21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
21 квітня 2010 р. Справа 11/54-10
за позовом Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави Статутного
територіального галузевого об'єднання «Південна залізниця»в особі
Полтавської вагонної дільниці, м. Полтава.
До Жмеринської районної центральної лікарні, м. Жмеринка
про стягнення 25618 грн..
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:
прокурор не з'явився;
від позивача С. Ткаченко за довіреністю;
від відповідача Л. Пітков за довіреністю.
Заявлено позов про стягнення з Жмеринської центральної районної лікарні на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»- його структурного підрозділу -Полтавської вагонної дільниці -25 618 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем, відповідно до рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.10.2008р., понесені витрати в розмірі 25 618 грн., з яких 18 618 грн. -середній заборіток за час вимушеного прогулу Чумаком С.Д. та 7000 грн. -моральна шкода. Підставою виплати даної суми коштів стало незаконне звільнення Чумака С.Д. з посади начальника потягу резерву провідників Кременчук. В основу наказу про звільнення Чумака С.Д. покладено протоколу медичного огляду Жмеринської центральної районної лікарні № 137 від 07.03.2008р., який складено з порушенням норм чинного законодаства.
Відповідач у відзиві та поясненнях заперечує проти позову посилаючись на те, що окрім візуального огляду Чамака С.Д., лікарем Жмеринської центральної районної лікарні було застосовано газоаналізатор «Алконт 01 СУ», який пройшов необхідну повірку. До того ж зауважує, що певний проміжок часу після проведення медичного обстеження у Жмеринській центральній районній лікарні Чумак С.Д. пройшов обстеження у Вінницькому обласному накродиспансері, який є спеціалізованим медичним закладом. За результатами обстеження складено відповідний протокол, який при винесенні наказу про звільнення Чумака С.Д. з займаної посади не взято Полтавською вагонною дільницею до уваги. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги надуманими та такими, що не підлягають задоволенню.
Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову зважаючи на таке.
Згідно ч.2 ст.21 Господарського процеуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Заявлений Полтавським транспортним прокурором позов за своєю юридичною суттю є вимогами про відшкодування позадоговірної шкоди, яка регулюється главою 82 ЦК України.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, яка завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування збитків (шкоди), необхідними є, окрім його протиправної поведінки, сукупність інших елементів, а саме: наявність збитків, безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина правопорушника.
Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, передбачені статтею 1192 ЦК України, за якою з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор вважає збитками виплачену суму коштів на виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.10.2008р..
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач та відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Виходячи з цього, прокурор та позивач повиненні довести факт спричинення шкоди у вигляді виплати коштів на виконання судового рішення, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 із наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Як стверджується матералами справи, на момент винесення наказу начальником Полтавської районної дільниці Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»№ 213/ОС від 22.04.2008р. про звільнення начальника поїзду резерву провідників Кременчук Чумака Сергія Дмитровича з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України, існувало два протоколи медичного огляду. Зокрема протокол медичного огляду № 137 від 07.04.2008р. медичного закладу Жмеринської центральної районної лікарні та протокол медичного огляду № 3363 від 07.04.2008р. медичного закладу Вінницького наркологічного диспансеру.
Рішеням Крюківського районного суду м. Кремнчука від 03.10.2008р. встановлено, що наказ про звільнення є передчасним, оскільки на момент його прийняття не було висновку адміністативної комісії Крюківської районної ради м. Кременчука, яка постановою від 08.05.2008р. № 8/158 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Чумака С.Д. закрила з підстав відсутності події і складу правопорушення у відповідності до ст. 247 КупАП.
Слід зауважити, що ст. 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з двох заходів стягнення, а саме: догана, або звільнення, що не позбавляло позивача обрати такий вид стягнення як догана.
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність причинно -наслідкового звязку між діями Жмеринської центральної районної лікарні та понесеними позивачем витратами, так як перша сума витрат в розмірі 3530,94 грн., перерахована за платіжним дорученням № 4240 від 13.10.2008р.. сплачена останнім в добровільному порядку, а дві інших в загальному розмірі 22087,06 грн., перерахованих за платіжними дорученнями № 1647 від 30.04.2008р., № 1653 від 30.04.2008р., на виконання судового рішення.
За таких обставин, суд вважає, що прокурор не обгрунтував свої доводи і не підтвердив документально факт заподіяння позивачу збитків.
При цьому, суд не вбачає в даному спорі інтересів держави, оскільки правовідносини щодо виплати суми громадянину Чумаку С.Д. грошової суми випливають з трудових відносин, що регулюються Кодексом законів про працю України.
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, суд вважає, що прокурором недоведено наявності вини відповідача у понесенні позивачем витрат, а тому в позові з підстав у ньому викладених, слід відмовити.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В задоволенні позову Полтавського транспортного прокурора в інтересах держави Статутного територіального галузевого обєднання «Південна залізниця»в особі Полтавської вагонної дільниці про стягнення з Жмеринської центральної районної лікарні 25 618 грн. матеріальних збитків відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам та прокруору.
Повний текст рішення суду оформлено та підписано 23 квітня 2010 р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - прокурор (36030, м. Полтава, вул. Гайового, 3)
3 - Статутне територіальне галузеве об'єднання "Південна залізниця"
(61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7)
4- Полтавська вагонна дільниця (36031, м. Полтава, Красноградське шосе, 31)
5 - Жмеринська ЦРЛ (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Київська, 288)