Головуючий суддя у першій інстанції : Гулик А.Г.
04 листопада 2020 рокуЛьвівсправа № 1.380.2019.001746 пров. № А/857/4503/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
представника позивача: Луців О.М.
представника апелянта: Павліш О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.001746 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
10.04.2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2019р. № 0002635213 про застосування штрафу в розмірі 18 833,19 гривень та нарахування пені в розмірі 27 513,63 гривень за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2019р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 21.01.2019р. № 0002635213 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник позивача Луців О.М. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник апелянта Павліш О.Р. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 задекларував за 2016 рік згідно з Таблицею 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями» 48675,00 грн. єдиного внеску.(а.с.14).
Із змісту платіжного дорученням № 19 від 10.01.2017р. видно, що позивач сплатив 48 675 грн. на рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області № 37197206011306, призначений для сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та беруть добровільну участь у страхуванні на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (36,21%; 36,41) (а.с.18).
Проте, вказана сума єдиного соціального внеску сплачена на вказаний рахунок помилково, замість рахунку № НОМЕР_1 - для фізичних осіб-підприємців, в т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність або єдиний внесок, зазначений в абзаці (34,7%; 34,8%).
Згідно із звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік ОСОБА_1 задекларував 84 084 грн. єдиного внеску до сплати. Задекларовані суми останній сплатив 22.01.2018р. відповідно до платіжного доручення №658.
25.05.2018р. позивач подав до контролюючого органу заяву від 11.05.2018р. № 1 про перерахування помилково сплачених коштів в сумі 48 675,00 грн з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 , які відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області, МФО 825014 (а.с.20).
Однак, рішенням Личаківського управління Головного управління ДФС у Львівській області від 21.01.2019р. № 002635213 на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 18 833,19 грн та нараховано пеню в розмірі 27 513,63 грн.
Зокрема, таких висновків контролюючи орган дійшов з огляду на те, що за результатами камеральної перевірки з питань несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску встановлено порушення позивачем порядку сплати єдиного внеску, який передбачено п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Колегією суддів встановлено, що оспорюване рішення від 21.01.2019р. № 002635213 ОСОБА_1 отримав 15.02.2019р., що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням № 7900057146164 від 04.02.2019р., а в суд звернувся з позовом 10.04.2019р.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає проміжок часу (10 календарних днів) протягом якого платник єдиного внеску має право на оскарження рішення про нарахування пенні та застосування штрафів до податкового органу вищого рівня або до суду.
Як видно з матеріалів справи з врахуванням п.2 розділу ІІ Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015р. № 1124 ОСОБА_1 25.02.2019р. в межах 10 календарних днів оскаржив оспорюване рішення в адміністративному порядку до податкового органу вищого рівня - Головного управління ДФС у Львівській області, та отримав відповідь 11.03.2019р. З врахуванням вимог ч.4 ст.122 КАС України в тримісячний строк з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги останній звернувся з позовом до суду. Тобто, позивач строк звернення з позовом не пропустив.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка викладена Верховним Судом в постанові від 05.05.2020р. у справі № 520/9891/19.
ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Із змісту п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» видно, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
п.2 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із ч.7 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції з 12.05.2016р. до 01.01.2018р. встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Редакцією абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2018р. передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У відповідності до ч.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
ч.11 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Положеннями п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст.25 вказаного Закону).
В п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Як видно із матеріалів справи, позивач платіжним дорученням № 19 від 10.01.2017р. сплатив 48 675 грн. на рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області № 37197206011306, призначений для сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та беруть добровільну участь у страхуванні на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (36,21%; 36,41). Тобто, вказана сума єдиного соціального внеску сплачена на вказаний рахунок помилково, замість рахунку № НОМЕР_1 - для фізичних осіб-підприємців, в т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність або єдиний внесок, зазначений в абзаці (34,7%; 34,8%).
Отже, ОСОБА_1 здійснив сплату єдиного внеску в терміни, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Проте, перерахунок коштів проведено не на той рахунок отримувача.
ч.13 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із положеннями п.п.9, 10 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016р. N 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2016р. за N 193/28323, для повернення сум єдиного внеску та/або сум застосованих фінансових санкцій, помилково сплачених на невідповідний рахунок 3719, підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на перерахування Коштів на відповідний рахунок 3719 за Заявою та передає управлінню (відділенню) Казначейства не пізніше двох робочих днів з дня надходження Висновку.
У разі помилкової сплати сум єдиного внеску та/або сум застосованих фінансових санкцій на рахунок 3719 органу доходів і зборів, в якому Платник не перебуває на обліку, розрахунковий документ на перерахування таких Коштів на відповідний рахунок 3719 органу доходів і зборів, у якому Платник перебуває на обліку, оформлюється підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня за заявою Платника та передається управлінню (відділенню) Казначейства не пізніше двох робочих днів з дня надходження Висновку. Повернення Платникам Коштів здійснюється підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня за рахунок поточних надходжень на рахунок 3719, на який сплачено Кошти, що повертаються.
Таким чином, штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок.
При цьому, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.
Подібна правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. (справа № 813/1008/16) та від 14.08.2018р. (справа №821/1897/17).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Головне управління Державної податкової служби у Львівській області як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.001746 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя С.М. Кузьмич
Суддя З.М. Матковська
Постанова в повному обсязі складена 16.11.2020р.