22 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5233/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 (головуючий суддя Неклеса О.М.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" до відповідача Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт", звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН162/1857/АВ/ТД-ФС/56 від 18.03.2020р.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області суму судового збору у загальному розмірі 2 755грн. 96 коп., що була сплачена позивачем згідно платіжних доручень № 1038, № 1039 від 15.04.2020 при зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Позов обґрунтовано тим, що відовідачем проведено інспекційне відвідування Товариства «Дніпропромліт», яке використовує найману працю, за результатами якого складено акт №ДН162/1857/АВ від 29.01.2020, в встановлено порушення Товариством «Дніпропромліт» вимог: ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015, яке полягає у застосуванні підприємством праці громадянина ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин та вчиненні дій, спрямованих на приховування трудових відносин, шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру, що заборонено п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення»; ст. 31 КЗпП України, яке полягає у виконанні роботи працівником ТОВ «Дніпропромліт», ОСОБА_2 , яка не передбачена його трудовим договором. 07.02.2020 ГУ Держпраці винесено припис № ДНІ62/1857/АВ/П, яким Товариство «Дніпропромліт» зобов'язано у строк до 20.02.2020 проінформувати управління з питань праці про усунення вищевказаних порушень та надалі вимог чинного законодавства дотримуватись постійно. 18.03.2020 ГУ Держпраці прийнято постанову №ДНІ62/1857/АВ/ТД-ФС/56 від 18.03.2020 про накладення на Товариство «Дніпропромліт» штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 141 690 грн. Позивач з даною постановою не погоджується, оскільки з ОСОБА_1 підприємство мало відносини, що ґрунтувались на цивільно-правовій угоді підряду, що не забороняється чинним законодавством; трудові відносини з ОСОБА_2 оформлені належним чином. А отже висновки відповідача є такими, що ґрунтуються на припущеннях та не доведені належним чином.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 - у задоволенні позову відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відносини між позивачем та ОСОБА_1 хоч і бути оформлені у вигляді цивільно-правового договору підряду, разом з тим, з огляду на виконувані загиблим роботи мали характер трудових.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що ОСОБА_1 був працевлаштований на підприємстві за цивільно-правовим договором саме за його бажанням, оскільки на час укладення та виконання обов'язків за договором № 28-19 від 02.12.2019 він був офіційно працевлаштований за трудовим договором на повний робочий день на іншому підприємстві, а саме - на посаді обрубувача ТОВ «Підприємство Будвироби» у період з 05.09.2019 по 17.12.2019, що підтверджено відповідними записами у його трудовій книжці, а також вбачається зі змісту особової думки, що була викладена його дружиною до акту спеціального розслідування.
Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на обґрунтованість та правомірність рішення суду першої інстанції. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_1 виконував роботи підвищеної небезпеки за двома посадами, а саме: стропильні роботи та керування грузо-підйомним механізмом. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Статтею 18 ЗУ «Про охорону праці» передбачено, що до робіт з підвищеною небезпекою не допускаються працівники, які не пройшли навчання, інструктаж, перевірка знань з охорони праці. Зазначає, про необхідність укладання трудового договору, а не цивільно-правової угоди.
Представником позивача надано також письмові пояснення, згідно яких просить долучити до матеріалів справи постанови слідчого про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.01.2020 по 29.01.2020 службовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Дніпропромліт», яке використовує найману працю, за результатами якого складено акт № ДН162/1857/АВ від 29.01.2020.
Згідно висновків вказаного акту, за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення Товариством «Дніпропромліт» вимог:
- ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015, яке полягає у застосуванні підприємством праці громадянина ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин та вчиненні дій, спрямованих на приховування трудових відносин, шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру, що заборонено п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення»;
- ст. 31 КЗпП України, яке полягає у виконанні роботи працівником ТОВ «Дніпропромліт», ОСОБА_2 , яка не передбачена його трудовим договором.
07.02.2020 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис № ДНІ62/1857/АВ/П, яким Товариство «Дніпропромліт» зобов'язано у строк до 20.02.2020 проінформувати управління з питань праці про усунення вищевказаних порушень та надалі вимог чинного законодавства дотримуватись постійно.
18.03.2020 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову № ДНІ62/1857/АВ/ТД-ФС/56 від 18.03.2020 про накладення на Товариство «Дніпропромліт» штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 141 690 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, КЗпП України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).
При цьому, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №96,).
До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (пункт 4 Положення №96).
Правові та організаційні засади проведення державного нагляду (контролю) визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та регулюється Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V.
В силу положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території Дніпропетровській області є Управління Держпраці у Дніпропетровської області.
Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» (№877-V) встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» (№877-V) визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності.
Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає відповідний наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, і предмет перевірки, та на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, що підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки (ст. 7 ЗУ №877-V).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, яка була чинною на момент проведення інспекційного відвідування.
Так, пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів - виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення інспекційного відвідування Товариства «Дніпропромліт» ТУ Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що 02.12.2019 між ТОВ «Дніпропромліт» (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавцем) було укладено цивільно-правовий договір № 28-19, згідно п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати послуги із зачищення та шліфовки абразивним інструментом деталей Направляюча PAT-00L-039 та Направляюча PAT-00L-041 (згідно змінного завдання) за адресою: м. Дніпро, вул. Виробнича, 13.
Згідно п. 1.2 договору від 02.12.2019, Замовник та Виконавець за результатами надання послуги у повному обсязі складають акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням найменування, кількості та вартості наданих послуг, який є підтвердженням сторін про належне виконання послуг Виконавцем та підставою для здійснення розрахунків Замовника із Виконавцем.
Пунктом 1.3 договору від 02.12.2019 передбачено, що, цей договір не містить умов трудового договору і на нього, відповідно, не поширюються норми трудового договору.
Пунктом 1.4 договору від 02.12.2019 передбачено, що Виконавець надає послугу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно п.п. 2.2.1 договору від 02.12.2019, Замовник погоджує з Виконавцем графік кількості і термінів послуг, що надаються.
За надану Виконавцем послугу Замовник виплачує Виконавцю винагороду в сумі 200 грн. за одну одиницю зачищеної та зашліфованої деталі (п. 3.2 договору від 02.12.2019).
Термін дії договору згідно п. 5.1 - з 03.12.2019 до 28.12.2019.
Додатком 1 від 02.12.2019 до договору №28-19 від 02.12.2019 сторонами було погоджено Змінне завдання (графік кількості, термінів послуг, що надаються), яким визначено вид робіт, якість деталей, періоди та кількість надходження деталей на дільницю та здачі готової продукції.
При цьому, в нічну зміну 10.12.2019 у Товаристві «Дніпропромліт» мав місце нещасний випадок, який призвів до летального випадку, що стався з ОСОБА_1 , що, у свою чергу, стало підставою для створення відповідачем спеціальної комісії для розслідування вказаного нещасного випадку
В ході проведення розслідування нещасного випадку Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що під час нічної зміни потерпілий за погодженням з керівництвом розпочав роботи з переміщення необхідної йому деталі для зачищення та шліфовки. Для цього останній виконав строповку вантажу та почав переміщувати його вантажопідіймальним механізмом, при цьому оступився і впав. В цей момент неправильно застроповані деталі зіграли та впали на нього, що призвело до завдання йому травм, що несумісні з життям.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що з відео настання нещасного випадку, наданому 24.01.2020 ТОВ «Дніпропромліт» на електронному носії, вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 виконував стропольні роботи та керував грузо-підйомним механізмом (кран-балкою) з пульта.
Згідно пояснень, наданих заступником директора з виробництва лінії FDNX Товариства «Дніпропромліт» ОСОБА_3 , до службових обов'язків якого належить контроль попередження користування кран-балкою особами, що не мають відповідного допуску, ОСОБА_1 було надано завдання із зачистки деталей направляючої ОЗУ.
З огляду на пояснення заступника директора з виробництва лінії FDNX Товариства «Дніпропромліт» Рябого С.В., а також встановлених розслідуванням обставин, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 виконував роботи підвищеної небезпеки за двома посадами, а саме: стропильні роботи (Стропальник) та керування грузо-підйомним механізмом (Кранівник).
Однак, відповідно до п. 101 Вантажо-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів входять до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, що затверджений Наказом Держнаглядохоронпраці України 26.01.2005 №15.
Відповідно до цього наказу на підприємствах на основі Переліку робіт з підвищеною небезпекою, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцем розробляються і затверджуються відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.
При цьому, статтею 18 ЗУ «Про охорону праці» передбачено, що до робіт з підвищеною небезпекою не допускаються працівники, які не пройшли навчання, інструктаж, перевірка знань з охорони праці.
Отже вказана норма передбачає, що роботи з підвищеною небезпекою мають виконувати саме працівники (тобто особи, з якими укладено трудовий договір), а не особи з якими укладено цивільно-правові угоди.
Абзацом 1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Слід взяти до уваги, що загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України.
Вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Однак, за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, натомість, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, не дають підстав для висновку, що вони тотожними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів.
При роботі за цивільно-правовим договором процес праці Виконавця не регламентується. Виконавець сам організовує свою роботу, визначає час початку й закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи та її тривалість на свій розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника, однак за трудовим договором, саме роботодавець (а не працівник) організовує процес праці.
Крім того, статтею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Водночас особи, які працюють за цивільно-правовим договором можуть самостійно застрахуватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. У разі нещасного випадку або професійного захворювання застраховані особи можуть отримати відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Тобто, законодавець не покладає на замовника обов'язку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування виконавця, а тому питання щодо здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування є правом сторін договору цивільно-правового характеру.
З огляду на викладене, характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), яка потребує спеціальних навиків, що породжує обов'язок роботодавця надати робоче місце; обов'язок роботодавця здійснювати загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівника; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц (№61-10203св18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Дніпропромліт», в особі Усенко Д.В., який діє на підставі статуту, іменований в подальшому «замовник», з однієї сторони, та фізичною особою: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі - виконавець) укладено цивільно-правовий договір від 02.12.2019 року №28-19.
У п. 1.1. розділу «Предмет договору» цивільно-правового договору зазначено що замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги із зачищення та шліфовки абразивним інструментом деталей направляюча PAT-OOL-039 та направляюча PAT-OOL-041 (згідно змінного завдання) за адресою - м. Дніпро, вул. Виробнича, 13.
У п. 1.2. розділу «Предмет договору» цивільно-правового договору зазначено що замовник та виконавець за результатами надання послуги у повному обсязі складають акт приймання-передачі наданих послуг із зазначенням найменування кількості та вартості наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням сторін про належне виконання послуг виконавцем та підставою для здійснення розрахунків замовника із виконавцем.
Однак, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
При цьому, у вищезазначеному цивільно-правовому договорі не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, однак, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.
Також, у п. 2.1. розділу «Права та обов'язки сторін» цивільно-правового договору зазначено що п.п.2.1.1. Виконавець власними силами надає послуги із зачищення та шліфовки деталей направляюча PAT-OOL-039 та направляюча PAT-OOL-041 згідно змінного завдання, що є невід'ємною частиною договору;
Підпунктом 2.1.2. цивільно-правового договору визначено, що Виконавець гарантує Замовнику якість наданих послуг з дотриманням нормативно-технічної документації, наданої Замовником.
Тобто, робота має відповідати вимогам стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт.
Підпунктом 2.2.2. цивільно-правового договору Замовник у разі необхідності надає Виконавцю відповідне обладнання та механізми для надання послуг.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зі змісту цивільно-правового договору вбачається, що Виконавець самостійно не організовував свою роботу, не виконував її не на власний ризик та на власний розсуд, а безпосередньо підпорядковувся відповідним посадовим особам.
У п. 3.2. розділу «Вартість послуг і порядок розрахунків» цивільно-правового договору зазначено що за надану Виконавцем послугу Замовник виплачує Виконавцю винагороду в сумі 200 (двісті) гривень 00 коп. за одну одиницю зачищеної та зашліфованої деталі.
У п. 4.1. цивільно-правового договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства і цього договору.
Водночас, пунктом 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України встановлено, що на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.
Слід також зазначити, що загальні підстави і умови матеріальної відповідальності визначені ст.130 КЗпП України, а саме: «Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків», при цьому законодавець чітко визначив у ст. 138 КЗпП України, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 КЗпП України, тобто у розумінні КЗпП України, матеріальна відповідальність має бути при трудових відносинах.
Проаналізовані норми законодавчих актів та обставин справи дають підстави для висновку, що відносини між позивачем та ОСОБА_1 хоч і бути оформлені у вигляді цивільно-правового договору підряду, разом з тим, з огляду на виконувані загиблим роботи мали характер трудових, оскільки мали постійний характер виконання та були пов'язані підвищеною небезпекою.
Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок».
Також, слід взяти до уваги, що Товариством «ДНІПРОПРОМЛІТ» отримано
- 13 липня 2011 року - ліцензію №578709 на вид господарської діяльності: «Заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту чорних металів;
- 14 червня 2017 року - Дозвіл №0675.17.12 за кодом виду діяльності 24.52 експлуатувати: Вантажопідіймальні крани (кран підвісний електричний 1А-3-10,8-9-6 (2 од.), кран підвісний електричний 1А-5-10,8-9-6, кран підвісний електричний 1А-5-9,8-9-6, кран підвісний електричний, кран мостовий електричний.
- 14 червня 2017 року - Дозвіл №0676.17.12 за кодом виду діяльності 24.52 виконувати: Роботи з вироблення розплавів чорних і кольорових металів та сплавів на основі таких металів.
Разом з тим, відповідно до штатного розпису Товариства «ДНІПРОПРОМЛІТ» на період з 01.11.2019 посади кранівника та стропальника у штатному розписі відсутні, що свідчить про необхідність виконання стропильних робіт потерпілим самостійно.
При цьому, статтею 18 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що до робіт з підвищеною небезпекою не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.
Водночас, статтею 21 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 затверджено «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», у додатку 2 до якого затверджено Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, на виконання яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати дозвіл, у додатку 6 затверджено Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, що виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, у додатку 7 до якого затверджено Перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатується (застосовується) на підставі декларації відповідності матеріально - технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.
Враховуючи вимоги закону про необхідність одержання дозволу на виконання робіт з підвищеною небезпекою, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть при укладенні договору підряду, предметом якого є виконання робіт підвищеної небезпеки, підрядник (виконавець) зобов'язаний мати відповідний дозвіл на виконання таких робіт.
Отже, безпосередньо виконання робіт підвищеної небезпеки може виконуватися виключно фізичною особою-підприємцем, який має відповідний дозвіл.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що допуск суб'єктом господарювання фізичної особи до виконання робіт підвищеної небезпеки носить характер трудових відносин між суб'єктом господарювання та фізичною особою.
Умовами цивільно-правового договору, що укладений між позивачем та потерпілим від нещасного випадку ОСОБА_1 , не обумовлено дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку, але передбачено дотримання норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки.
Також запис у трудову книжку не робився, нарахування винагороди проведені по актах виконаних робіт, але з огляду на вид діяльності та умов праці фактично ОСОБА_1 виконував роботу слюсаря, а також виконував стропольні роботи та керував грузо-підйомним механізмом (кран-балкою) з пульта, що пов'язане з діяльністю Підприємства, дотриманням правил дисципліни, дотримання вимог охорони праці та техніки безпеки, тобто орієнтований на процес діяльності, а не тільки на кінцевий результат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у грудні 2019 року директором ТОВ «Дніпропромліт» фактично було допущено ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Даний факт є порушенням вимог ч. 1 ст. 21, ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, згідно якої «Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» та свідчить про фактичний допуск 1 працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Стосовно порушення позивачем ст. 31 КЗпП України, слід зазначити наступне.
ОСОБА_2 був прийнятий на роботу 02.12.2019 на посаду обрубувача.
Цього ж дня Товариством «Учбовий комбінат «Дніпробуд» на адресу Товариства «Дніпропромліт» виставлено рахунок №7 від 02.12.2019 за підготовку спеціаліста ОСОБА_2 за курсом «Машиніст крана (кранівник)» та «Стропальник».
Перші п'ять днів роботи на ТОВ «Дніпропромліт» у ОСОБА_2 були стажувальні.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно протоколу №1523 від 17.12.2019, ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «Машиніст крана (кранівник 3-го разряду)» та видано посвідчення № НОМЕР_2 .
В силу протоколу №39 від 16.01.2020 ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «Стропальник (3-го разряду)» та видано посвідчення № 448.
У ході інспекційного відвідування встановлено, що штатним розписом від 31.10.2019, затвердженим директором ОСОБА_4 , який діє з 01.11.2019, посади машиніст крану та стропальник не передбачені.
Також, згідно пояснень ОСОБА_3 , за допомогою кран-балки обрубувач ОСОБА_2 переміщував з місця складання на місце обробки деталі. ОСОБА_2 02.12.2019 було під підпис ознайомлено з Інструкцією №15 з охорони праці при роботі на грузо-підйомних механізмах, що управляються з полу до отримання ним відповідної кваліфікації та отримання посвідчення.
Проте, на момент виконання вказаних робіт, ОСОБА_2 не мав відповідного посвідчення, що дає право на виконання таких робіт, також виконання обов'язків стропальника та роботи на грузо-підйомних механізмах, не передбачалось трудовим договором укладених з ОСОБА_2 .
Водночас, слід зазначити, що посади: стропальник, кранівник та обрубувач - це три різні посади, для кожної з них повинна бути окрема посадова інструкція. При суміщенні посад повинна проводитись доплата у розмірі до 50 % від посадового окладу відповідної посади.
Матеріали справи свідчать про те, що після проходження стажування та отримання посвідчень № 18900 про отримання кваліфікації «Машиніст крана (кранівник 3-го разряду)» та № 448 про отримання кваліфікації «Стропальник (3-го разряду)», за заявою ОСОБА_2 від 03.02. 2020, до його обов'язків обрубувача було додано на умовах сумісництва обов'язки стропальника та обов'язки машиніста крана з доплатою по 25% посадового окладу за кожну із посад за сумісництвом згідно наказу №132-ОК від 03.02.2020.
Проте, на момент проведення інспекційного відвідування подібного сумісництва не було оформлено, що свідчить про порушення суб'єктом господарювання норм трудового законодавства та обґрунтованість висновків акту інспекційного відвідування.
Також, в матеріалах справи міститься лист вих. №38 від 20 лютого 2020 року, який адресовано інспекторам праці Головного управління Держпраці, в якому директор ТОВ «Дніпропромліт» зазначає, що у відповідь на припис про усунення виявлених порушень № ДН162/1857/АВ/П від 07 лютого 2020 року порушення вказані у приписі було усунуто, а саме:
- стосовно порушення №1 відносно фізичної особи ОСОБА_1 на даний момент тривають засідання, спеціальної комісії з розслідування нещасного випадку, що стався з вищевказаною фізичною особою. Відповідно порушення стосовної померлої фізичної особи не може бути усунуте. Стосовно інших фізичних осіб у майбутньому вимог чинного законодавства підприємство буде дотримуватись постійно.
- стосовно порушення №2 відносно працівника ОСОБА_2 , у штатний розпис від 03.02.2020 р. внесені посади. Стропальник (код КП - 7215) та Машиніст крана (кранівник) (код КП - 8333). ОСОБА_2 пройшов відповідне навчання: машиніст крана (кранівник) - посвідчення №18900 від 17 грудня 2019 р.; стропальник - посвідчення №448 від 16 січня 2020 р. ОСОБА_2 прийнятий на роботу на посади Стропальник та Машиніст крана (кранівник) з 03.02.2020 року за сумісництвом на 0,25 ставки за кожною посадою.
Тобто, зміст вищезазначеного листа підтверджує, що ТОВ «Дніпропромліт» (позивач) погодився з виявленими під час перевірки порушеннями.
Натомість, виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб'єкта господарювання фінансові санкції, і, відповідно не звільняє від обов'язку понести відповідальність за вчинення правопорушень законодавства про працю, оскільки згідно з ч. 7 ст. 265 КЗпП сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі П/811/1996/17.
Стосовно наданих позивачем 08.07.2020 року доказів, то, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно зазначивє, що відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, оскільки в постановах Дніпропетровського апеляційного суду від 01.07.2020 року у справах №175/598/20 та №175/600/20 не надано оцінки небезпечним умовам праці загиблого працівника ОСОБА_1 , факту виконання підприємством умов припису щодо усунення виявлених порушень, відповідно до листа від 20 лютого 2020 року про усунення виявлених порушень, яким підприємство фактично визнало наявність порушень законодавства про працю.
На підставі Акту інспекційного відвідування №ДН162/1857/АВ винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.03.2020 року №ДНІ62/1857/АВ/ТД-ФС/56.
Розмір штрафу за даною Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.03.2020 року № ДНІ62/1857/АВ/ТД-ФС/56 визначено відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, в якому встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а саме:
30 х 4 723 грн. х 1 = 141 690 грн., де:
-30 - коефіцієнт (тридцятикратний розмір);
- 4 723 грн. - мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ;
- 1 - кількість осіб, відносно яких встановлено порушення законодавства про працю (1 особа - ОСОБА_1 ).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо винесення постанови про накладення штрафу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів апеляційної інстанції також зазначає, що наданий представником позивача до суду апеляційної інстанції доказ про закриття кримінального провадження №12019040440001678 від 10.12.2019 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (постанова слідчого від 15.10.2020 року) - не впливає на підстави застосування до позивача штрафних санкцій з порушення трудового законодавства.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи та характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
В повному обсязі постанова виготовлена 26.10.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова