Справа №500/1912/20
13 листопада 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
27 липня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-29843-54 від 13.05.2020 на суму 12486,19 грн., з них 3162,92 грн. штрафу, 9322,27 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.06.2020 на адресу позивача від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла спірна вимога про сплату боргу (недоїмки), яку оскаржив у відповідності до норм Податкового кодексу України в порядку адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня, оскільки ним 28.11.2019 оплачено недоїмку в сумі 17570,49 грн. Скаргу залишено без задоволення.
Позивач як фізична особа-підприємець з 2016 року не здійснює підприємницьку діяльність, 26.12.2018 знятий з державної реєстрації, а тому вважає, що в податкового органу не було жодних правових підстав для прийняття 13.05.2020 рішення про нарахування пені та штрафних санкцій. На момент формування вимоги заборгованості по єдиному внеску не було. Оскільки відповідачем безпідставно проведено нарахування пені та штрафу у періоді, в якому позивач знятий з державної реєстрації як ФОП, вимога підлягає до скасування.
Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 03.09.2020.
31.08.2020 від відповідача через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
03.09.2020 в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 05.10.2020 у зв'язку з неявкою позивача.
05.10.2020 ухвалою суду за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 27.10.2020.
27.10.2020 в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 10.11.2020 у зв'язку з неявкою позивача.
04.11.2020 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи 10.11.2020 у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, докази у даній справі подані у повному обсязі.
Представником відповідача 10.11.2020 подано до суду клопотання про розгляд справи №500/1912/20 без участі уповноваженого представника Головного управління ДПС у Тернопільській області. У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
10.11.2020 в судове засідання сторони не з'явилися.
Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 205 КАС України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки від учасників справи поступили письмові клопотання про розгляд справи в їх відсутності, підстав для відкладення розгляду справи, визначених КАС України, немає, та відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, тому справу розглянуто за відсутності сторін (їх представників), у письмовому провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою суду від 10.11.2020 визначено перейти до розгляду справи №500/1912/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_1 01.09.2004 зареєстрований як фізична особа - підприємець, номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця 26460000000000337.
26.12.2018 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за його рішенням згідно поданої заяви від 26.12.2018, номер запису 26460060003000337.
13.05.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29843-54 на загальну суму 12486,19 грн., з них 3162,92 грн. штрафу, 9322,27 грн. пені.
Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просив скасувати оскаржувану вимогу, як таку, що сформована з порушенням чинного законодавства.
Рішенням Державної податкової служби України від 22.06.2020 №19660/6/99-00-06-03-01-06 скаргу фізичної особи ОСОБА_1 від 05.06.2020 № б/н залишено без задоволення. Також роз'яснено, що прийняте за розглядом скарги рішення може бути оскаржене в судовому порядку.
Вважаючи прийняту відповідачем вимогу протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною сьомою статті 9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановленні Законом №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. (частина четверта статті 25 Закону №2464-VI)
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. (частина десята статті 25 Закону №2464-VI)
Згідно частини тринадцятої статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.
Із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (цільові фонди) видно, що:
- станом на 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 по 01.01.2018) х 12 місяців),
- станом на 19.04.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за перший квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 3 місяці),
- станом на 19.07.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за другий квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 3 місяці),
- станом на 19.10.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за третій квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 3 місяці).
- 05.12.2019 стягнено в межах виконавчого провадження 15819,54 грн.
- 05.12.2019 нараховано пеню за період 10.02.2018 - 05.12.2019 у розмірі 5609,47 грн. (0,1% на суму фактично сплаченої недоїмки - 8448,00 грн. за кожний день прострочення платежу - 664 дні),
- 05.12.2019 нараховано пеню за період 20.04.2018 - 05.12.2019 у розмірі 1462,02 грн. (0,1% на суму фактично сплаченої недоїмки - 2457,18 грн. за кожний день прострочення платежу - 595 днів),
- 05.12.2019 нараховано пеню за період 20.07.2018 - 05.12.2019 у розмірі 1238,42 грн. (0,1% на суму фактично сплаченої недоїмки - 2457,18 грн. за кожний день прострочення платежу - 504 дні),
- 05.12.2019 нараховано пеню за період 20.10.2018 - 05.12.2019 у розмірі 1012,36 грн. (0,1% на суму фактично сплаченої недоїмки - 2457,18 грн. за кожний день прострочення платежу - 412 днів),
- 05.12.2019 нараховано штрафну санкцію у розмірі - 1689,60 грн., 20% своєчасно не сплаченої суми - 8448,00 грн.
- 05.12.2019 нараховано штрафну санкцію у розмірі - 491,44 грн., 20% своєчасно не сплаченої суми - 2457,20 грн. (недоїмка за перший квартал 2018 року),
- 05.12.2019 нараховано штрафну санкцію у розмірі - 491,44 грн., 20% своєчасно не сплаченої суми - 2457,20 грн. (недоїмка за другий квартал 2018 року),
- 05.12.2019 нараховано штрафну санкцію у розмірі - 491,44 грн., 20% своєчасно не сплаченої суми - 2457,20 грн., (недоїмка за третій квартал 2018 року).
Крім того суд звертає увагу, що останнє нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відбулося 19.10.2018, а фізичну особу-підприємця припинено 26.12.2018.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Суд зазначає, що процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Пунктом 2 частини другої розділу VIІ Інструкції №449 встановлено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
З матеріалів справи видно, що на виконання вказаних норм закону у зв'язку зі сплатою 05.12.2019 недоїмки у розмірі 15819,54 грн. згідно платіжного доручення №8897 від 04.12.2019 відповідачем 10.03.2020 прийнято рішення №0014135404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 3163,92 грн. (20% з 01.01.2015 та пеню за період з 10.02.2018 до 05.12.2019 у розмірі 9322,27 грн. (0,1% суми недоїмки), всього на загальну суму 12486,19 грн.
Вказане рішення згідно рекомендованого поштового відправлення отримане особисто ОСОБА_1 21.03.2020 та не оскаржене у встановленому законом порядку.
Згідно частини дванадцятої розділу VIІ Інструкції №449 суми штрафів та нарахованої пені, застосовані за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску, а також первинних документів щодо нарахування (звітність, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Судом встановлено з інтегрованої картки платника податків наявність факту несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску, що призвело до стягнення боргу в примусовому порядку державною виконавчою службою.
Як встановлено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881).
Пунктом 2 Розділу І цього Порядку визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення (пункт 1 підрозділ 1 Розділ ІІ Порядку).
Суд визнає, що належними, допустимими, достатніми доказами несвоєчасної сплати платником сум єдиного внеску у спірний період є дані інтегрованої картки платника, які внесені до неї контролюючим органом в результаті сплати позивачем боргу по єдиному внеску.
Таким чином, за встановлених обставин суд дійшов до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-29843-54 від 13.05.2020 прийнята Головним управлінням ДПС у Тернопільській області в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для її скасування відсутні.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-29843-54 від 13.05.2020 на суму 12486,19 грн., з них 3162,92 грн. штрафу, 9322,27 грн. пені. відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763)
Головуючий суддя Мартиць О.І.