16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 440/1941/19
адміністративне провадження № К/9901/28447/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області (правонаступник Головного управління ДФС у Полтавській області) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19 за позовом Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
30.10.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19 за позовом Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 28.10.2020).
Головним управлінням ДПС у Полтавській області заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19. Скаржником вказано, що вперше він звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення 18.08.2020, в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 09.10.2020 касаційну скаргу повернуто через відсутність викладення підстав касаційного оскарження. Копію вказаної ухвали скаржником отримано 19.10.2020.
Податковим органом зазначено, що касаційну скаргу повторно подано невідкладно з моменту отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження та задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», п. 6 П(С)БО «Витрати» та порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 7, 72-76, ч. 4 ст. 78, ч. 6 ст. 242, ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Визначаючи підстави касаційного оскарження, податковий орган зазначив, що судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано правової оцінки письмовим доказам у справі (протоколу допиту свідка, матеріалам кримінального провадження, обвинувальному вироку, кожній господарській операції), тобто послався на пункт 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, що відповідає пункту 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також скаржником вказано, що при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин судами не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №520/3580/19, від 16.03.2020 у справі №2а-5053/10/2070, від 23.01.2020 у справі №817/726/15, від 19.12.2019 у справі №820/12033/15, від 09.12.2019 у справі №804/1752/17. Фактично податковий орган посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зауважити, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №2а-5053/10/2070, таким чином, аргументи відповідача стосовно неї не можуть бути розглянуті.
Також Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, податковим органом не доведено наявність в межах розгляду даної справи обставин, які б свідчили про подібність правовідносин у справі №440/1941/19 та у вищенаведеній практиці Верховного Суду, зокрема щодо наявності вироків стосовно контрагентів Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 20.07.2020 врахував, зокрема, правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 04.07.2019 у справі №811/4044/13-а, при цьому скаржником не доведено, в чому полягає неправильність застосування судом апеляційної інстанції такої правової позиції.
Податковим органом не обґрунтовано, у чому полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Касаційна скарга (аркуші з 6 по 19) містить викладення фактичних обставин справи, цитування акту перевірки та норм податкового законодавства, тобто доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, оцінка яким була надана судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. З врахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №440/1941/19 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва