ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 320/1466/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити
дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 справу передано за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач тривалий час не виконував рішення суду щодо поновлення позивача на посаді, у зв'язку з чим позивач перебував у вимушеному прогулі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що позивач не зверталась до відповідача з заявою про виконання рішення суду про її поновлення, а звернулась до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду лише через чотири місяці після прийняття відповідного рішення суду, у зв'язку з чим у відповідача відсутня вина у затримці виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №3 о/с від 30.05.2017 звільнено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-178736), оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі № 810/3783/17 зазначений наказ визнано протиправним та скасовано, ОСОБА_1 поновлено з 07.11.2015 на посаді та стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 по 17.04.2018 у розмірі 51957,18 гривень.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі № 810/3783/17 наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 08.02.2019 № 1 о/с поновлено ОСОБА_1 на посаді.
Позивач, вважаючи, що тривала затримка виконання рішення суду призвела до збільшення періоду вимушеного прогулу, за який необхідно стягнути компенсацію, звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За приписами статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, встановлений факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі є підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15, законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.
До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.
В свою чергу, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.
Як встановлено судом вище, в даному випадку, виконання рішення суду від 17.04.2018 про поновлення на роботі позивача, не зважаючи на негайне виконання, відбулось лише 08.02.2019, а отже період з 18.04.2018 по 07.02.2019 є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Іванов проти України» зазначається, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
З наведеного вбачається, що відповідач порушив вищенаведені норми та не виконав негайно постанову суду в частині поновлення позивача на посаді, що спричинило, як наслідок, штучне продовження терміну вимушеного прогулу.
Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
За правилами пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі - календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 по справі № 810/3783/17 встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 87,47 гривень.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, в межах даної справи під час розрахунку середнього грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу враховується період з 18.04.2018 (день, наступний за останнім днем, за який вже стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу судовим рішенням у справі № 810/3783/17) по 07.02.2019 (день, який передує дню прийняття наказу про поновлення на посаді).
Враховуючи, що кількість днів затримки виконання рішення суду складає 296 календарних днів, а отже середнє грошове забезпечення позивача за даний період становить 25891,12 гривень (296 х 87,47 гривень), а отже позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки фактично такі позовні вимоги дублюють вимоги щодо стягнення коштів, тоді як таке стягнення може відбуватись шляхом безспірного списання, що не потребує безпосередньої участі відповідача.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 6, код ЄДРПОУ 08602997) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Стягнути з Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці суму середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 по справі № 810/3783/17, а саме за період з 18.04.2018 по 07.02.2019 у розмірі 25891 (двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одна) гривня 12 копійок без урахування обов'язкових податків та зборів.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов