09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 620/396/20
адміністративне провадження № К/9901/28553/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року в справі № 620/396/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною діяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 25 червня 2015 року по 17 травня 2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 25 червня 2015 року по 17 травня 2018 року;
- визнати протиправною відмову відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки як учаснику бойових дій за період 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані відпустки як учаснику бойових дій за період 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
01 квітня 2020 року рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
21 вересня 2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 у цій справі повернуто особі, яка її подала, оскільки не усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме не сплачено судовий збір.
На зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 30 жовтня 2020 року.
Щодо касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає касаційну скаргу відповідача в частині оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року необґрунтованою, оскільки вказане рішення суду першої інстанції не переглядалось в апеляційному порядку, а тому відповідно до приписів частини другої статті 328 КАС України не може бути оскаржено в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року.
Щодо касаційного оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, Верховний Суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судове рішення про повернення апеляційної скарги відповідач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи Військової частини НОМЕР_1 , викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з судовим рішенням суду першої інстанції, а також наголошує на обмеженому фінансуванні відповідача, що є достатньою підставою, на думку заявника касаційної скарги, для відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем “розумних обмежень” в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року в справі № 620/396/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська