Провадження № 11-кп/803/3141/20 Справа № 197/832/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою прокурора Широківського відділу Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_9 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 та заперечення захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вказану апеляційну скаргу, -
Встановила:
цією ухвалою засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 01.07.2015 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна. Ухвалою Вознесенського районного суду Миколаївської області від 21.02.2020 року, згідно ст. 82 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, невідбуту частину покарання 2 роки 7 місяців 11 днів замінено на більш м'яке, - обмеження волі,
звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання з невідбутою станом на 11.09.2020 року частиною покарання 1 рік 6 місяців 8 днів.
Приймаючи таке рішення суд послався на те, що засудженого ОСОБА_7 засуджено за вчинення умисного особливо тяжкого злочину до 8 років позбавлення волі, загальна відбута частина покарання - 6 років 4 місяці 22 дні, тобто, більше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом. Засуджений за весь період відбування покарання працював, має 12 заохочень та не має діючих стягнень, у вчиненому розкаюється, шкода відшкодована, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_7 за весь період відбуття покарання довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
В апеляційній скарзі:
- прокурор просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - відмовити.
Вважає, що вказана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, в наданому до суду адміністрацією ДУ «Широківський виправний центр (№75)» висновку про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання зазначено, що 20.08.2020 року на засіданні адміністративної комісії станови з розгляду матеріалів особових справ засуджених по застосуванню до них заохочувальних норм закону, а саме ст. 81 КК України, засудженому ОСОБА_7 було відмовлено в умовно-достроковому звільненні як не довівшому свого виправлення. На його думку, вказані обставини свідчать про те, що на час розгляду судом клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення, були відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Також прокурор зазначає, що ОСОБА_7 було замінено невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням на підставі ухвали Вознесенського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2020 року, а 11 вересня 2020 року засуджений звертається із клопотанням до суду про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання, тобто до спливу одного року із дня винесення судового рішення, що виключає можливість задоволення клопотання.
На думку прокурора, суд першої інстанції вимоги ч. 8 ст. 154 КВК України не врахував, припустившись довільного тлумачення її в сукупності з іншими нормами, дійшов передчасного висновку про те, що стаття 81 КК України не має обмежень щодо застосування умовно-дострокового звільнення у разі попереднього застосування заміни покарання більш м'яким, якщо особа сумлінною поведінкою та ставленням до праці доводить своє виправлення, і в порушенні вимог ч. 8 ст. 154 КВК України відповідно до якої особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі, звільнив засудженого ОСОБА_7 до спливу одного року із дня винесення судового рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та направленням останнього у місця обмеження волі.
На вказану апеляційну скаргу, захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав заперечення, в яких просить апеляційну скаргу прокурора відхилити, а ухвалу суду першої інстанції, - залишити без змін.
Захисник з наведеними висновками апелянта категорично не погодився, вважає їх такими, що не відповідають як фактичним обставинам справи у відповідності до зібраних судом доказів, так і в цілому суперечать існуючій на сьогодні законодавчій доктрині звільнення засуджених від відбування призначеного їм кримінального покарання.
Захисник вважає, що суд першої інстанції вірно обґрунтував своє рішення тим, що засуджений ОСОБА_7 не відноситься до осіб, які були звільнені від відбування покарання з випробуванням або ж в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, а вже потім були спрямовані в місця обмеження чи позбавлення волі в передбачених законом випадках. Суд правильно визначив, що останній за цим кримінальним провадженням не звільнявся від відбування покарання з випробувальним строком, не звільнявся також і в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, і в місця обмеження волі або позбавлення волі після такого звільнення не направлявся. Суд також наголосив, з чим захисник погоджується, що підстави та умови застосування як умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 ККУ), так і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 ККУ), визначаються виключно нормами Кримінального кодексу України і здійснюються саме на підставі положень цього нормативно-правового акту.
На думку захисника, у чинному на сьогодні Кримінальному кодексі України не закріплено обмеження можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо особа довела своє виправлення чи відповідно стала на шлях виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, засудженого та його захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду, - без змін, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, певного строку покарання.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Згідно ч. 8 ст. 154 КВК України, особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.
Суд першої інстанції розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, належним чином не врахував вимоги ч. 8 ст. 154 КВК України та передчасного дійшов висновку про те, що ст. 81 КК України не має обмежень щодо застосування умовно-дострокового звільнення у разі попереднього застосування заміни покарання більш м'яким, якщо особа сумлінною поведінкою та ставленням до праці доводить своє виправлення.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджено вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2015 року за ч. 4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.02.2016 року згідно ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк покарання час попереднього ув'язнення з 11.03.2015 року по 18.08.2015 року.
Ухвалою Вознесенського районного суду Миколаївської області від 21.02.2020 року, згідно ст. 82 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, невідбуту частину покарання 2 роки 7 місяців 11 днів замінено на більш м'яке, - обмеження волі. Зараховано у строк час слідування під вартою до виправного центру за правилами ст. 72 КК України, один день утримання під вартою за один день обмеження волі.
Ухвалою Вознесенського районного суду Миколаївської області від 13.07.2020 року зараховано час знаходження в ДУ «Вознесенська виправна колонія (№72)» за правилами п. б ч. 1 ст. 72 КК України в період з 02.03.2020 року по 13.07.2020року.
Початок строку відбування покарання: 11.03.2015 року.
Кінець строку відбування покарання: 19.04.2022 року.
Як вбачається з висновку адміністрації ДУ «Широківський виправний центр (№75)» про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання, 20.08.2020 року на засіданні адміністративної комісії установи з розгляду матеріалів особових справ засуджених по застосуванню до них заохочувальних норм закону, а саме ст. 81 КК України, засудженому ОСОБА_7 було відмовлено в умовно-достроковому звільненні як не довівшому свого виправлення.
Отже, засудженому ОСОБА_7 було замінено невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням на підставі ухвали Вознесенського районного суду Миколаївської області від 21.02.2020 року, а 11 серпня 2020 року засуджений звернувся із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання, тобто до спливу одного року з дня винесення судового рішення, що виключає можливість задоволення клопотання.
Крім цього, до кінця строку відбуття покарання залишився досить тривалий термін.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання є передчасними та такими, що не відповідають обставинам провадження та вимогам КВК України та КК України.
Посилання захисника засудженого в запереченнях на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції правильно визначив, що ОСОБА_7 за цим кримінальним провадженням не звільнявся від відбування покарання з випробувальним строком, не звільнявся також і в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, і в місця обмеження волі або позбавлення волі після такого звільнення не направлявся, є такими що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.
За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала, - скасуванню на підставі п. п. 2-4 ч. 1 ст. 409 КПК України, з постановленням нової на підставі п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, якою слід відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411-413, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Широківського відділу Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_9 , - задовольнити.
Ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4