Справа № 293/557/19
Провадження №11-кп/801/1320/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали контрольного провадження №12019060310000004 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянина України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України,
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 03.01.2019 року близько 22:00 год. у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які знаходилися на території домоволодіння ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , де в останніх виник спільний злочинний умисел, направлений на групове зґвалтування ОСОБА_10 .
У вказаний день, час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на групове зґвалтування ОСОБА_10 , ОСОБА_9 з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_10 застосовуючи фізичну силу схопив потерпілу своїми руками під руки за тулуб та утримував останню в такому положенні, а в цей час ОСОБА_8 за допомогою мотузок, які взяв з собою, зв'язав руки та ноги потерпілої. Подолавши таким чином волю потерпілої до опору, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , взявши на руки потерпілу, понесли її до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Діючи узгоджено, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на групове зґвалтування ОСОБА_10 , перебуваючи в середині вказаного житлового будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поклали потерпілу на ліжко, розуміючи їх наміри потерпіла почала чинити активний опір. З метою подолання опору потерпілої, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи узгоджено, тримаючи, із застосуванням сили потерпілої ОСОБА_10 за руки та ноги, частково стягнули з неї штани та нижню білизну і продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на групове зґвалтування, застосовуючи до ОСОБА_10 фізичне насильство, яке виразилося в утриманні потерпілої ОСОБА_10 із застосуванням сили за руки і ноги проти її волі вступили ї нею у статеві зносини природнім способом.
Ухвалою Корольського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2020 року, залишено без задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну останньому міри запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, продовжено останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, що є особливо тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, характер злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , дають підстави вважати, що існують обгрунтовані ризики щодо негативної поведінки його в суспільстві.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що жоден із ризиків прокурором не був доведений, не врахований стан його здоров'я та обставина, яка пом'якшує покарання.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , які підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили їх задовольнити; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для становлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Так, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.3 ст.152 КК України, з чим і погоджується колегія суддів, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років, перебуваючи на волі може переховуватись від суду, оскільки раніше на судові засідання не з'являвся, у зв'язку з чим був оголошений судом у розшук; крім того, останній є особою виключно кримінальної спрямованості, оскільки будучи засудженим Радомишльським районним судом Житомирської області за вчинення тяжкого злочину, обвинувачується у ряді інших злочинів, обвинувальні акти яких перебувають на розгляді у судах; відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №42-2019 від 29.01.2019 року ОСОБА_8 , здатний проявляти агресію; обвинувачений не має соціально стримуючих факторів, оскільки не одружений, офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку, не має. Ризики передбачені ст.177 КПК України на час апеляційного розгляду продовжують існувати, нових доказів, які б слугували підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту останнім та стороною захисту не надано.
Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки ухвалена у відповідності до вимог закону, та винесена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2020 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.3 ст.152 КК України продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4