22-ц/804/3058/20
242/206/20
„10 ” листопада 2020 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 242/206/20
Номер провадження 22-ц/804/3058/20
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.
за участю секретаря: Грішко С.В.
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - АТ «Українська залізниця»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року головуючого судді Капітонова В.І. зі складанням повного тексту судового рішення 14 липня 2020 року по цивільній справі про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» ( далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості по заробітній плати.Позов мотивовано тим, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах. 10 квітня 2017 року позивача звільнено на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. На дату звільнення, за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року, йому не було виплачено заробітну плату у розмірі 16 465,48 грн., яку просив стягнути з відповідача на його користь .
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 465, 48 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» просить скасувати рішення суду та в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» утворилося на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Статут ПАТ «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735. Серед таких підприємств є й ДП «Донецька залізниця», яке є залізницею, відповідальною перед позивачем. Частиною 1 ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України « № 996-XIV від 16 липня 1999 року,передбачено,що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Пунктами 2.1,2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі Інструкції № 88),передбачено,первинні документи -це документи,створені у письмовій або електронній формі,які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.Бухгалтерський облік підприємства повністю залежить від первинних документів,які оформлюються відповідно до Інструкції № 88.Наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 затверджені та введені в дію типові форми первинної облікової документації підприємства,установ,організацій,а саме : 1. № П-1 «наказ (розпорядження) про прийняття на роботу «,2. № П-3 «наказ (розпорядження) про надання відпустки «,3. № П-4 « наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту),4. № П-5 «табель обліку використання робочого часу»,5.№ П-6» розрахунково-платіжна відомість працівника», 6. № П-7 « розрахунково-платіжна відомість (зведена).Зазначені документи з ДП «Донецька залізниця» до АТ « Укрзалізниця» не передавались. Відповідач обізнаний щодо позиції ВП ВС у справі № 910/5953/17. Однак, як вбачається з додатків до позовної заяви, позивач працював у відокремленому підрозділі «Моторвагонне депо Ясинувата» ДП «Донецька залізниця», довідка від 10 квітня 2017 року № 80/04 видана цим підрозділом. Вказують, що ДП «Донецька залізниця» знаходиться на непідконтрольній території (із юридичною адресою в м.Донецьк,вул.Артема,68,код ЄДРПОУ 01074957), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до АТ «Українська залізниця» не передавало, відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися,та не могло передати в силу вищенаведених нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, свої господарські функції до ПАТ «Українська залізниця» не передавало. Зазначена заборгованість по АТ «Українська залізниця» не обліковується.Довідка від 10 квітня 2017 року № 80/04 про наявність заборгованості перед позивачем видана відокремленим підрозділом «Моторвагонне депо Ясинувата « ДП « Донецька залізниця». Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов*язковим державним соціальним страхуванням визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення ) для розрахунку виплат за загальнообов*язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439 ). Приймаючи до уваги, що відповідач втратив контроль та доступ до виробничих потужностей, майна, документації, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, вважають, що не є належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження заявлених позовних вимог надана позивачем довідка № 80/04 від 10 квітня 2017 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1,3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, що виникають з трудових відносин з ціною позову 16 465,48 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому, вказана справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1, ч. 4 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного .
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону, рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Донецька залізниця» відокремлений підрозділ «Моторвагонне депо Ясинувата».
10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено на підставі ч. 1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.
Відповідно до довідки №80/04, що видана слюсарю з ремонту рухомого складу 5 розряду відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Ясинувата» ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_1 , 10 квітня 2017 року , на час звільнення, відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 465,48 грн (лютий 2016 року - 1428,69 грн, березень 2016 року - 2903,33 грн, квітень 2016 року - 2390,42 грн, травень 2016 року - 740,10 грн, червень 2016 року - 1077,41 грн, липень 2016 року - 3339,50 грн, серпень 2016 року - 3065,85 грн, квітень 2017 року - 1520,18 грн).
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02 грудня 2019 року скасовано судовий наказ № 242/6308/19 від 04 листопада 2019 року, виданий цим же судом у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ « Українська залізниця», нарахованої , але не виплаченої заробітної плати за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в сумі 16 465, 48 грн.
Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того,що заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 465,48 грн. підтверджена довідкою № 80/04 ,виданою відокремленим підрозділом «Моторвагонне депо Ясинувата « ДП «Донецька залізниця» від 10 квітня 2017 року. Вказана заборгованість на час розгляду справи відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постановою Кабінету Міністрів України № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено наступні етапи проведення реорганізації: 1) інвентаризація майна юридичних осіб, які підлягають злиттю, та складення передавального акта, 2) затвердження статуту нової юридичної особи (АТ «Укрзалізниця»), 3) державна реєстрація АТ «Укрзалізниця»; 4) припинення державних підприємств залізничного транспорту.
Також , Кабінет Міністрів України своєю постановою від 02 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов'язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17.
За таких обставин, АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем, який мав виконати обов'язок щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивача, оскільки згідно зі статутом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця».
Позивачем по справі доведений факт перебування у трудових відносинах з відповідачем по справі.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати заявлені позивачем за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року.
10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записом № 8 в трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до довідки № 80/4 від 10 квітня 2017 року ,виданої відокремленим підрозділом « Моторвагонне депо Ясинувата « ДП «Донецька залізниця» , позивачу ОСОБА_1 за лютий 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі -1428,69 грн., за березень 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2903, 33 грн., за квітень 2016 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2390,42 грн., за травень 2016 рік нараховано 740,10 грн., за червень 2016 рік нараховано 1077, 41 грн., за липень 2016 рік нараховано 3339,50 грн., за серпень 2016 рік нараховано 3065, 85 грн., в період часу з вересня 2016 року по березень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась, за квітень 2017 рік нараховано 1520,18 грн. (а.с.9,45).
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).
На підтвердження заборгованості АТ «Укрзалізниця» позивачем по справі ОСОБА_1 надана довідка ДП «Донецька залізниця », відокремлений підрозділ «Моторвагонне депо Ясинувата», від 10 квітня 2017 року № 80/04, в якій зазначено, що за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року сума невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати склала 16 465,48 грн. (а.с. 9,45).
Однак, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги надану позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог довідку з печаткою та штампом ДП «Донецька залізниця» , як належний доказ, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року за № 735 був затверджений Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство стало правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, тобто станом на день видачі довідки від 10 квітня 2017 року правонаступником ДП « Донецька залізниця » було ПАТ «Українська залізниця».
Також,в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази,зокрема розрахунково-платіжні відомості ОСОБА_1 та інші документи з обліку праці та зарплати за спірний період.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем по справі не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості по заробітній платі перед ним, а тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно частини 7 статті 141 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити .
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 липня 2020 року- скасувати та ухвалити нове рішення .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства « Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі -відмовити .
Компенсувати за рахунок держави у порядку ,встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати, понесені акціонерним товариством « Українська залізниця», у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна ) грн 20 коп .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 13 листопада 2020 року.
Судді: