Справа № 761/23437/20
Провадження №1-кп/761/2607/2020
іменем України
11 листопада 2020 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100000182 від 08.01.2020, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця радгоспу Кзилтуцького Ленінградського району Кокчетавської області Республіки Казахстан, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, у офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, працюючого вантажником ТОВ «Селтік», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 10 березня 1992 року вироком Гощанського районного суду Рівненської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі, відповідно до ст. 46-1 КК України виконання вироку відстрочено терміном на 1 рік; 24 березня 1993 року Фастівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 4 років позбавлення волі; 15 липня 1997 року Семенівським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 1 ст. 215-3, ст. 42 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 24 червня 2002 року Дрогобицьким міським судом Львівської області за ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 2 ст. 141, 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 30 січня 2007 року Солом'янським районним судом м. Києва зач. 2 ст. 186, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;15 травня 2013 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;
засудженого 25 травня 2020 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки; 10 вересня 2020 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст.185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді арешту строком 3 місяці, покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року визначено виконувати самостійно;
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 , будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
Так, 06 січня 2020 року, приблизно о 23 годині 05 хвилин, ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 10-16 помітив раніше незнайомого ОСОБА_5 . У цей час у ОСОБА_2 винник злочинний умисел, направлений на відкрите, повторне заволодіння належним ОСОБА_5 майном. З цією метою ОСОБА_2 розробив злочинний план, який полягав у тому, що останній підійде до ОСОБА_5 та запропонує разом зайти в арку будинку по АДРЕСА_2 для вжитку спиртних напоїв та після їх вживання відкрито заволодіє майном ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 , 06 січня 2020 року, приблизно о 23 годині 10 хвилин, перебуваючи біля входу до станції метро «Театральна», підійшов до ОСОБА_5 та почав розмовляти з останнім на різні теми, після чого ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_5 зайти в арку будинку по АДРЕСА_2 , де вони зможуть придбати та вжити спиртні напої, на що ОСОБА_5 погодився. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 попрямував до магазину, де вони придбали спиртні напої та вийшовши з магазину почали розпивати їх.
В цей час, ОСОБА_2 , о 23 годині 30 хвилин перебуваючи у дворі будинку по АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите, повторне заволодіння чужим майном, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заламав ОСОБА_5 руку за спину таким чином, щоб останній не зміг чинити опір, відкрито, повторно викрав мобільний телефон «Vivo Y17 4/128 Gbmini», з зарядним пристроєм та навушниками до нього, загальною вартістю 3 296 гривень 67 копійок та грошові кошти в сумі 220 гривень.
А всього, ОСОБА_2 відкрито, повторно викрав майно ОСОБА_5 , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого на загальну суму 3 516 гривень 67 копійок, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_2 , вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю та розповів про обставини скоєного злочину так, як зазначено в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_2 пояснив, що 06 січня 2020 року, у вечірній час, він гуляв по АДРЕСА_2 , повернув в бік, де побачив потерпілого, якому запропонував разом випити. Вони зайшли в арку будинку по АДРЕСА_2 почали випивати, після чого він заламав потерпілому руку за спину та забрав у нього мобільний телефон, зарядний пристрій, навушники та гроші. Після чого він покинув місце події, телефон продав, а гроші витратив на власні потреби.Перелік та вартість викраденого не оспорює.
Обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб, вид і розмір шкоди, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 186 КК України, винним визнав себе повністю, щиро розкаявся, заявив, що має намір відшкодувати завдану потерпілому шкоду. Пояснив, що у певний період часу він зірвався, вчинив кілька злочинів, однак потім зробив для себе належні висновки, виправився, офіційно працює, проживає однією сім'єю із жінкою, яка має трьох дітей, наразі вона вагітна.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 186 КК України.
Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, дані, які характеризують його особу, те, що він раніше судимий, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працює, має сім'ю та осіб на утриманні, за місцем проживання характеризується посередньо.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нового злочину призначення покарання у виді позбавлення волів межах, передбачених санкцією ч.2 ст.186 КК України.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, офіційно працює, має сім'ю та неповнолітніх осіб на утриманні, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
Також судом встановлено, що після вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_2 був двічі засуджений за вчинення у березні 2020 року інших злочинів.
Так, 25 травня 2020 року ОСОБА_2 був засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України..
10 вересня 2020 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст.185, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді арешту строком 3 місяці. При цьому покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року визначено виконувати самостійно.
Згідно вимог ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019, кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.
Враховуючи наведене, оскільки кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні вчинене ОСОБА_2 до постановлення вироків Дарницьким районним судом м. Києва від 25 травня 2020 року та Дніпровським районним судом м. Києва від 10 вересня 2020 року, суд вважає необхідним остаточне покарання обвинуваченому відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, з урахуванням висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019, призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року, при цьому вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року виконувати самостійно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Стягненню з ОСОБА_2 підлягають судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №13-1/1414 від 22.07.2020 року в розмірі 490 гривень 35 копійок.
Запобіжний захід, який застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту у певний час доби - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.186 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі із звільненням від покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на три роки та покладенням обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України. Покарання, призначене за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року у вигляді арешту стоком на 3 (три) місяці, виконувати самостійно.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 490 гривня 35 копійок за проведення товарознавчої експертизи №13-1/1414 від 22.07.2020 року.
Речові докази - DVD-R диски із відеозаписами, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження №12020100100000182, - залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1