Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 392/716/16-ц
провадження № 61-9610св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Миролюбівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
треті особи: Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, ОСОБА_16 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Березія Ю. А. від 17 січня
2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І., від 23 квітня 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миролюбівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати за ним переважне право оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (пасовища) для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 34,64 га, які розташовані на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області;
визнати недійсним та скасувати рішення Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 11 червня 2015 року
№ 195 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих земельних ділянок у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 ;
визнати недійсним та скасувати рішення Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 22 жовтня 2015 року
№ 217 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та рішення цієї ж ради від 18 вересня 2015 року № 213.
Позовна заява мотивована тим, щовідповідно до поданих ним заяв, розпорядник земель - Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області видала розпорядження від 21 лютого та 03 квітня 2012 року щодо передачі позивачеві в оренду земельні ділянки загальною площею 34,64 га, які розташовані на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
На підставі цих розпоряджень у липні 2012 року він уклав договір з проектною організацією щодо виконання робіт із землеустрою, було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною прощею 34,64 га і надано на погодження до Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ще у 2012 році. Розроблені проекти землеустрою сільською радою не були ні погоджені, ні відхилені.
У 2013 році на підставі затвердженого проекту розмежування державної і комунальної власності Кіровська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області набула повноважень розпорядника земель на території сільської ради як в межах, так і за межами населеного пункту.
Рішенням Кіровської сільської ради від 11 червня 2015 року № 195 спірні земельні ділянки було надано іншим особам у власність для ведення особистого селянського господарства.
Вважає зазначене рішення сільської ради незаконним, оскільки він має першочергове право на отримання спірних земельних ділянок на підставі розпоряджень Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 21 лютого та 03 квітня 2012 року. Зазначені розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області на теперішній час є чинними та не скасовані.
Крім того, позивач зазначив, що радою не проведено зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, що на думку позивача є додатковою підставою для визнання недійсним рішення Кіровської сільської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області
від 17 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у період
до 23 лютого 2015 року з невідомих причин не надав розпоряднику землі проект землеустрою на затвердження, не уклав договір оренди землі та не зареєстрував належним чином право оренди землі. Позивач звернувся до органу місцевого самоврядування з вимогою про погодження проекту землеустрою лише 18 березня 2015 року, тобто після того як 23 грудня
2014 року, 12 лютого 2015 року та 01 квітня 2015 року рішеннями Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам. Таким чином оскільки позивач не набув права оренди на спірні земельні ділянки, то відсутні підстави для визнання недійсними та скасування рішень оскаржуваних рішень Кіровської сільської ради.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 січня
2019 року в частині стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на правову допомогу скасовано.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 34,64 га в оренду, дозвіл на розробку якого був наданий розпорядженням Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 21 лютого та
03 квітня 2012 року, не затверджувався, позивачем до Миролюбівської сільської ради не надавався, рішення про надання в оренду цієї земельної ділянки радою не приймалося, а тому право позивача оскаржуваними рішеннями сільської ради не порушено. При цьому апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ними документально не доведено понесення таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка її подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність порушень прав позивача оскаржуваними рішеннями Кіровської сільської ради, оскільки отримавши на підставі розпоряджень Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 21 лютого та 03 квітня 2012 рокудозвіл на розробку проекту землеустрою, він мав законні підстави очікувати на надання йому в оренду спірної земельної ділянки, однак Кіровська сільська рада порушила його право на оренду землі, прийнявши рішення про передачу землі відповідачам. Крім того, сільською радою не проведено зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, що є підставою для визнання недійсним рішення Кіровської сільської ради. Також проекти землеустрою щодо передачі у власність відповідачів спірних земельних ділянок складені з порушенням статті 50 Закону України «Про землеустрій».
Крім того, суди не вирішили позовні вимоги про визнання недійсними та скасування рішень Кіровської сільської ради 18 вересня та 22 жовтня
2015 року за № № 213 та 217 відповідно.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_16 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачі посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 28 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року позивачеві ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земель сільськогосподарського призначення державної власності (резервного фонду) в оренду на території Кіровської сільської ради терміном на 10 років, площею 16,79 га та 24,05 га для ведення городництва.
03 квітня 2012 року головою Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області видано розпорядження про внесення змін до розпорядження від 21 лютого 2012 року, яким внесено зміни у
пункті 2, а саме: слова «площею 24,05 га, в тому числі 24,05 га ріллі» замінено словами «площею 34,64 га, в тому числі 34,64 га пасовищ» та слова «для ведення городництва» змінено «для сінокосіння та випасання худоби».
На підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 24 жовтня 2012 року, Кіровоградською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» у 2013 році було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду терміном на 10 років для сінокосіння і випасання худоби за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
Позивач не подав на затвердження розпоряднику земель проєкт землеутрою.
23 грудня 2014 року, 12 лютого 2015 року та 01 квітня 2015 року рішеннями Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області № № 162, 174 та 184 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, зокрема відповідачам.
11 червня 2015 року рішенням Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області затверджено технічну документацію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності громадянам, зокрема відповідачам.
За громадянами зареєстровано право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі проектів землеустрою: ОСОБА_5 - 9 липня 2015 року; ОСОБА_6 -
09 липня 2015 року; ОСОБА_4 - 9 липня 2015 року; ОСОБА_12 - 09 липня 2015 року; ОСОБА_3 - 23 червня 2015 року;
ОСОБА_2 - 22 червня 2015 року; ОСОБА_7 - 22 червня
2015 року; ОСОБА_8 - 22 червня 2015 року; ОСОБА_9 - 14 серпня 2015 року.
Громадянкою ОСОБА_16 на підставі рішення Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 01 квітня 2015 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Рішеннями Кіровської сільської ради від 18 вересня та 22 жовтня 2015 року, затверджено технічну документацію щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення селянського господарства, зокрема ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
29 квітня 2016 року Кіровську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області перейменовано на Миролюбівську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
В силу частин другої, третьої, четвертої, шостої, десятої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядуванняв межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 186-1 ЗК України проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеному в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проєкту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.
Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.
Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.
Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року (справа № 688/2908/16-ц) звернула увагу, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.
При цьому обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові зазначила, що судам при вирішенні такої категорії справ слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь-яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).
У справі, яка переглядається, суди правильно виходили із того, що позивач із заявою про затвердження проекту землеустрою з часу його виготовлення (2013 рік) та до надання відповідачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (23 грудня 2014 року,
12 лютого 2015 року та 01 квітня 2015 року) ні до Маловисківської районної державної адміністрації, ні Кіровської сільської ради не звертався.
Вимога про погодження проєкту землеустрою від 18 березня 2015 року, яка підписана позивачем 26 березня 2015 року, не містить будь-яких даних, що вона була передана адресату - голові Кіровської сільської ради (а. с. 5 т. 1), тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач із заявою про затвердження проєкту до Кіровської сільської ради не звертався.
Оскільки позивач, розробивши проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не подав його на затвердження належному розпоряднику спірної земельної ділянки та не отримав дозвіл на оформлення речового права на неї, позивач не набув право користування спірною земельною ділянкою у передбаченому законом порядку, отже, оскаржуваними рішеннями Кіровської сільської ради від 11 червня, 18 вересня та 22 жовтня 2015 року права позивача порушено не було.
Зволікання із поданням на затвердження проєкту землеустрою не свідчить про його добросовісну поведінку та наявність у нього інтересу щодо отримання в оренду земельної ділянки. Заявник не наводить жодних аргументів, які б давали підстави для висновку про поважність причин неподання у передбачений законом строк проєкту землеустрою для його затвердження.
При цьому позивач повинен цілком очікувати, що земельна ділянка у зв'язку із таким зволіканням може бути надана в користування або у власність іншій особі (особам), що у справі, яка переглядається, й відбулося.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , а доводи касаційної скарги про порушення прав та інтересів позивача спростовуються вищевикладеним.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали оцінки законності оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування щодо повноти поданих відповідачами документів при затвердженні проєкту землеустрою є необґрунтованими, оскільки такі обставини перевіряються лише у разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася із відповідними вимогами, однак у справі, яка переглядається, права та законні інтереси позивача порушені не були.
Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області
від 17 січня 2019 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович