Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 755/1694/18
провадження № 61-6543св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмила Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
від 06 лютого 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про накладення стягнення на майно, яке передано спадкоємцям у натурі.
Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2014 року між ним та
ОСОБА_4 було укладено договір позики, за умовами договору остання отримала від позивача грошові кошти у сумі 2 820 000 грн., що було еквівалентом 250 000 доларів США та зобов'язалася повернути борг у гривні згідно визначеного еквіваленту станом на дату платежу в строк до 01 серпня 2015 року, однак у визначені розпискою строки борг повернуто не було.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальниця ОСОБА_4 померла, за життя заповіт складено не було, спадкоємцями першої черги за законом майна спадкодавця є донька ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_3 , які у визначений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, на підставі заяв спадкоємців приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л. П. заведено спадкову справу.
29 липня 2016 року він звернувся до нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців про виконання зобов'язань спадкодавця за договором позики, однак сума заборгованості спадкоємцями не погашена.
Позивач зазначав, що до складу спадщини входять об'єкти нерухомого та рухомого майна загальна вартість яких становить 2 929 888 грн, що є достатнім для задоволення його грошових вимог за рахунок спадкового майна шляхом накладення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд в рахунок погашення боргу спадкодавця ОСОБА_4 у розмірі 7 175 000 грн накласти стягнення на його користь на передане в натурі спадкоємцям ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 на наступне спадкове майно пропорційно їх часткам, в межах його вартості:
однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 ;
двокімнатну квартиру
АДРЕСА_2 ;
однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ;
земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 322148701:01:039:0164, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
вантажний фургон малотоннажний - В «RenaultKangoo», 2007 року випуску;
вантажний фургон малотоннажний - В «Citroen Berlingo», 2004 року випуску.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Савлук Т. В. від 30 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоч кредитор і звернувся до спадкоємців з вимогою про погашення існуючої заборгованості у строки встановлені частиною другою статті 1281 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 підтвердила факт отримання вимоги, проте підстав вважати, що спадщина померлої ОСОБА_4 була передана спадкоємцям в натурі немає, а тому обраний позивачем спеціальним спосіб захисту своїх прав є помилковим та неефективним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
В рахунок погашення боргу спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , перед кредитором ОСОБА_1 у розмірі
6 547 500 грн накладено стягнення на користь ОСОБА_1 на передане в натурі спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадкове майно пропорційно до їх часток, в межах його вартості:
однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 ;
двокімнатну квартиру
АДРЕСА_2 ;
однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ;
земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 322148701:01:039:0164, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
вантажний фургон малотоннажний - В «RenaultKangoo», 2007 року випуску;
вантажний фургон малотоннажний - В «Citroen Berlingo», 2004 року випуску.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, а тому суд першої інстанції дійшов помилково відмовив у позові. Апеляційний суд вважає, що визначена судом першої інстанції підстава для відмови у позові, як існування у відповідача
ОСОБА_2 можливості добровільного задоволення вимог кредитора після прийняття спадщини, за наявності в неї всіх правовстановлюючих документів, не ґрунтується на вимогах закону стосовно забезпечення належного судового захисту порушеного права особи, яка звернулась до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи судами попередніх інстанцій. Він не був обізнаний про існування претензії позивача про наявність заборгованості. Судом апеляційної інстанції не враховано його право на обов'язкову частку у спадщині, стягнення на яку відповідно до чинного законодавства накладено не може бути. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що єдиним належним та ефективним способом захисту є звернення позивача з позовом про стягнення боргу спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості прийнятої спадщини, що буде справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 28 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, оформлений розпискою, за умовами якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 2 820 000грн, що на дату укладання договору позики еквівалентно 250 000 доларів США, та зобов'язувалась повернути кошти до 01 серпня 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті спадкодавця є її донька ОСОБА_5 та чоловік ОСОБА_3
07 квітня 2016 року ОСОБА_2 , а 12 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Л. П. з заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4
29 липня 2016 року ОСОБА_1 направив приватному нотаріусу нотаріально посвідчену вимогу (претензію) до спадкоємців ОСОБА_4 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за договором позики від 17 жовтня 2014 року в національній валюті України - гривні, розмір якої еквівалентний
250 000 доларів США у відповідності до курсу НБУ.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забігайло Л. П. двічі, 29 липня та 05 жовтня 2016 року, направляла на адресу спадкоємців повідомлення про надходження претензії кредитора ОСОБА_1 .
Згідно з матеріалами спадкової справи за життя ОСОБА_4 належало на праві власності наступне майно: однокімнатна квартира
АДРЕСА_1 ;
двокімнатна квартира
АДРЕСА_2 ;
однокімнатна квартира АДРЕСА_3 ;
земельна ділянка площею 0,19 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 322148701:01:039:0164, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
вантажний фургон малотоннажний - В «RenaultKangoo», 2007 року випуску;
вантажний фургон малотоннажний - В «Citroen Berlingo», 2004 року випуску.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням процесуального права.
Проте такі висновки суду апеляційної інстанції передчасні, оскільки до них апеляційний суд дійшов у порушення принципу змагальності сторін, розглянувши справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 без доказів його належного повідомлення про місце, дату та час судового засідання.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
У статті 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369цього Кодексу.
Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Частиною першою статті 8 ЦПК України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Згідно із пунктом 4 частини п'ятої зазначеної статті суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня
2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Дана цивільна справа призначалася апеляційним судом до розгляду
на 06 лютого 2019 року.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 06 лютого 2019 року, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 (а. с. 243, 244 т. 2).
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутність осіб, що не з'явились, суд апеляційної інстанції виходив із того, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.
Проте такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить матеріалам справи, які не містять доказів повідомлення ОСОБА_3 про судове засідання, призначене на 06 лютого 2019 року.
Надіслана судом апеляційної інстанції кореспонденція засобами поштового зв'язку, адресована ОСОБА_3 повернулась до суду з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання», тобто фіксація отримання відповідачем кореспонденції відсутня (а. с. 13, 14 т. 3).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).
Із наведеної норми слідує, що можливість розгляду справи по суті обумовлена фактом належного повідомлення учасників про розгляд справи. У протилежному випадку суд зобов'язаний відкласти розгляд справи.
Вирішивши спір за відсутності відповідача, суд апеляційної інстанції порушив право останнього знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128, 372 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності відповідача, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки його у судове засідання не з'ясував, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування з приводу позовної заяви та апеляційної скарги, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи, що заявник обґрунтовував свою касаційну скаргу в тому числі і порушенням судом статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович