09 листопада 2020 року справа №320/6200/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) шкоду, заподіяну державі в особі військової частини НОМЕР_1 внаслідок нестачі речового майна, переданого під звіт на загальну суму 139 477 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на час звільнення, відповідачем завдана державі в особі військової частини НОМЕР_1 пряма дійсна шкода, яка виникла внаслідок нестачі речового майна, переданого під звіт. Станом на день звернення до суду зазначена шкода відповідачем в добровільному порядку не відшкодована.
Ухвалою суду від 25 березня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. Враховуючи наведене, розгляд справи проводиться за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Під час проведення аудиту відповідності речової служби військової частини НОМЕР_1 (Аудиторський звіт від 27.04.2018 року №234/1/16 «Про результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 06.05.2015 по 28.02.2018) в ході перевірки законності видачі речового майна аудитом встановлено, що за роздавальною відомістю від 28.05.2015 року №54 з обліку частини та особового рахунку «АТО Король» було видано в підрозділи речового майна на загальну суму 174403,00 грн., а саме: костюми літні камуфльовані у кількості 211 к-тів на суму 55704,00 грн, костюми літні камуфльовані у кількості 19 к-тів на суму 10413,00 грн., костюми літні камуфльовані у кількості 40 к-тів на суму 11280,00 грн., черевики з високим берцем у кількості 300 пар на суму 69000,00 грн., черевики з високим берцем у кількості 300 пар на суму 9320,00 грн, мішки спальні у кількості 20 шт на суму 5880,00 грн., мішки речові у кількості 4 шт. на суму 16,00 грн., плащ намети солдатські у кількості 30 шт на суму 180,00 грн," фуфайки оливкового кольору у кількості 150 шт. на суму 3750,00 грн4 труси трикотажні у кількості 128 шт. на суму 2560,00 грн., рушники бавовняні у кількості 500 шт. на суму 4000,00 грн, шкарпетки бавовняні у кількості 300 пар на суму 1800,00 грн.
Частина предметів речового майна на суму 138884,00 грн., а саме: костюми літні камуфльовані у кількості 211 к-тів на суму 55704,00 грн., костюми літні камуфльовані у кількості 19 к-тів на суму 10413,00 грн., черевики з високим берцем у кількості 300 пар на суму 69000,00 гри., труси трикотажні у кількості 128 шт на суму 2560,00 грн., шкарпетки бавовняні у кількості 300 пар на суму 1800,00 грн. були отримані за нарядом від 05.09.2014 року №1132 особисто начальником речової служби капітаном ОСОБА_2 07.09.2014 року. При цьому оприбуткування вказаного речового майна було проведено тільки в жовтні 2014 року. Решта речового майна на загальну суму 35519,00 грн рахувалось за особовим рахунком «АТО Король» з 2014 року. Крім того у відомості «дата видачі» предметів речового майна була вказана « 01.08.2014» та « 02.08.2014», в той час, коли речове майно надійшло тільки 07.09.2014 року. Підписана роздавальна відомість від 28.05.2015 року №54 колишнім начальником речової служби капітаном ОСОБА_3 .
Проведеним в ході аудиту опитуванням, військовослужбовців, які на день аудиту проходили службу у військовій частині НОМЕР_1 , прізвища та підрозділи яких були відображені у вказаній відомості, було встановлено, що деякі «отримувачі» не відповідали вказаним підрозділам та за місцем і часом не могли перебувати у вказаному районі. Так, опитані 4 військовослужбовці отримання матеріальних засобів та відповідність власних особистих підписів про отримання речового майно не підтвердили.
Наприклад: з пояснень начальника бойової підготовки ОСОБА_4 встановлено, що костюми літні камуфльовані та черевики з високими берцямиу кількості 7 к-тів, він не отримував, підпис вказаний у відомості не відповідає власному та на дату отримання він перебував в іншому місці (с.Ярмоленці Сумської області).
Перевіркою прибутково-видаткових операцій відповідно роздавальної відомості від 28.05.2015 № 54 було встановлено, що списання речового майна з особового рахунку «АТО Король» та «видача» в підрозділи проводилась в травні 2015 року (після проведення попереднього аудиту), а списання з підрозділів проведено за відомостями звільнених військовозобов'язаних 1 та 2 хвилі за відомостями від 05.08.2015 року №74 та №76, від 07.08.2015 року №75 та №79 частково в серпні 2015 року та від 24.12.2015 року №169 та №171 частково в грудні 2015 року. Частина речового майна була списана за актом списання від 31.08.2015 року №65 та за наказами від 25.11.2015 року №1099, 1100, від 27.11.2015 року №1122, від 30.1 1.2015 року №1133 списано, як бойові втрати в ході антитерористичної операції.
Виходячи з вищевикладеного аудитом встановлено, що отримане речове майно за нарядом від 05.09.2014 року №11.32 (дата отримання 07.09.2014 року) не могло бути знищене в результаті події 03-04.09.20; 4 року, як бойові втрати в ході антитерористичної операції за датою надходження. За відомістю від 24.12.2015 року №169 було списане речове майно з стрілецької (неіснуючої роти). В результаті внесення неправдивих даних до роздавальної відомості від 28.05.2015 року №54, не підтвердження отримання речового майна за цією відомістю та невідповідності списання виданого» речового майна за даною відомістю аудитом встановлено незаконні витрати ресурсів на загальну суму 138 884,00 грн.
На підставі довідки від 25.10.2017 року №234/1/3723 «Про проміжні результати аудиту відповідності діяльності речової служби військової частини НОМЕР_1 » за період з 06.05.2015 року по і 8.09.2017 року та на підставі наказу командира військової частини від 24.12.2017 року №351 заступником командира роти РАО з морально-психологічного забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону капітаном ОСОБА_5 було проведено службове розслідування по факту незаконної витрати вищезазначених ресурсів військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 .
За результатами проведеного службового розслідування по факту незаконної витрати ресурсів капітаном ОСОБА_7 , зазначених в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2018 року №268, фактичне місцезнаходження майна, яке отримано згідно наряду від 05.09.2018 року №1132 встановлено не було. З пояснень прапорщика ОСОБА_8 та прапорщика ОСОБА_9 стало відомо, що речове майно за роздавальною відомістю від 28.05.2015 року № 54 вони не отримували.
З пояснень по телефону майора ОСОБА_10 та майора ОСОБА_11 стало відомо, що речове майно за роздавальною відомістю від 28.05.2015 року №54 вони не отримували.
Вказані обставини підтверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 593 від 12.09.2018 «Про результати службового розслідування по факту незаконного використання ресурсів речової служби на суму 138 884, 00 грн., допущених колишнім начальником речової служби частини капітаном ОСОБА_2 »
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.08.2015 року № 198 капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з переведенням для подальшого проходження військової служби.
Загальна сума невідшкодованої шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 згідно довідки - розрахунку № 234 від 12.09.2018 становить 139 477 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн.
Військова частина НОМЕР_1 повідомляє, що вживала заходів для досудового врегулювання спору у вигляді направлення претензії на адресу проходження служби Позивача (військова частина НОМЕР_4 ) за № 3046 від 14.09.2018, проте станом на день подання позовної заяви рішення щодо притягнення колишнього начальника речової служби капітана ОСОБА_12 не прийнято.
Оскільки відповідач добровільно сплачувати заборгованість наміру не має, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03Л999 № 548-ХІУ (далі - Статут) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України статтею 11 зобов'язує кожного військовослужбовця знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Пунктом 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (на час виникнення спірних правовідносин), відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність (пункт 8 Положення).
Відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06Л995 №243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, зокрема, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно приписів ч. 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.
Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року №1225, визначено порядок ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, його списання та використання.
Пункт 3 даного Положення визначає, що Міноборони, як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти. Згідно пункту 5 вказаного Положення, військові частини використовують закріплене за ними військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням.
Відповідно до п. 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95 якщо військовослужбовця звільнено з військової служби у запас або відставку чи вибуття із військової частини винної особи ( винних осіб до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: ^повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За приписами статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-1V «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вирішуючи питання стосовно застосування ч. І ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід звернути увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані”, тобто належним чином вивчені судом.
Службовим розслідуванням та аудитом встановлено всі необхідні елементи для притягнення колишнього начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_13 до матеріальної відповідальності, а саме:
заподіяння прямої дійсної шкоди в особі військової частини НОМЕР_1 - недостача майна, переданого під звіт згідно роздавальною відомістю від 28.05.20] 5 року №54 на загальну суму згідно довідки - розрахунку № 234 від 12.09.2018 139 477 (сто тридцять девять тисяч чотириста сімдесят сім) грн.
протиправна поведінка - у формі неналежного виконання службових обов'язків, визначених ст. 11, 16, 83 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, не було фактично організовано належне ведення обліку та своєчасна подача встановлених форм звітних документів про рух майна речової служби; в порушення вимог ст.ст. 2,5,6,15.16 “Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року №1225, не здійснювався контроль за використанням військового майна речової служби у відповідності до нормативно-правових актів та нормативних документів Міністерства оборони України; в порушення вимог ст.3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” був відсутній контроль за використанням військового майна речової служби та належний його облік.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди - порушення вказаних вище норм призвело до заподіяння прямої дійсної шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 .
Наявність вини відповідача (колишнього начальника речової служби) у заподіянні шкоди, завданої державі в особі військової частини НОМЕР_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 вживала заходів для досудового врегулювання спору у вигляді направлення претензії на адресу проходження служби відповідача (військова частина НОМЕР_4 ) за № 3046 від 14.09.2018, проте станом на день розгляду справи рішення щодо притягнення колишнього начальника речової служби капітана ОСОБА_12 не прийнято.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) шкоду, заподіяну державі в особі військової частини НОМЕР_1 внаслідок нестачі речового майна, переданого під звіт на загальну суму 139 477 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.