом пенсії, а тому не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що пенсія по інвалідності, призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пенсія по інвалідності, передбачена ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є одним і тим же видом пенсії, а тому при зміні виду пенсії в межах одного Закону застосовуються приписи ч. 3 ст. 45 Закону № 1058.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачу первинно було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням норм Закону 1058-IV.
Отже, позивач у 1991 році реалізувала своє право виходу на пенсію, а саме отримував пенсію за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням норм Закону 1058-IV, а тому відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки ОСОБА_1 з 1991 року отримувала пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмовляючи ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з підстав недоцільності у зв'язку зів зменшенням розміру пенсії, діяло правомірно та у межах повноважень, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов