Провадження № 11-кп/803/3134/20 Справа № 199/6151/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 листопада 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, з повною загальною середньою освітою, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року, клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено, та продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 15 листопада 2020 року включно.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений усвідомлюючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, може переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 може скоювати нові злочини, оскільки останнього повідомлено про підозру у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, коли обвинувачений знаходився під домашнім арештом за іншим кримінальним провадженням, що з огляду на викладене є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 18.00 години до 09.00 години.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, захисник зазначає, що ОСОБА_8 не було належним чином повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки підозру було зачитано в лікарні, підозру роз'яснено не було, та не було вручено пам'ятку про права та обов'язки підозрюваного.
Зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків переховування обвинуваченого. Вказує, що обвинувачений раніше з'являвся за першим викликом до суду, не порушував покладені на нього обов'язки.
Крім того, прокурором не доведено наявність інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодних доказів та посилань на факти, які б свідчили про спроби ОСОБА_8 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується немає.
На думку апелянта, суд першої інстанції вирішуючи по суті питання про продовження строку тримання під вартою не врахував особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання на туберкульоз, про що свідчать консультаційний висновок спеціаліста. Станом на сьогодні обвинувачений знаходиться на лікуванні. Крім того, ОСОБА_8 є потерпілим у кримінальному провадженні № 12020040630000993 від 08.07.2020 року, за ознаками складу правопорушення, передбачуваного ч. 1 ст. 122 КК України та потребує подальшого лікування та стороннього догляду лікарів. Вказує, що обвинуваченому за весь час перебування у СІЗО не надається належна медична допомога.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано особу обвинуваченого, який зарекомендував себе як зразковий громадянин, підтримує добрі стосунки як у родині, так і в спілкуванні з сусідами, працює, має тимчасові підробітки різноробочим на будівельних майданчиках. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого, проси її задовольнити. Додатково просив врахувати те, що під час досудового розслідування до ОСОБА_8 було застосовано недозволені методи ведення слідства, просив долучити до матеріалів справи копії медичних документів.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити ухвалу суду без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Апеляційний суд, вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого про недоведеність необхідності продовження саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, і наявність підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є безпідставними і необґрунтованими.
При вирішення питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, його репутацію, який не працював та не має на утриманні дітей, непрацездатних осіб. Судом враховано, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2020 року, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, втім ОСОБА_8 порушив умови даного запобіжного заходу, та в період перебування під домашнім арештом вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, що свідчить про наявність ризику вчинити інший злочин. Крім того, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для зміни стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не встановлено.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений страждає на туберкульоз та потребує лікування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суду не надано доказів щодо необхідності лікування останнього у спеціалізованій лікарні.
Колегія суддів вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.
Наявність тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_8 має родину, позитивно характеризується за місцем проживання, має тимчасові підробітки, раніше не судимий, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, апеляційний суд вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, взято також до уваги, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК ризиків, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також вчинити нові злочини, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про недовденність обвинувачення та застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 недозволених методів досудового розслідування, колегія суддів зазначає, що вирішення цих питань апеляційним судом є неможливим, оскільки на даному етапі кримінального провадження не вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті.
Всі інші викладені захисником доводи були об'єктом дослідження судом при вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу обвинуваченому і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2020 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4