Справа № 500/2064/20
10 листопада 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача Бойко Л.С.,
представника відповідача Мурованої І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову (том 1 а.с. 156-157) просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 14.04.2020 №00004683302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 99516,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 14.04.2020 №00004673302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 235836,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.05.2020 №00004853302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 94670,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 47335,00 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.05.2020 №0000486302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 243676,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
ГУ ДПС у Тернопільській області проведені документальні позапланові виїзні перевірки щодо правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2019 року та січень 2020 року, про що складено акти від 19.03.2020 № 334/19-00-33-02/ НОМЕР_1 та від 17.04.2020 № 357/19-00-33-02/ НОМЕР_1 відповідно. Висновки актів ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит у відповідних податкових періодах, який сформовано по податкових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей (лісоматеріалів), використаних в операціях, що не є господарською діяльністю підприємця. Для перевірки не надано первинних документів, які б свідчили про експлуатацію та використання основних засобів станків, механізмів, транспортних засобів, необхідних для здійснення діяльності по переробці лісоматеріалів.
На підставі цих актів перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які підприємець вважає протиправними з огляду на таке.
Позивач зазначає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника у разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Підприємець вказує на наявність у нього первинних документів, що підтверджують факт здійснення ним господарської діяльності - здійснення закупки сировини для подальшої її переробки та реалізації похідних від неї (пиломатеріалів обрізних та заготівки обрізної). Такі документи надані при проведені перевірки та спростовують висновки контролюючого органу. Крім того, позивач зазначає, що у актах перевірки зазначено відомості на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивача, зокрема встановлено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у єдиному реєстрі податкових накладних; не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсним; не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання; не встановлено розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань).
Підприємець зазначає, що використовує у своїй господарській діяльності виробниче приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору позички цього приміщення, укладеному між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , яка у свою чергу орендує вказане приміщення у Приватного акціонерного товариства «Славутський завод залізобетонних виробів». Має у користуванні приміщення складу та відповідне обладнання для переробки лісоматеріалу, використовує працю найманих працівників, придбання лісоматеріалів оформлено належними первинними документами, реалізація пиломатеріалів проводиться на підставі ряду зовнішньоекономічних контрактів, при експорті продукції на отриману та перероблену деревину отримуються відповідні сертифікати про походження та виготовлення пиломатеріалів, без яких неможливим був би експорт продукції.
Також позивач посилається на судові рішення між тими ж сторонами з тих самих правовідносин, які мали місце у попередніх податкових періодах, якими підтверджено правомірність формування підприємцем податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем без належних підстав, а тому, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
11.09.2020 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
22.10.2020 до суду від ГУ ДПС у Тернопільській області надійшов відзив на позов (том 1 а.с.204-212), а 06.11.2020 письмові пояснення (том 2 а.с.50-54). Відповідач у відзиві на позов та поясненнях заперечує проти позову, вказує на те, що документальними позаплановими виїзними перевірками встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2019 року та січень 2020 року, а також завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2019 року та січень 2020. Позивачем для перевірки не надано належних і достатніх документів, що підтверджують наявність у нього приміщення, обладнання для переробки деревини, а надані документи (договір позички) податковий орган не бере до увагу через те, що вони стосуються ФОП ОСОБА_3 , яка є найманим працівником позивача, а тому не може позичати йому приміщення, устаткування, обладнання. Також ОСОБА_3 не є власником позиченого приміщення, власником нерухомого майна є ПАТ «Славутський завод залізобетонних виробів». Податковий орган не заперечує фактів придбання деревини та подальшої реалізації на експорт пиломатеріалів, проте вважає, що підприємець, не маючи засобів для її переробки, не може формувати податковий кредит по придбанню сировини. Так, зазначає, що позивачем не надано документів щодо обліку доходів та витрат (Книга обліку доходів та витрат), первинних документів щодо переробки (у її наявності) деревини (у тому числі оренди чи купівлі основних засобів для переробки лісоматеріалів, сплату орендної плати за використання приміщення (складу), орендної плати за користування комунальними послугами (у тому числі електроенергією), первинні документи щодо обліку та інвентаризації готової продукції (продукції переробки), придбаної необробленої деревини. Ненадання ж платником податків документів, які підтверджують господарську діяльність, унеможливлює отримання таким бюджетного відшкодування.
Відповідач вважає, що висновки, зроблені за результатами документальних виїзних позапланових перевірок ФОП ОСОБА_1 правомірні та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судових засіданнях, які відбулися у цій справі, представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просить його задовольнити. Пояснила суду, що ФОП ОСОБА_1 займається переробкою деревини, для цього використовує позичене у ФОП ОСОБА_3 приміщення і відповідне обладнання, має найманих працівників, сировину (необроблений ліс) закуповує у державних лісових господарствах на території Хмельницької області. В подальшому продукцію (обрізні пиломатеріали (дошка), заготовки) реалізує в більшості на експорт. Усі первинні документи щодо придбання лісоматеріалу, його транспортування, розпиловки (договори, накладні, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо) та документи, пов'язані з реалізацією обрізних пиломатеріалів (зовнішньоекономічні контракти, сертифікати про походження лісоматеріалів, вантажно-митні декларації), надані для перевірки та суду. Відтак формування податкового кредиту з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування підприємцем здійснено у відповідності до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Представник відповідача у судових засіданнях просила відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов та поясненнях. Не заперечує фактів придбання сировини та інших товарно-матеріальних цінностей, а так само реалізацію переробленої сировини, проте вважає, що підприємцем не надані достатні докази щодо можливостей (наявності ресурсів) переробити необроблену сировину (ліс), що позбавляє його права на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.10.2011, номер державної реєстрації 26460000000020131, взятий на податковий облік в контролюючих органах 19.10.2011, номер взяття на облік 45634, основними видами господарської діяльності є: лісопильне та стругальне виробництво, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.11.2020 та відомостями актів перевірки (пункти 2.3-2.8 актів перевірки) (том 1 а.с.225-226, том 2 а.с.22-23, 44-46).
ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Тернопільській області, до 01.10.2019 був платником єдиного податку Ш групи, зареєстрований з 01.07.2017 платником податку на додану вартість (том 1 а.с.225-226, том 2 а.с.22-23).
ГУ ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2019 року, про що складено акт від 19.03.2020 № 334/19-00-33-02/ НОМЕР_1 (том 2 а.с.21-42). Перевірка здійснювалась за адресою ГУ ДПС у Тернопільській області, у зв'язку з відсутністю у платника офісного приміщення (том 2 а.с.21).
Як зазначено в акті перевірки причиною виникнення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2019 року є наявність від'ємного значення з попереднього звітного періоду. Обсяги постачання та придбання за грудень 2019 року відповідно до даних ЄРПН відсутні. У попередніх звітних періодах платником податків придбавалися товарно-матеріальні цінності (паливно-мастильні матеріали, послуги по оформленню документів для підготовки розпиленого матеріалу на експорт, придбавалася сировина (деревина)), здійснювалися операції з поставки пиломатеріалів за межі України. Для перевірки надані зовнішньоекономічні контракти, укладені протягом 2017-2018 років, вантажно-митні декларації. Експортувалась за межі України така продукція: пиломатеріали ясеневі обрізні, пиломатеріали дубові обрізні, заготовки ясеневі.
Постачальниками необробленого лісу (пиловника) ФОП ОСОБА_1 були державні лісогосподарські підприємства, перелік яких наведений в пункті 3.3. акта.
В пунктах 3.6-3.9 акта зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у єдиному реєстрі податкових накладних; не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсним; не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання; не встановлено розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань) за грудень 2019 року.
Разом з тим, актом перевірки констатовано, що для перевірки платником не надано документів щодо обліку доходів та витрат, первинних документів щодо переробки і подальшого використання закуплених лісоматеріалів (реалізація, переробка тощо), первинних документів обліку та інвентаризації готової продукції (продукції переробки), придбаних лісоматеріалів.
У зв'язку з цим в акті зазначено: «Отже, перевіркою достовірності показників у поданій декларації з податку на додану вартість (рядок 10.1-рядок 17) встановлено, що до складу податкового кредиту включено від'ємне значення з попереднього звітного періоду, що зазначено в рядку 16.1 декларації за грудень 2019 року в сумі 335352 грн (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду, яке відповідно до додатку №2 - довідки про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2019 року від'ємне значення виникло: у березні 2018 року в сумі 86225 грн., у грудні 2018 року в сумі 1692,00 грн, у січні 2019 року - 1692,00 грн, у лютому 2019 року в сумі 7954,00 грн, у березні 2019 року в сумі 196687,00 грн, у квітні 2019 року в сумі 19770 грн, у травні 2019 року в сумі 2544 грн, у жовтні 2019 року в сумі 2448 грн, у листопаді 2019 року в сумі 1759 грн та сформоване по податкових накладних товарно-матеріальні цінності та послуги по яких використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків» <…> та з від'ємного значення, що виникло у період з березня 2018 року по лютий 2019 року (том 2 а.с.35-36).
Відповідно до висновків акта перевірки встановлено такі порушення:
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, у результаті чого завищено ФОП ОСОБА_1 від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 235836 грн;
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, у результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на суму 99516 грн (том 2 а.с.41-42).
14.04.2020 на підставі акта перевірки від 19.03.2020 ГУ ДПС у Тернопільській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №00004683302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 99516,00 грн (том 1 а.с.145);
- №00004673302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 235836,00 грн (том 1 а.с.147);
Також відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2020 року, про що складено акт від 17.04.2020 № 357/19-00-33-02/ НОМЕР_1 (том 1 а.с.224-246). Перевірка здійснювалась за адресою ГУ ДПС у Тернопільській області, у зв'язку з відсутністю у платника офісного приміщення (том 1 а.с.224).
Як зазначено в акті перевірки причиною виникнення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2020 року є здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою згідно з підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України - реалізація обрізних пиломатеріалів (дошки) за межі митної території України (пункт 3.3 акта). Для перевірки надані зовнішньоекономічні контракти, укладені протягом 2017-2018 років, вантажно-митні декларації. Експортувалась за межі України така продукція: пиломатеріали ясеневі обрізні, пиломатеріали дубові обрізні, заготовки ясеневі. Перелік документів наданих для перевірки наведений у супровідному листі платника податків податковому органу (том 2 а.с. 17-18) та в акті перевірки пункт 2.12 (том 1 а.с.227).
Постачальниками ФОП ОСОБА_1 у січні 2020 року (по яких сформовано податковий кредит) були ТОВ «Вудекспорт ЮА», ТОВ «Західенергопостач», ТОВ «Старвуд Славута», ТОВ «Термінал Славута Центр». В акті перевірки зазначено, що первинні документи про використання вищезазначених ТМЦ у господарській діяльності платником не надано для перевірки.
Від'ємне значення, що декларувалося виникло за попередні звітні (податкові) періоди, постачальниками у яких необробленого лісу (пиловника) ФОП ОСОБА_1 були державні лісогосподарські підприємства, перелік яких наведений в пункті 3.3. акта, а також наведено перелік контрагентів, яким ескортувалася за межі України продукція у січні 2020 року.
В пунктах 3.6-3.9 акта зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у єдиному реєстрі податкових накладних; не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсним; не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання; не встановлено розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань) за січень 2020 року.
Разом з тим, актом перевірки констатовано, що для перевірки платником не надано документів щодо обліку доходів та витрат, первинних документів щодо переробки і подальшого використання закуплених лісоматеріалів (реалізація, переробка тощо), первинних документів обліку та інвентаризації готової продукції (продукції переробки), придбаних лісоматеріалів.
У зв'язку з цим в акті зазначено: «Отже, перевіркою достовірності показників у поданій декларації з податку на додану вартість (рядок 10.1-рядок 17) встановлено, що до складу податкового кредиту включено від'ємне значення з попереднього звітного періоду, що зазначено в рядку 16.1 декларації за січень 2020 року в сумі 235836 грн (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду, яке відповідно до додатку №2 - довідки про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2019 року від'ємне значення виникло: у березні 2018 року в сумі 86225 грн., у грудні 2018 року в сумі 1692,00 грн, у січні 2019 року - 1692,00 грн, у лютому 2019 року в сумі 7954,00 грн, у березні 2019 року в сумі 97171 грн, у квітні 2019 року в сумі 19770 грн, у травні 2019 року в сумі 2544 грн, у жовтні 2019 року в сумі 2448 грн, у листопаді 2019 року в сумі 1759 грн та сформоване по податкових накладних товарно-матеріальні цінності та послуги по яких використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків» <…> та з від'ємного значення, що виникло у період з березня 2018 року по лютий 2019 року (том 1 а.с.235-236).
Відповідно до висновків акта перевірки встановлено такі порушення:
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, у результаті чого завищено ФОП ОСОБА_1 від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість у період, що перевірявся на загальну суму 243678 грн;
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України у результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на суму 94670 грн (том 1 а.с.245-246).
04.05.2020 на підставі акта перевірки від 17.04.2020 ГУ ДПС у Тернопільській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- №00004863302, яким ФОП ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 243676 грн (том 1 а.с.158);
- №00004853302, яким ФОП ОСОБА_1 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 94670,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 47335,00 грн (том 1 а.с.159).
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами двох перевірок, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржувані рішення відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Підпунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Для юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, які є платниками податку на додану вартість, норми ПК України не передбачають будь-яких відмінностей при визначенні сум податку на додану вартість, що підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку та бюджетному відшкодуванню.
Отже, право на податковий кредит у фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником податку на додану вартість, по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей (у спірному випадку придбання у державних лісогосподарських підприємств лісоматеріалу, придбання послуг щодо оформлення вантажів у митному режимі «експорт») виникає у разі, якщо така сировина та послуги придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання товарів та послуг. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально.
Якщо товари/необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на додану вартість (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 ПК України), фізична особа - підприємець зобов'язаний нарахувати зобов'язання за такими активами.
У спірному випадку, виходячи зі змісту актів перевірки від 19.03.2020 і 17.04.2020 та пояснень представників сторін вбачається, що обставини придбання лісоматеріалу, товарно-матеріальних цінностей (бензину, дизельного пального), придбання послуг щодо оформлення вантажів для експорту продукції не викликають жодних сумнів у їх фактичному (реальному) здійсненні. Разом з тим, на думку відповідача, з наданих первинних документів неможливо підтвердити використання придбаного лісоматеріалу, ТМЦ у господарській діяльності позивача. Так, контролюючий орган стверджує, що під час перевірки надано недостатньої доказів щодо оренди приміщення, обладнання, устаткування, за наявності яких можна було б підтвердити використання деревини, пального, послуг митного оформлення в межах господарської діяльності платника податків.
Щодо цього, то судом встановлено такі обставини справи.
Як зазначено вище, ФОП ОСОБА_1 займається лісопильним та стругальним виробництвом, здійснює діяльність з оптової торгівлі деревиною, що не заперечують учасники справи. Всі досліджені за період перевірки первинні документи (податкові накладні) щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей - пиловника ясена, пиловника дуба свідчать про те, що придбавалася сировина для подальшої розпиловки на дошку, тобто в межах господарської діяльності.
Так, починаючи з березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 здійснювались операції з закупівлі необробленої деревини у контрагентів державних підприємств «Проскурівський лісгосп», «Хмельницьке лісомисливське господарство», «Старокостянтинівське лісове господарство», «Ізяславське лісове господарство», переробка деревини (лісопильне виробництво) з метою подальшого збуту. Дані щодо постачальників та обсягів постачання наведені в актах перевірки від 19.03.2020 та 17.04.2020 (том 1 а.с. 231, 235-236, том 2 а.с. 31, 35-36), а також зазначені платником податків у відповідних таблицях з розрахунками для відшкодування по декларації за грудень 2019 року та січень 2020 року (том 1 а.с.130-131).
На підтвердження господарських операцій між позивачем та ДП «Проскурівський лісгосп», ДП «Ізяславське лісове господарство», ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство», ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» у матеріалах справи наявні копії наступних документів: договорів купівлі-продажу необробленої деревини від 09.01.2019 укладеному з ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство», від 21.01.2019, укладеному з ДП «Ізяславське лісове господарство», від 21.01.2019, укладеному з ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», від 21.01.2019, укладеному з ДП «Проскурівський лісгосп» (том 1 а.с.47-65), податкових накладних №6 від 05.03.2019, №222 від 15.03.2019, №6 від 18.03.2019, № 420 від 29.03.2019, №444 від 30.03.2019 виписаних на придбання круглого лісоматеріалу в лісових господарствах (том 1 а.с.99-103), товарно-транспортних накладних про перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) (том 1 а.с.26-38, 110-113) від 18.12.2018, 27.12.2018, платіжних доручень №139 від 13.03.2019, №162 від 28.03.2019, №192 від 26.04.2019, №167 від 04.04.2019, №175 від 12.04.2019, № 157 від 21.03.2019, № 156 від 21.03.2019, № 163 від 28.03.2019, №161 від 27.03.2019, № 141 від 13.03.2019, № 165 від 29.03.2019, № 173 від 08.04.2019, № 164 від 29.03.2019, № 143 від 15.03.2019, №142 від 13.03.2019, №155 від 21.03.2019, №156 від 21.03.2019, №166 від 04.04.2019, №174 від 12.04.2019, №191 від 26.04.2019, №195 від 25.04.2019, №151, що підтверджують оплату за придбані лісоматеріали (том 1 а.с.12-25, 104 -109).
Такі документи (податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, договори) надавалися під час перевірки, про що зазначено у пункті 2.3 кожного з актів перевірки.
Крім того, у січні 2020 року позивачем придбавалися товари та послуги у ТОВ «Вудекспорт ЮА», ТОВ «Західенергопостач», ТОВ «Старвуд Славута», ТОВ «Термінал Славута Центр», по яких платником податків у січні 2020 року сформовано податковий кредит. Про факт їх реальності свідчать видаткові накладні, виписані ТОВ «Вудекспорт ЮА», № 6 від 17.01.2020, № 7 від 20.01.2020, № 8 від 21.01.2020, № 9 від 21.01.2020, № 10 від 22.01.2020 на придбання підприємцем підкладки хвойних порід, товарно-транспортні накладні на їх транспортування за період з 17.01.2020 по 22.01.2020 (том 2 а.с.58-76), накладна №27/01 від 27.01.2020 на придбання ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «Старвуд Славута» заготовок ясенових пилених обрізних (том 2 а.с. 76), фіскальні чеки на придбання на автозаправних станціях бензину та дизельного палива у ТОВ «Західенергопостач», акт наданих послуг ТОВ «Термінал Славута Центр» від 30.01.2020 (том 2 а.с.77-82). Виходячи зі змісту акта перевірки податковий орган не заперечує такі господарські операції та підтверджує їх реальність, проте зазначає, що відсутні первинні документи про використання вищезазначених ТМЦ у господарській діяльності платником.
Надаючи оцінку спірним правовідносин суд з огляду на встановлені обставини зазначає таке. Фактичним місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого у матеріалах справи наявна копія договору позички № 01/19 від 02.01.2019, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 передає позивачу у безоплатне користування виробниче приміщення №1 та територію навколо нього за адресою: АДРЕСА_1 , а також обладнання (пилорама стрічкова, станки поперечного розрізу, станок поздовжнього розрізу), яке знаходиться у виробничому приміщенні №1 (том 1 а.с.66). Зазначений договір позички надавався контролюючому органу в ході проведення перевірки, про що вказано у актах перевірки від 19.03.2020 та від 17.04.2020. ФОП ОСОБА_3 набула право користування вказаним приміщенням, яке належить Приватному акціонерному товариству «Славутський завод залізобетонних виробів», на підставі договору оренди від 02.01.2017 (том 2 а.с.15-16). З пояснень представника позивача ОСОБА_3 , наданих у судовому засіданні слідує, що вона передала приміщенні складу з обладнанням для обробки деревини у позичку підприємцю ОСОБА_1 . Оскільки відносини оформлені договором позички, то відсутня сплата орендної плати. Одночасно з приміщенням передано виробниче обладнання: пилорама стрічкова, станок поперечного розрізу, станок поздовжнього розрізу, про що зазначено у договорі позички.
Отже, підприємець має у користуванні приміщення складу та відповідне обладнання для пилорами, тому доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов та додаткових поясненнях щодо відсутності правовстановлюючих документів, на підставі яких позивач використовує у своїй господарській діяльності виробниче приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , спростовані.
Перевезення деревини здійснювалось з залученням послуг перевізника ФОП ОСОБА_4 , про що свідчать акти наданих послуг та рахунки на оплату за березень 2019 року (том 1 а.с.77-88).
ФОП ОСОБА_1 здійснювалась переробка придбаної у вказаних вище контрагентів лісоматеріалів (розпиловка на дошку) з використанням позичених виробничого приміщення, обладнання та устаткування, використовуючи працю найманих працівників. За даними актів перевірки у підприємця працювали у період 1-3 квартали 2019 роки 4 наймані працівники, у 4 кварталі 2019 року - 6 найманих працівників (том 1 а.с. 228, пункт 2.15 акта)
На придбану та перероблену позивачем продукцію (деревину) було отримано сертифікати про походження та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій (том 1 а.с.123-129).
Крім того, судом встановлено, що перевірка проводилася в приміщенні податкового органу, податкові інспектори не виїжджали за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача, не перевіряли обставин, наведених позивачем у поданих для перевірки документах щодо здійснення виробничої діяльності у АДРЕСА_1 , де розміщуються відповідні потужності, обладнання, зберігаються лісоматеріали, деревина тощо.
З метою продажу обробленої деревини позивачем було укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів, зокрема, з Фірмою «POL-Kres EdWOOD» (Польща) ОСОБА_5 , з Фірмою «Thermory AS» (Єстонія), DIONISI LEGNAMI s.r.l. (Італія), Фірмою «АБ Скандітре» (Швеція) (том 1 а.с.39-46, 114-122). Експорт дошки необрізної порід дерев ясена та дуба підтверджується відповідними вантажно-митних декларацій форми МД-2 (том 1 а.с.67-76).
На підставі здійснених позивачем господарських операцій щодо придбання лісоматеріалів ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, який відображено у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість та визначалося від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, і, відповідно, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2019 року та січень 2020 року (том 1 а.с.89-98).
Отже, матеріали справи містять всі необхідні документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) на підтвердження того, що придбання товарно-матеріальних цінностей підприємцем та формування податкового кредиту здійснено по операціях, які здійснені в межах господарської діяльності платника податку позивача, а в подальшому заявлення бюджетного відшкодування.
Що стосується посилання відповідача на відсутність обліку доходів і витрат у позивача через не ведення книги обліку доходів і витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 296.1 статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Згідно з підпунктом 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.
Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України 19.06.2015, № 579 (далі - Порядок).
Відповідно до підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи та понесені витрати пункт 1 Порядку).
Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (пункт 2 Порядку).
Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо (пункт 5 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:
у розділі I "Доходи":
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графах 2 - 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставкою, визначеною підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, без податку на додану вартість;
3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;
4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;
5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та розраховується як різниця граф 2 і 3;
6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), наданих платнику податку згідно з договорами дарування та іншими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику податку на відповідальне зберігання і використання таким платником;
7) у графі 6 відображається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
8) у графі 7 відображається загальна сума доходу як сума граф 4, 5 і 6;
9) у графах 8 і 9 відображаються вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1, 3, 4 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу;
у розділі II "Витрати":
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графах 2 і 3 відображаються витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без податку на додану вартість, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;
3) у графі 4 відображається сума витрат на оплату праці у разі використання праці найманих осіб;
4) у графі 5 відображається сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
5) у графі 6 зазначається сума інших витрат, які понесені у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо;
6) у графі 7 відображається загальна сума витрат на провадження господарської діяльності як сума граф 3, 4, 5 і 6.
Зі змісту наведених положень Порядку вбачається, що всі записи як про доходи, так і витрати підприємця вносяться до Книги обліку доходів і витрати на підставі відповідних первинних документів про здійсненні господарські операції, про нараховані та виплачені кошти, суми податків, зборів тощо.
Книга обліку доходів і витрат є документом обліку, який не може впливати на зв'язок (підтвердження чи не підтвердження) тих чи інших операцій платника податків з його господарською діяльністю. Відтак, відсутність на момент перевірки Книги обліку доходів і витрат у ФОП ОСОБА_1 не може свідчити про здійснення таким підприємцем операцій з придбання лісоматеріалів не в межах господарської діяльності, коли наведеними вище доказами такі обставини спростовано та підтверджено віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість з операцій придбання необробленого лісу, митного оформлення вантажів в митному режимі «експорт» в межах господарської діяльності позивача.
Згідно з положеннями пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Оскільки обставини, встановлені судом у цій справі, підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум сплаченого контрагентам податку на додану вартість до складу податкового кредиту, то підприємцем (якому за умов не підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарських операціях було зменшене бюджетне відшкодування) підставно заявлено до відшкодування податок на додану вартість у грудні 2019 року та січні 2020 року.
Щодо доводів представника відповідача про не надання для перевірки первинних документів обліку та інвентаризації готової продукції, придбаної сировини, то проведення такої інвентаризації не вимагалось перевіряючим під час проведення перевірки, що підтверджується поясненнями учасників справи, та відсутністю будь-яких листів (запитів) контролюючого органу до підприємця для проведення інвентаризації.
Стосовно ненадання для перевірки документів обліку та первинних документів щодо переробки придбаного товару, на що звертав уваги представник відповідача, то суд зауважує, що відсутності обліку у підприємця, а саме Книги обліку доходів і витрат, то суд таким обставинам надав оцінку вище.
Крім того, суд звертає увагу, що як встановлено актами перевірки причиною виникнення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2019 року та січень 2020 року була наявність від'ємного значення з попередніх звітних періодів. Обсяги постачання та придбання за грудень 2019 року відповідно до даних ЄРПН відсутні. У попередніх звітних періодах платником податків придбавалися товарно-матеріальні цінності (паливно-мастильні матеріали, послуги по оформленню документів для підготовки розпиленого матеріалу на експорт, придбавалася сировина (деревина)), здійснювалися операції з поставки пиломатеріалів за межі України. Правомірність формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування за ці попередні податкові (звітні) періоди була перевірена судом у інших адміністративних справах.
Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.07.2019, яке набрало законної сили 11.11.2019 після його перегляду в апеляційній інстанції згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у справі №500/1021/19 між тими ж сторонами, було задоволено позов, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.04.2019 №00005021302, яким зменшено cуму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 24 963, 00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 6 240,25 грн та №00005031302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 244 239,00 грн (том 2 а.с. 3-13); рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2020, яке набрало законної сили 02.07.2020 після його перегляду в апеляційній інстанції згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у справі №500/2694/19 між тими ж сторонами, було задоволено позов, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019 №00008351302, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 98174,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 49087,00 грн, №00008341302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 260512,00 грн, №00008371302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 95840,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 47920,00 грн, №00008381302, на суму 268466,00 грн, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (том 1 а.с.248-256).
У цих судових рішеннях оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті за таких самих умов, підстав та обставин, встановлених контролюючим органом, що й у цій справі, за яких ГУ ДПС у Тернопільській області вважало підтвердженими факти придбання підприємцем лісоматеріалу, товарно-матеріальних цінностей, а також реалізації розпилованої (переробленої) деревини (дошки), проте зробило висновки, що такі господарські операції не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, оскільки у нього відсутнє приміщення, обладнання, витрати на переробку деревини тощо. Такі висновки податкового органу спростовані наведеними вище судовими рішеннями, встановлені обставини у яких відповідач мав би враховувати при проведенні подальших перевірок платника податків. Зокрема, у судових рішеннях встановлені обставини щодо фактичного місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , наявності обладнання, устаткування, придбання деревини у березні 2019 року, її переробку з метою подальшого експорту (том 1 а.с.248-256, том 2 а.с.3-13).
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції та не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених щодо ФОП ОСОБА_1 . Крім того, окремі обставини, що підлягають доказуванню у цій справі, вже встановлені судовими рішеннями у справах №500/1021/19 та №500/2694/19 між тими ж сторонами.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням умов, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а саме: не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо.
Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом ухвалення рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень ГУ ДПС у Тернопільській області від 14.04.2020 та 04.05.2020.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2415,21 грн згідно з платіжним дорученням №151 від 03.08.2020 (том 1 а.с.133) та в сумі 2436,76 грн відповідно до платіжного доручення №174 від 08.10.2020 (том 1 а.с.293), а всього 4851,97 грн.
Оскільки позов підлягає до задоволення повністю, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 4851,97 грн зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14 квітня 2020 року №00004683302, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 99516,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14 квітня 2020 року №00004673302, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 235836,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04 травня 2020 року №00004853302, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 94670,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 47335,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04 травня 2020 року №00004863302, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 243676,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4851,97 грн (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одну грн 97 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код юридичної особи 43142763).
Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2020 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.