22-ц/804/3054/20
220/418/20
12 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Мироненко І.П.
суддів: Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Маріуполі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 липня 2020 року, постановленого у складі судді Фисуна Л.С., -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 червня 2010 року в розмірі 138 269,27 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 6618,10 грн., заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 131 651,17 грн. за період з 21 червня 2010 року по 30 жовтня 2018 року, та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21 червня 2010 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, то банк керується Умовами та Правилами договору, де зазначено, що банк має право за власної ініціативи змінювати кредитний ліміт. Відповідно до умов договору відповідачка зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, а також оплачувати комісії на умовах договору. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не сплатила своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 408 264,21 грн., яка складається з наступних сум: 6618,10 грн. - заборгованість за кредитом; 396 196,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5450,00 грн. заборгованість за пенею. Проте банком заявлено вимоги щодо стягнення з відповідачки кредитної заборгованості частково, а саме просить суд стягнути 6618,10 грн. заборгованості за кредитом та 131 651,17 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період із 21 червня 2010 року по 30 жовтня 2018 року. Часткове стягнення мотивоване банком відсутністю законодавчого зобов'язання стягнення повної суми боргу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачені при подачі позову судові витрати в розмірі 2102,00 грн. сплаченого судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 липня 2020 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 червня 2010 року у вигляді заборгованості станом на 31 січня 2020 року в сумі 6618,10 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати в розмірі 100,47 грн. В інший частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з наявності правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 6618,10 грн., оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У заяві-анкеті позичальника від 21 червня 2010 року відсутні умови договору про встановлення процентів за користування кредитом та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Надходження апеляційної скарги до апеляційної інстанції та її короткий зміст
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».
В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Аргументи учасників справи
Відповідачка не скористалась своїм правом на подання до суду заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направила, що за положеннями ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
2.Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст.369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, тому в цій частині відповідно до ст.367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Судом встановлено, що 21 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір без номера, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначені персональні дані відповідачки. При цьому ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов'язалася виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, регулярно ознайомлюватися з їх змінами на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Також, ОСОБА_1 21 червня 2011 року було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду».. Підписана відповідачкою довідка містить пільговий період, базову процентну ставку в розмірі 3% на місяць, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році; розмір щомісячний платежів (що включає плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн. і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; встановлено комісії за зняття готівки в банкоматах та 1% за зняття власних коштів; за невчасне погашення заборгованості встановлена пеня - пеня (1) за кожен день прострочення кредиту (базова процентна ставка/30) та пеня (2) 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн. в місяць, нараховується за прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше; штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.
За розрахунком банку заборгованість до стягнення відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31 січня 2020 року становить 138 269,27 грн., з яких: 6618,10 грн. тіло кредиту, 131 651,17 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 21 червня 2010 року по 30 жовтня 2018 року.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», за умовами кредитного договору №б/н від 21 червня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредитні картки: 21 червня 2011 року № НОМЕР_1 зі строком дії до березня 2015 року; 12 грудня 2011 року № НОМЕР_2 зі строком дії до червня 2015 року; 07 червня 2013 року № НОМЕР_3 зі строком дії до вересня 2016 року.
Згідно виписки про рух коштів по рахунку (старт карткового рахунку 21 червня 2011 року, кредитна картка № НОМЕР_1 ) відповідачка ОСОБА_1 активно користувалася наданими їй кредитними картками (зняття кредитних коштів через банкомат, оплата товарів, поповнення рахунку тощо).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розроблюються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений».
Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.
У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.
Конструкція договору приєднання, викладена у ч.1 ст.634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов'язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.
У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Умови і правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника.
Разом з тим, з наявної в матеріалах справи копії довідки про тарифи, яка підписана відповідачкою, вбачається, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами на рівні базової процентної ставки 3% щомісячно на залишок заборгованості та розмір штрафів за порушення грошових зобов'язань.
Суд першої інстанції наданим позивачем доказам належної оцінки не дав та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Однак, визначений позивачем розмір заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 131 651,17 грн. суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді. Із розрахунку вбачається, що позивачем відсотки нараховувались як у передбаченому договором розмірі (3%), так і у підвищеному розмірі 3,6% щомісячно.
Враховуючи, що на момент збільшення відсоткової ставки відповідно до імперативних правил ст.1056-1 ЦК України банк був обмежений у праві приймати рішення про збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку, доказів дотримання вимог законодавства щодо порядку та процедури збільшення відсоткової ставки не надав, проценти підлягають стягненню виходячи з відсоткової ставки 3% щомісячно, яка була погоджена сторонами.
Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки.
З урахуванням того, що строк дії картки № НОМЕР_3 встановлено до 30 вересня 2016 року, проценти підлягають стягненню частково за період з 21 червня 2011 року по 30 вересня 2016 року в сумі 17 789,45 грн.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення нарахованих процентів за період з 01 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2018 року задоволенню не підлягають за необґрунтованістю, оскільки вимог про стягнення заборгованості з урахуванням положень ст.625 ЦК України позивачем не заявлялось.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене, оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до положень ст.376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав і стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 17 789,45 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені у цій справі підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, то розмір сплаченого при зверненні до суду першої інстанції судового збору в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 283,98 грн.
Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 3153,00 грн. за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача також пропорційно в розмірі 425,97 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 липня 2020 року про відмову у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитними коштами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 червня 2010 року по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 17 789 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 45 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 709,95 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2020 року.
Головуючий І.П. Мироненко
Судді: В.М. Барков
М.Ю. Лопатіна