Провадження № 22-ц/803/8671/20 Справа № 214/9330/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
10 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/9330/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2020 року, яке ухвалене суддею Гринем Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 серпня 2020 року, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (надалі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз») про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» та споживає газ в квартирі АДРЕСА_1 , з метою приготування їжі.
Розподіл природного газу позивачеві здійснює АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», відповідно до Договору розподілу природного газу, приєднання позивача до якого здійснено відповідно до п. 1.3. Договру шляхом сплати рахунку Оператора ГРМ за споживання природного газу.
Нарахування за спожитий природний газ йому, до 01 серпня 2017 року, здійснювались згідно з Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 203.
ОСОБА_1 має пільгу зі сплати за газопостачання в розмірі 100 % на двох осіб, встановлену законодавством для ветеранів війни, тобто нарахування за норами здійснювалось на трьох інших зареєстрованих осіб, що становить 5,4 (m3) * 3 = 16,2 (m3).
Відповідно до постанови КМУ від 27.02.2019 року №143, з 09.08.2018 року норма споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу складає 5,39 (m3) людино-місяць у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового нагрівача.
26 вересня 2017 року на фасадному газопроводі будинку АДРЕСА_2 представниками ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», без належного на то права, без його повідомлення, без укладення акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, акту опломбування та прийняття в експлуатацію вузла обліку, був встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу, та з дня введення його в експлуатацію 01 листопада 2017 року обсяги природного газу спожитого ним за відсутності у його квартирі індивідуального лічильника газу визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщені у відповідності до показів загальнобудинкового приладу обліку.
Отже, після встановлення загаьнобудинкового вузла обліку природного газу та здійснення за ним нарахування, обсяги спожитого природного газу нарахованого, як використаного у квартирі позивача збільшились, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Крім того, багаготоквартирний будинок АДРЕСА_2 не має одноосібного власника (балансоутримовича) та даний будинок є спільною власністю власників квартир та вони не давали згоди на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу.
Позивач вважає, що встановивши вузол обліку природного газу на ввідний газопровід багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 поставив його у нерівне становище, як побутового споживача цього будинку, перед іншими побутовими споживачами цього будинку, що потягло за собою збільшення нарахування обсягів газу та порушило умови договору.
На підставі наведеного вище, позивач просив суд: визнати незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 , з метою комерційного обліку; зобов'язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» здійснити перерахунок об'ємів споживання природного газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 року за період з 01.11.2017 року по 09.08.2018 року та з 09.08.2018 року відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143; зобов'язати АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та Кодексу ГРС, встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , комерційний вузол обліку природного газу.
Рішенням Саксаганського районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку АДРЕСА_2 з метою комерційного обліку.
Зобов'язано ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», здійснити перерахунок об'ємів споживання природного газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 року - з 01.08.2017 року по 09.08.2018 року та з 09.08.2018 року по 17.11.2019 року відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143, що становить для плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, на думку відповідача, наявність правових підстав для встановлення вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку за адресою позивача повинно розглядатись на підставі норм права, що регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, тобто у вересні 2017 року. Зокрема, вважає, що судом не було враховано ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції на час виникнення правовідносин сторін, якою на суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газ на відповідній території, покладено обов'язок забезпечити встановлення лічильників газу для населення до 01 січня 2018 року. При цьому, поняття лічильник охоплює як індивідуальний, так і загальнобудинковий прилад обліку газу. Інвестиційною програмою ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», на 2016 рік, яка включена до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Дніпропетровськгаз" на 2016-2025 роки, передбачено встановлення загальнобудинкових лічильників газу та індивідуальних лічильників газу для споживачів, у яких не передбачено встановлення загальнобудинкових ВОГ. Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку. Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Статтею 2 цього Закону встановлені умови комерційного обліку, за яких здійснюється постачання природного газу та кінцеві строки забезпечення обліку газовими лічильниками (комерційний облік). Таким чином, представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зауважує, що підприємство відповідача діяло в межах наявних у нього повноважень та відповідно до закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог. Крім того, лічильник було належним чином введено в експлуатацію 01 листопада 2017 року.
Зазначає, що зміни до ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», якими було зобов'язано газопостачальну організацію встановлювати індивідуальні лічильники газу та дозволялося встановлювати загальнобудинковий прилад обліку лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку, набрали законної сили 19 січня 2018 року, тобто не поширюються на правовідносини сторін.
Відповідач наголошує на тому, що, згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції станом на теперішній час, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, й цей термін ще не настав, що свідчить про те, що права позивача на теперішній час жодним чином не порушені.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.12.2011 року, виданого Виконкомом Саксаганської районної у місті ради (а.с. 18), та є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме споживає газ з метою приготування їжі, за об'єктом споживання - квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».
Розподіл природного газу побутовому споживачу ОСОБА_1 здійснює оператор газорозподільної системи АТ "Оператор газорозподільних систем "Криворіжгаз", відповідно до «Типового договору розподілу природного газу», затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п. 1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.
У вересні 2017 року на фасадному газопроводі будинку АДРЕСА_2 представниками ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільних систем «Криворіжгаз», був встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу, який прийнятий в експлуатацію 01 листопада 2017 року.
Підставою для встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 є виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 - 2025 роки.
З 01 листопада 2017 року обсяги природного газу спожитого мешканцями, зокрема споживачу ОСОБА_1 (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року № 620.
Отже, після встановлення вузла обліку природного газу на будинок та здійснення за ним нарахування, обсяг спожитого природного газу за об'єктом позивача ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_3 ), збільшились з 5,40 m3 (норма споживання на одну особу у жовтні 2017 року) до 11,26 m3 (за будинковим лічильником на одну зареєстровану особу у листопаді 2017 року), що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дій ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку АДРЕСА_2 з метою комерційного обліку та зобов'язання останнього здійснити перерахунок об'ємів споживання природного газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 року - з 01.08.2017 року по 09.08.2018 року та з 09.08.2018 року по 17.11.2019 року відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143, що становить для плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних та не відмовлявся від встановлення квартирного лічильнику газу, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем. Дії відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирного лічильнику газу побутовому споживачу ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 є незаконними та вчинені з порушенням положень ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Так, згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», є Оператором ГРМ.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу», в редакції на час звернення позивача до суду з цим позовом, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з положеннями статті 6 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.
Відповідно до п.4 гл.1 розділу ІХ Кодексу ГРС комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.
Відповідно до п.1 гл.4 розділу IX Кодексу ГРС, визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Відповідно до п.1 гл.5 розділу ІІІ Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним субєктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невідємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.
Отже, межа балансової належності та місце встановлення визначається актом укладеним між Оператором ГРМ та споживачем.
Однак, розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін зі співвласниками не укладався, тобто межа балансової належності та місце встановлення приладу обліку не було визначене.
Акт пломбування комерційного вузла обліку газу був складений без участі споживача.
Відповідно до п.7 гл.1 розділу X Кодексу ГРС роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми комерційного вузла обліку, заміни типів ЗВТ без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та Оператора ГРМ не допускаються.
За таких обставин, не маючи точки обліку, тобто вихідних даних для розрахунку проекту, працівники ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», не могли розробити проект та не мали права здійснювати монтаж загальнобудинкового приладу обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 214/2435/17 від 07 листопада 2018 року.
Разом з тим, як установив суд першої інстанції та не спростовано відповідачем АТ «Оператор газорозподільних систем «Криворіжгаз» у суді апеляційної інстанції, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
При цьому, відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Колегією суддів встановлено, що позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачуює рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника».
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки, позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Встановлення ж загальнобудинкового вузла обліку суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача, не забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню та оплату ним саме того об'єму газу, який ним спожитий, а тому задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку АДРЕСА_2 відповідає такому завданню цивільного законодавства, як справедливість, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам статті 16 ЦК України, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, його права взагалі не було порушено, оскільки, згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції станом на теперішній час, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, й цей термін ще не настав.
Так, за змістом статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Оскільки, позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, а тому позивач, право якого на встановлення такого лічильника порушено з боку АТ «Оператор газорозподільних систем «Криворіжгаз» шляхом встановлення загальнобудинкового вузла обліку використання природного газу, правомірно звернувся до суду з даним позовом.
На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Оператор газорозподільних систем «Криворіжгаз» діяло виключно в межах наданих йому повноважень та не порушувало прав позивача, є безпідставними, адже пропозиція АТ «Оператор газорозподільних систем «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Таким чином, оскільки було встановлено факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу на будинок АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність нарахування ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», об'ємів спожитого природного газу позивачу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.
На підставі викладеного та в зв'язку з тим, що дії відповідача в даному випадку були незаконними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов'язання відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» здійснити перерахунок об'ємів природнього газу по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 року - з 01.08.2017 року по 09.08.2018 року, та з 09.08.2018 року по 17.11.2019 року відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143, що становить для плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, оскільки позивач за час коли було встановлено відповідачем лічильник обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку, був вимушений сплачувати кошти за спожитий природний газ в явно завищеному розмірі, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 зодо зобов'язангня АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та Кодексу ГРС встановити по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_1 , комерційний вузол обліку природного газу, фактично не оскаржується в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для перевірки законності та обгрунтвоаності рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: