Справа № 428/7984/20
Провадження №3/428/1952/2020
26 жовтня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
судді Комплєктової Т.О.,
за участі секретаря Кожем'яки А.В.,
особи, яка притягається
до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Держпраці у Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого в Комунальному некомерційному підприємстві Луганської обласної ради «Луганський обласний кардіологічний диспансер» на посаді генерального директора, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
До Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії №ЛГ17948/2798/НД/АВ/П/ПТ від 04.09.2020 року, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке виявлено 04 вересня 2020 року за місцем провадження господарської діяльності: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 17, корп. 2, та зафіксоване актом інспекційного відвідування від 04.09.2020 року №ЛГ17948/2798/НД/АВ. Виявлені порушення: частини 3 статті 115 КЗпП, частина 3 статті 24 ЗУ «Про оплату праці» №108, передбачена відповідальність за частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме розмір заробітної плати за першу половину місяця працівникам не виплачується, наприклад:
- заробітну плату за липень 2020 року у сумі 2912,69 грн, ОСОБА_2 виплачено 12 серпня 2020 року, згідно реєстру працівників, по заявах яких відбувається зарахування грошових коштів на карткові рахунки від 12 серпня 2020 року №19;
- заробітну плату за травень 2020 року в сумі 2321,17 грн, виплачено 03 червня 2020 року, згідно реєстру працівників, по заявах яких відбувається зарахування грошових коштів на карткові рахунки від 03 червня 2020 року №11;
- заробітну плату за червень 2020 року в сумі 4124,38 грн, виплачено 07 липня 2020 року, згідно реєстру працівників, по заявах яких відбувається зарахування грошових коштів на карткові рахунки від 07 липня 2020 року №17.
Заробітну плату за травень 2020 року в сумі 7819,95 грн ОСОБА_3 виплачено 03 червня 2020 року, згідно реєстру працівників, по заявах яких відбувається зарахування грошових коштів на карткові рахунки від 03 червня 2020 року №11;
- заробітну плату за червень 2020 року у сумі 2317,30 грн, виплачено 07 липня 2020 року, згідно реєстру працівників, по заявах яких відбувається зарахування грошових коштів на карткові рахунки від 07 липня 2020 року №17;
- заробітну плату за липень 2020 року в сумі 5235,16 грн, виплачено 12 серпня 2020 року, згідно реєстру працівників, по заявах яких відбувається зарахування грошових коштів на карткові рахунки від 12 серпня 2020 року №19, що є порушенням частини 3 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 24 Закону України №108.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що порушення відбулось не з його вини, також через канцелярію суду надав свої письмові пояснення в обґрунтування яких зазначив наступне.
Причини виникнення заборгованості не залежали від волі генерального директора Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганський обласний кардіологічний диспансер» (далі - Підприємство) і носили об'єктивний характер. На думку ОСОБА_1 , ним були вжиті усі, передбачені законодавством, заходи щодо недопущення порушення строків виплати заробітної плати працівникам Підприємства, що підтверджується листами Підприємства, адресованими Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, у яких порушується питання про виділення Підприємству додаткового фінансування. Жодного разу Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації не задовольнив викладених у наведених листах обґрунтованих клопотань Підприємства про додаткове фінансування. Це і стало причиною виникнення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам Підприємства.
ОСОБА_1 також зазначив, що підприємство не має власних коштів, які могли б бути використані на виплату заробітної плати.
Отже, на думку ОСОБА_1 наявність його вини у порушенні строків виплати заробітної плати працівникам Підприємства не доведена жодним доказом.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку,зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони права громадян на працю, на оплату праці, на охорону праці та інших прав у трудовій сфері.
Об'єктивна сторона правопорушення може полягати, серед іншого, у порушенні строків виплати заробітної плати.
При цьому, суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Відповідно до статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 допустив порушення строків виплати заробітної плати, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Разом з тим суд зазначає, що частиною 14 статті 16 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» визначено, що за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Також відповідно до п.1.1. Статуту Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганський обласний кардіологічний диспансер», затвердженого розпорядженням голови обласної держадміністрації-керівника обласної військово-цивільної адміністрації №1 від 03.01.2020 року (далі - Статут), Комунальне некомерційне підприємство Луганської обласної ради «Луганський обласний кардіологічний диспансер» (далі - Підприємство) є комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Пунктом 1.4. Засновником та Власником Підприємства є територіальні громади сіл, селищ, міст області в особі обласної ради (далі - Засновник), органом управління - обласна рада.
Згідно з п. 4.4. Статуту, джерелами формування майна та коштів підприємства є: грошові та матеріальні внески Засновника, доходи, одержані від надання послуг, виконання робіт, а також інших видів господарської діяльності, кредити банків та інших кредиторів, дотації з бюджетів, благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку, інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.1. та пп.2 п. 6.2. Статуту, управління Підприємством здійснюється Засновником або уповноваженим ним органом на підставі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу, а також органами управління Підприємства.
Засновник затверджує фінансовий план Підприємства та контролює хід його виконання.
Відповідно до підпункту 13 пункту 6 Додаткового договору №2 до контракту від 20.11.2015 з керівником Луганського обласного кардіологічного диспансеру від 08.01.2020, керівник підприємства зобов'язаний вживати заходів до своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати не рідше ніж два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше ніж протягом семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, та недопущення утворення заборгованості з неї.
Тобто, здійснення виплат заробітної плати у КНП ЛОР «Луганський обласний кардіологічний диспансер» безпосередньо залежить від факту його бюджетного фінансування, а можливість притягнення керівника до відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП можливе лише тоді, якщо порушення строків виплати заробітної плати відбулось через його дії або бездіяльність, після проведення відповідного фінансування закладу охорони здоров'я.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 на підтвердження виконання своїх обов'язків щодо вжиття заходів для своєчасної виплати заробітної плати було надано до матеріалів справи копії листів адресованих Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації, у яких порушується питання про виділення КНП ЛОР «Луганський обласний кардіологічний диспансер» додаткового фінансування з метою недопущення порушення строків виплати заробітної плати та створення заборгованості з оплати праці.
Тобто, ОСОБА_1 вживались залежні від нього заходи з метою дотримання вимог законодавства про працю, тобто порушення строків виплати заробітної плати відбулось з незалежних від нього причин, що свідчить про відсутність суб'єктивної сторони правопорушення, і як наслідок, відсутність події та складу самого правопорушення.
Крім того, відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області не надано жодних належних доказів на підтвердження порушення вимог трудового законодавства саме з вини ОСОБА_1 .
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 41 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.
Суддя Т. О. Комплєктова