Провадження № 11-кп/803/3133/20 Справа № 187/615/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року про відмову в задоволенні заяви прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 про перегляд ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року за нововиявленими обставинами, -
Встановила:
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року відмовлено задоволенні заяви прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 про перегляд ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано наступним.
В суді встановлено, що вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України та із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 закінчився 02.10.2018 року і тому інспектор Петриківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_10 12.11.2018 року звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку та виправленням засудженого.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року подання інспектора Петриківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_7 від покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України, у зв'язку з закінченням іспитового строку було задоволено, та звільнено останнього від призначеного йому покарання.
Суд прийшов до висновку, що зазначені прокурором у заяві обставини про те, ОСОБА_7 скоїв новий злочин в період відбування покарання по вироку Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року, не є нововиявленими в розумінні положень ст. 459 КПК України, та відмовив в задоволенні заяви прокурора про перегляд ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 року за нововиявленими обставинами.
В апеляційній скарзі:
- прокурор просить вказану ухвалу скасувати, дослідити в повному обсязі матеріали справи про перегляд судового рішення від 20.11.2018 року про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання за вироком Петриківського районного суду від 02.10.2017 року за нововиявленими обставинами та призначити новий розгляд заяви прокурора Нікопольської місцевої прокуратури у суді першої інстанції.
Прокурор зазначає, що на розгляді в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №12018040340002108 від 05.07.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. ОСОБА_7 вчинив злочин 30.06.2018 року.
Під час досудового розслідування Нікопольською місцевою прокуратурою встановлено, що ОСОБА_7 є раніше судимим за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року та вчинив новий злочин в період іспитового строку. Разом з тим, під час судового розгляду в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у судовому засіданні, яке відбулось 18.03.2020 року стороною захисту надано ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 року про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за вироком суду від 02.10.2017 року, у зв'язку з закінченням іспитового строку.
На думку прокурора, відповідно до ст. 461 КПК України трьохмісячний строк з дня виявлення обставин для перегляду рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 року є таким, що не сплинув.
Вважає, що засуджений ОСОБА_7 не повідомив інспектора Петриківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_10 , прокурора, суд про вчинення ним нового злочину в період іспитового терміну за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року та про те, що відносно нього 26.09.2018 року затверджено обвинувальний акт та направлено до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті, тобто до закінчення строку випробувального терміну. Тому суд був позбавлений можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Прокурор зазначає, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. Якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1 ст. 78 КК), суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку.
Прокурор також зазначає, що на даний час в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області триває судовий розгляд кримінального провадження №12018040340002108 від 05.07.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність зазначений суд позбавлений можливості винести законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення у вказаному провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався у повному обсязі.
Відносно доводів апеляційної скарги прокурора, що оскаржувана ухвала винесена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами разом з іншими визнаються обставини, які не були відомі суду на час судового провадження при ухваленні судового рішення і які разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Такою обставиною може бути вирок суду, що набрав законної сили, та яким встановлено факт вчинення злочину собою в період іспитового строку.
Така обставина не унеможливлює прийняття рішення судом першої інстанції за новим обвинуваченням.
На думку колегії суддів, в подальшому, у разі ймовірного прийняття рішення про скасування ухвали суду, якою особу звільнено від призначеного покарання за вчинення попереднього злочину, такий факт, в разі скасування ухвали, дозволяє в порядку п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Як вбачається з наданих матеріалів, вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2017 року ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України та із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року було задоволено подання інспектора Петриківського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_7 від покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України, у зв'язку з закінченням іспитового строку, та звільнено ОСОБА_7 від призначеного йому покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного покарання.
Так, згідно зі ст. 62 Конституції України та п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Однією з загальних засад кримінального провадження, встановленою статтею 17 КК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Отже, будь-яке втручання у права людини має ґрунтуватися на положеннях закону, та відповідати принципу законності, який передбачає абсолютний правовий захист та є засадничим компонентом правової системи.
На сьогоднішній день триває судове провадження в Нікопольському міськрайонному Дніпропетровської області по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і відсутній вирок по справі, що підтвердив прокурор в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що за відсутності обвинувального вироку не можна стверджувати про те, що ОСОБА_7 скоїв новий злочин у період іспитового строку за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Ухвала суду за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, як законну, - слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року про відмову в задоволенні заяви прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 про перегляд ухвали від 20 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року за нововиявленими обставинами, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4