17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 810/2140/17
адміністративне провадження № К/9901/43894/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 (суддя - І.Г. Лиска) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (колегія суддів: О.В. Карпушова, О.В. Епель, В.О. Аліменко) у справі № 810/2140/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» (надалі - ТОВ «ВІРАКС») звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №125150001/2017/010007/2 від 06.02.2017, зобов'язання прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантам митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією №125150001/2017/701023 від 06.02.2017, стягнення суми переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 17 979,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, було визначено митну вартість за основним методом-за ціною договору (контракту), та було заявлено цей показник у декларації митної вартості, до якої додані документи, що її підтверджують, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, орган доходів і зборів безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартість товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосування резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що відповідач зміг довести факт не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого ним товару, яка була вказана у митній декларації.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказується на доводи, які ним вказувались у позові, що не потребують додаткового зазначення. При цьому в поясненнях які надійшли до касаційної скарги, адвокат позивача намагається спростувати висновки судів попередніх інстанцій з погляду на незаконність рішення відповідача. Тоді як запитувані податковим органом документи під час перебування товару під митним контролем не надали б іншого результату стосовного визначеного позивачем показника вартості імпортованого позивачем товару, адже документи, що надані до митниці вперше містили всі відомості такого показника.
В письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу, яке надійшло ще до Вищого адміністративного суду України, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Візард-Україна» (перейменоване на позивача) та «АLFЕYSOLUTIONNSOU» укладено зовнішньоекономічний контракт від 02.08.2016р. №02/08-16.Відповідно п. 1.1. Контракту АLFЕYSOLUTIONNS (продавець) продає, а позивач (покупець) покупає санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше устаткування даних груп товарів, а також комплектуючі до нього. Назва, одиниця вимірювання та загальна кількість товару, який підлягає поставці за цим Контрактом, його часткове співвідношення (асортимент, вид, номенклатура) визначаються в інвойсі (п. 1.2. Контракту). Вартість за одиницю товару визначається в інвойсі (п. 2.3. Контракту). Умови контракту викладені у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року. На виконання розділу 3. «Умови і строки поставки» Контракту «АLFЕYSOLUTIONNSOU» на адресу позивача був направлений товар відповідно до виставленого «АLFЕYSOLUTIONNSOU» рахунку-фактури (інвойсу) від 03.02.2017р. №5070 та № 5071 від 03.02.2017р.
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС митну декларацію від 06.02.2017 № 125150001/2017/00985, інвойс, сертифікат з перевезення товару, міжнародна автомобільна накладна, прайс-лист виробника, контракт, договір про надання послуг митного брокера. Відповідно до зазначеної митної декларації товар був поміщений у митний режим імпорт. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом (за ціною договору (контракту).
Під час прийняття митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) за наступними профілями ризиків:
106-2 «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;
105-2 «контроль правильності визначення митної вартості товарів».
Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, а саме: відсутня інформація щодо страхових витрат, передбачених умовами поставки СРТ; прайс-лист, який було заявлено до митного оформлення - персоналізований, не має відомостей про тривалість дії цінової пропозиції та виданий відправником, а не виробником товарів, що суперечить суті прайс-листа виробника, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.
У зв'язку з цим інспектор митного органу, що здійснював митне оформлення товару, надіслав позивачу (декларанту) електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на перевезення, рахунок на оплату транспортних перевезень); договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких зазначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо здійснювалось страхування-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Проте, на вимогу митного органу ТОВ «Віракс» жодних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів в установлені строки не надало. Навпаки, листом від 06.02.2017 року № 2, агент з митного оформлення ТОВ «Форсаж-Сервіс» ОСОБА_1 просив винести рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, у зв'язку із неможливістю надання документів стосовно підтвердження митної вартості.
06.02.2017 Київська митниця ДФС прийняла рішення № 125150001/2017/010007/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом.
06.02.2017 позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію № 125150001/2017/701023, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, що підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування, зобов'язання вчинити дії, стягнення витрат. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, основними мотивами прийняття оскаржуваних рішень Митницею стало ненадання Товариством належних документів, в тому числі на запит, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Варто відзначити, що суд першої інстанції встановив, що підставою для витребування додаткових документів у позивача слугували обставини спрацювання Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), а також встановлення працівником митниці розбіжностей у поданих декларантом документів.
Аналізуючи виявлені відповідачем підстави, суд першої інстанції погоджуючись із ними в доповнення встановив, що в заявленій декларації позивача в графі 2 «відправник/експортер» зазначено «ALFEY SOLUTIONS OU, Tallinn Estonia», в графі 15 «Країна відправлення/експорту» зазначено «Чехія». Також в долучених до матеріалів справи інвойсах та прайс-листі зазначено «Tallinn Estonia». Щодо встановлених розбіжностей на вимогу суду першої інстанції позивачем не надано ні пояснень, ні документів на спростування даного факту. Крім того, суд першої інстанції в рішенні зауважив, що позивачем до суду не надано калькуляції витрат на виготовлення продукції від виробника та лист ALFEY SOLUTIONS OU від 24.04.2017 №01-04/2017 з яких не вбачається яка саме країна виробника зазначених товарів.
Також, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції позивач на запит інспектора відповідача не надав документів, яка запитувались. Водночас, ним зазначено про неможливість надання таких документів, і достатність їх в розрізі заявленої митної вартості завезеного ним товару. У зв'язку із чим, консультацію вважав закінченою.
Окрім того, Товариством під час судового розгляду справи не надано жодних документів на підтвердження країни виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
Суд першої інстанції дослідив висновок №В-2295 Житомирської Торгово-промислової палати від 25.04.2017, зазначивши, що він не підтверджує відповідність вартості оцінюваного товару дійсній вартості у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Крім того, позивач направив суду касаційної інстанції додаткові докази та пояснення. Відповідно до частини другої ст. 341 КАС України, - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, сторони зобов'язані надати всі докази судам першої та апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції має право здійснити лише касаційний перегляд справи щодо дотримання судами норм процесуального права та правильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 - без змін.
2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник