Справа № 2а- 222 /
2010 рік
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2010 року Совєтський районний суд
Автономної Республіки Крим
в складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.
при секретарі - Тріфоновій С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим адміністративний позов прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим, який звернувся на захист інтересів ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про покладення обов'язку вчинити певні дії,
Прокурор Совєтського району Автономної Республіки Крим звернувся до суду на захист інтересів ОСОБА_2 із адміністративним позовом до відповідача про покладення обов'язку провести донарахування та виплату призначеної їй пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 лютого 2009 року по теперішній час.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію в УПФУ в Совєтському районі АР Крим, крім цього відноситься до категорії пенсіонерів, які мають статус «Дитина війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, тому має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 вказаного Закону, прокурор зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем розмір вказаної допомоги виплачується не в повному обсязі, у зв'язку з чим, позивач просив задовольнити заявлені вимоги.
Прокурор та позивач у судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи сповіщені належним чином, відповідно до позову просили справу розглядати за їх відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, відповідач надав на адресу суду заперечення проти позову та документи в їх підтвердження, крім того, просить суд справу розглядати без участі його представника і не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до положень ст. 122 ч. 3 КАС України, 29 березня 2010 року судом постановлена ухвала про розгляд і вирішення справи в порядку письмового провадження без проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не спростовується у письмових запереченнях відповідачем.
При таких обставинах, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.
Так, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, суд доходить висновку, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому, як вбачається з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, зміни та доповнення в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не вносилися.
Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
При цьому, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 54 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році діє прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. При цьому, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Тобто, у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 498 гривень.
В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем за період з січня по грудень 2009 року та з січня по березень 2010 року позивачу виплачувалась щомісячна соціальна державна допомога як особі, яка має статус «Дитина війни» також частково відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.
Однак, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009 рік, з урахуванням проведених відповідачем виплат необхідно також здійснювати за наступною формулою:
(розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на певний період х 30 %) - фактично сплачена відповідачем сума державної соціальної допомоги за один місяць = розмір щомісячної державної соціальної допомоги недоплаченої позивачу.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога позивача з січня по грудень 2009 року буде складати:
- з січня по грудень (498 гривень х 30%) = 149,40 - 49,80 = 99,60 гривень щомісячно.
Крім того, згідно з п. 4 п.п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1414 від 29 грудня 2009 року «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році», у зв'язку з неприйняттям Верховною Радою України Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», відповідно до статті 46 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення стабільного функціонування бюджетної системи України у 2010 році, до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» - кошти державного бюджету у січні-лютому 2010 року використовуються згідно з відповідними порядками використання бюджетних коштів у 2009 році.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача провести донарахування та виплату призначеної йому пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 лютого 2009 року по теперішній час, тобто на день вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану допомогу.
Щомісячна державна соціальна допомога позивача з січня 2010 року буде складати:
- з січня (498 гривень х 30%) = 149,40 - 49,80 = 99,60 гривень щомісячно.
Статтею 8 КАС України проголошений принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. При цьому, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі ст. 9 ч. 4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України або закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для осіб, які мають статус «Дитина війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист з боку держави.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України (у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищені до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами»).
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі АР Крим.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2009 рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адміністративний позов поданий до суду 01 березня 2010 року згідно відбитку штампу суду.
На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме донарахуванню та виплаті позивачу підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з березня по грудень 2009 року у розмірі - 996,00 грн. (99,60 грн. х 10 місяців), а також з січня по лютий 2010 року у розмірі - 199,20 грн. (99,60 грн. х 2 місяця).
При цьому, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача в тому числі, виплатити не донараховану позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячну соціальну допомогу за вказані вище періоди у визначеному вище розмірі, що на думку суду не буде суперечити завданню адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, ЄДРПОУ 22300323) провести донарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з березня по грудень 2009 року у сумі - 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) гривень, а також з січня по лютий 2010 року у сумі - 199 (сто дев'яносто дев'ять) гривень 20 копійок, а взагалі 1195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) гривень 20 копійок.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня її проголошення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, та двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги, який вираховується з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Совєтського районного
суду Автономної Республіки Крим Ю.В.Петрова