Справа № 752/20909/20
Провадження № 2/752/7386/20
02 листопада 2020 року суддя Голосіївського районного суд м. Києва Хоменко В.С. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстандарт» про забезпечення позову, -
у жовтні 2020 року ТОВ «Інвестстандарт» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кабаєва А.А. про визнання недійсним договору дарування, в якому просило визнати недійсним договору дарування квартири від 10.09.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кабаєвою А.А. за реєстровим № 421, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Одночасно із позовною заявою ТОВ «Інвестстандарт» було надано заяву про забезпечення позову, в котрій товариство просило вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Останню мотивувало тим, що ТОВ «Інвестстандарт» є кредитором ОСОБА_1 за кредитними договорами:
- № ML-009/225/2006 від 04.04.2006 року на суму 155 152,00 євро з цільовим використанням - «Купівля нерухомого майна»;
- № ML-009/398/2006 від 02.06.2006 року на суму 49 720,00 доларів США з цільовим використанням - «Купівля нерухомого майна»;
- № ML-009/3378/2007 від 28.09.2007 року на суму 50 750,00 євро з цільовим використанням - «На оплату комісії банку. На споживчі цілі».
Заочним рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 23.10.2012 року у справі № 2-2723/12 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитними договорами № ML-009/225/2006 від 04.04.2006 року та № ML-009/3378/2007 від 28.09.2007 року на загальну суму 881 926,69 грн.
Згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2013 року (з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 08.12.2014 року) у справі № 2-2948/12 за кредитним договором № ML-009/398/2006 від 02.06.2006 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у загальній сумі 3 310 122,36 грн.
Проте, попри наявність майнових зобов'язань за кредитним договорами, підтвердженими судовими рішеннями, що набрали законної сили, ОСОБА_1 відчужила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 шляхом укладення договору дарування з близьким родичом, а саме: рідним сином ОСОБА_2 .
Вважало, що такі дії відповідачів є недобросовісними, останні, зловживаючи своїми правами, діяли на шкоду правам та законним інтересам кредитора, оскільки відчуження квартири за договором дарування відбулось виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_1 .
Тому, оскільки є всі підстави вважати, що відповідачі в подальшому продовжать діяти недобросовісно та будь-якими можливими засобами ускладнювати виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості, зокрема, шляхом продажу предмету договору дарування, через що виконання судових рішень про стягнення заборгованості буде значним чином ускладнене, що призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, товариство змушено звернутись до суду із вказаною заявою.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд надходить до наступного.
Статтею 1291 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Одним із видів забезпечення позову у відповідності до ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Разом з тим, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо дійсності договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 10.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кабаєвою А.А. за реєстровим № 421.
Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник просить суд накласти арешт на належне відповідачу ОСОБА_2 нерухоме майно.
Однак, вивчивши подану заяву та додані до неї документи, на думку суду, ТОВ «Інвестстандарт» належним чином не обґрунтовано, в чому полягає неможливість та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду саме у даній справі в майбутньому у разі невжиття судом заходів забезпечення позову у заявлений спосіб, а також пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову.
На думку суду, вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, є неспівмірним по відношенню до негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову поряд з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Тому, враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстандарт» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.С. Хоменко