П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 469/1245/19
Головуючий в 1 інстанції: Гапоненко Н.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
судді -Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач), в якому просив:
- скасувати постанову серії ДПО18 №672997 від 29.10.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у виді штрафу в сумі 425,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірна постанова винесена без наявності адміністративного проступку, без підтвердження жодними доказами, з позбавленням позивача права на юридичний захист та з порушенням процедури винесення.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18.08.2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2019 року інспектором взводу №1 роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Шипицею С.А. на 21 км автошляху М-14 Лиманського району Одеської області винесено постанову серії ДПО18 №672997 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, якою на позивача накладено штраф у розмірі 425,00 грн..
З вказаної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, керуючи автомобілем «Reno Megan», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався у крайній лівій смузі руху при вільній правій, після зупинки на вимогу інспектора поліції відмовився надати посвідчення водія та свідоцтво з реєстрації транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.4 Правил дорожнього руху України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також (п.п."а") пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (пп.а п.2.1) та реєстраційний документ на транспортний засіб (пп.б п.2.1).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що крім вказаного підпункту "а", яким встановлено обов'язок водія пред'явити для перевірки документи, п.2.4 Правил дорожнього руху України має ще два підпункти "б" і "в", тобто, виходячи з положень ч.1 ст.9, ч.2 ст.283 КУпАП, відповідач не вказавши в спірній постанові який саме підпункт п.2.4 ПДР України порушив позивач, виклав в спірній постанові невірні обставини справи, що свідчить про необґрунтованість винесеного рішення.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що наявність дорожньої розмітки 1.3 на ділянці автодороги М-14 (21 км.) та факт не пред'явлення позивачем на вимогу поліцейського водійського посвідчення та реєстраційного документу на ТЗ, тобто вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського №ZM 9435.
Однак, надати вказаний вище відеозапис, з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, у відповідача не має можливості, оскільки станом на 10.07.2020 року такий запис відсутній на сервері сектору зв'язку та телекомунікації УПП в Одеській області ДПП у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР України, за яке передбачена відповідальність відповідними нормами КУпАП.
Як зазначено вище, відповідач як на підтвердження правомірності спірної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, посилається на неіснуючий відеозапис з нагрудного відеореєстратора.
Також відповідачем надано суду фотознімки ділянки автодороги, які не містять прив'язки до місцевості, часу фотофіксації, даних про засіб фотозйомки, а тому не можуть бути визнані належним та допустимим доказом обставин, викладених у спірній постанові.
Інших належних, допустимих та достатніх доказів, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем ПДР України, відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження відповідачем вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про обґрунтованість позову, у зв'язку з чим, спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем його доводів щодо висловлення інспектору поліції пропозицій надати письмові пояснення від позивача та свідка, надати можливість скористатися допомогою адвоката, оскільки такі висловлення не підтверджені будь-якими доказами.
Крім цього, посилання позивача на винесення інспектором поліції постанови без відома та присутності позивача суперечить викладеним у позовній заяві обставинам щодо проведення розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, тобто у порядку, передбаченому главою 22 КУпАП, та змісту оскаржуваної постанови, яка містить підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про отримання копії постанови.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.272, ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравець О.О.