Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"26" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/838/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Юзьвак М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Антракович К.О., адвокат, ордер серії АО №1015683 від 22.09.2020
від відповідача: не прибув
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Север-сталь конструкція" (м. Житомир)
про стягнення 207 957,48 грн
Процесуальні дії по справі.
Відповідно до ухвали суду від 21 липня 2020 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Север-сталь конструкція" про стягнення 207 957,48 грн розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ухвали суду від 02.10.2020 року призначено розгляд справи по суті на 26.10.2020 року о 10:00.
В засіданні розгляду справи по суті 26.10.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач ТОВ "Рембуд Теремки" просить стягнути з відповідача ТОВ "Север-Сталь Конструкція" 207 957, 48 грн, з яких: 179 600, 00 грн основного боргу, 2 891, 56 грн інфляційних втрат, 21 812, 78 грн пені та 3 653, 14 грн 3% річних ( надалі у тексті - позивач, відповідач та договір підряду).
В обґрунтування фактичних підстав позову позивач доводить, що на виконання укладеного з відповідачем 25.07.19р. договору підряду №19/11 виконав комплекс робіт по заглибленню паль на обєкті :" Реконструкція автомобільної дороги М06, Контракт1, Пішохідний міст на км. 136+803,72 та Пішохідний міст на км. 143+627" на загальну суму 484000,00грн, які згідно підписаних 31.10.2019р. актів КВ-2а приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ- 3, передав відповідачу, як це обумовлено у п.6.1 договору підряду.
За умовою п.4.3 договору підряду відповідач повинен був оплатити виконані роботи протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання актів приймання робіт - 06.11.19р. Оскільки на виконання умов п.4.2 договору підряду відповідач виплатив позивачу 30.07.19р. аванс у розмірі 304400,00грн, залишок боргу у розмірі 179600,00грн підлягав сплаті не пізніше 06.11.19р.
Оскільки відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі умови п.9.1 договору підряду, спробував вирішити це питання в досудовому порядку, надіславши на адресу відповідача 27.05.20р. вимогу про погашення боргу в розмірі 179600,00 грн у 7-нний строк з дня її отримання. Тоді як правило статті 222 ГК України зобов'язує учасників господарських відносин поновлювати порушені права інших суб'єктів, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Позивач , з посиланням на ч.6 ст. 222 ГК України, доводить, що відповідач зобов'язаний був задовольнити його обґрунтовані вимоги в місячний строк з дня отримання вимоги (претензії). Та оскільки відповідач порушені майнові права позивача не поновив, останній звернувся з цим позовом до суду на підставі ст. ст. 509, 525,526, 629 ЦК України та ст. 179, 193 ГК України.
Позивач, на підставі ст.ст. 546, 550, 610, 611, 612, 625 та 886 ЦК України та ст. 230 ГК України , п.8.1 договору підряду заявив до стягнення з відповідача також пеню, річні та інфляційні втрати.
У відзиві на позов відповідач визнав вимоги позову про стягнення основного боргу на суму 179600,00грн. В частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат просить у позові відмовити з тих підстав, що період виконання господарських зобов'язань відповідачем за договором підряду фактично співпав на період запровадження на території України карантину, встановленого на всій території України постановою КМУ " Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.20р. № 211.
Запровадження карантину, доводить відповідач, відобразилось на його діяльності насамперед зниженням реалізації будівельних послуг та послуг з виготовлення металоконструкцій , що у свою чергу призвело до відсутності коштів для вчасних розрахунків з постачальниками, в тому числі і з позивачем. Вказує, що порушення ним строків оплати за виконані роботи не завдало позивачу збитків. З врахуванням викладеного , просить відмовити у задоволенні всіх позовних вимог, окрім вимоги про стягнення основного боргу.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача щодо задоволення позову частково та відмови в частині стягнення штрафних санкцій , оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 611 ЦК України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, як це прямо передбачено ст. 886 ЦК України, що встановлює відповідальність замовника перед підрядником за договором будівельного підряду. Окрім того, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені, зокрема, ст. 546, ЦК України, ст. 230 ГК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Спір судом вирішено за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25 липня 2019 року між позивачем ТОВ "Север-Сталь Конструкція" (як замовник) та ТОВ "Рембуд Теремки" (як підрядник) укладено договір підряду №19/11, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати та здати у встановлений договором строк відповідно до проектно-кошторисної документації комплекс робіт по заглибленню паль об'єкту: "Реконструкція автомобільної дороги М06, Контракт 1, Пішохідний міст на км. 136+803, 72 та Пішохідний міст на км. 143+627" (в подальшому - роботи) (надалі за текстом - договір підряду №19/11).
Замовник зобов'язався передати підряднику затверджену проектну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх (п. 1.2. договору підряду №19/11).
Тривалість виконання робіт - 25-35 робочих днів (п. 2.2. договору підряду №19/11).
Оплата виконаних робіт проводиться після передання підрядником цих робіт замовнику та підписання відповідних актів приймання робіт (форми КБ-3 та КВ-2в) протягом 5-ти робочих днів (п. 4.3. договору підряду №19/11).
За несвоєчасне виконання замовником передбаченого Договором обов'язку з оплати виконаних підрядником робіт за договором, замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 8.1. договору підряду №19/11).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору підряду №19/11).
За актом №1 приймання виконання будівельних робіт за жовтень 2019 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року вартість виконаних будівельних робіт становить 484 000, 00 грн.
Замовник на виконання умови п. 4.2 договору підряду №19/11 до початку робіт виплатив підряднику аванс згідно платіжного доручення №1897 від 30.07.2019 року в розмірі 304 400, 00 грн (а.с. 22).
27.05.2020 року за №02/227 підрядник надіслав замовнику вимогу про сплату залишку боргу в розмірі 179 600, 00 грн протягом 7 календарних днів з момент її отримання.
Замовник, отримавши вимогу підрядника від 27.05.2020р. за № 02/227 - 03.06.2020р. залишив її без розгляду та задоволення.
13.07.20р. підрядник звернувся за захистом порушеного права з цим позовом до суду. Додатково до вимог про стягнення основного боргу в розмірі 179600, 00грн підрядник заявив до стягнення пеню в розмірі 21812,78грн та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати в розмірі 2 891, 56грн та 3% річних в розмірі 3 653, 14 грн.
Замовник вимоги підрядника щодо основного боргу в розмірі 179600,00грн визнав, однак не визнав вимоги про стягнення пені , річних та інфляційних втрат з підстав встановленого на всій території держави карантину, внаслідок якого відбулося зниження реалізації будівельних послуг та послуг з виготовлення металоконструкцій , що у свою чергу призвело до відсутності коштів для розрахунків із підрядником. Доводи відзиву на позову не підтверджено будь-якими доказами.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
На виконання п.4.2 договору підряду №19/11 замовник до початку робіт виплатив підряднику аванс згідно платіжного доручення №1897 від 30.07.2019 року в розмірі 304 400, 00 грн (а.с. 22)
За умовою п. 4.3. договору підряду №19/11 замовник мав повністю оплатити виконані підрядником роботи в розмірі 179600, 00грн не пізніше 06.11.2019р.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином насамперед відповідно до договору. Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб'єкта, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду ( ст. 222 ГК України).
За правилом ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В даному спорі строк виконання грошового зобов'язання настав 06.11.2019р., прострочення - з 07.11.2019р.
За змістом ч. 1 ст. 527 та ч. 1 ст. 622 ЦК України боржник не звільняється від обов'язку виконати порушене зобов'язання в натурі, незалежно від сплати кредитору неустойки і відшкодування збитків.
За загальним правилом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, позовна вимога підрядника про стягнення з 179 600,00 грн основного боргу із замовника за виконані підрядні роботи підлягає задоволенню.
За змістом ст. ст. 549, 611 ЦК України, ч.1 ст. 216, 230 та 231 ГК України боржник, як учасник господарських відносин, несе господарсько-правову відповідальність за порушення договірного зобов'язання перед кредитором шляхом сплати неустойки ( пені, штрафу).
За загальним правилом ч.2 ст. 617 та ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання з підстави відсутності у нього необхідних коштів.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
У розділі 10 договору підряду №19/11 сторони передбачили певні обставини , через які вони звільняються від відповідальності за порушення зобов'язання. До числа таких обставин сторони віднесли втручання державних органів. Одночасно сторони погодили, що форс-мажорна обставина, дію якої неможливо упередити , і яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань засвідчується документом ТПП згідно з чинним законодавством України. Ненадання зазначеного документа позбавляє сторону права посилатись на форс-мажор як обставину, що звільняє від відповідальності та що сторона договору повинна довести , що саме настання цієї обставини спричинило порушення стороною умов цього договору , та зобов'язана негайно у письмовій формі повідомити про це іншу сторону.
Оскільки строк виконання зобов'язання за договором підряду № 19/11 настав ще 06.11.2019р., замовник мав довести, що такому виконанню в цей період перешкодили прийняті органами державної влади нормативно-правові акти. Однак про такі обставини замовник не повідомив у відзиві на позов та не подав відповідні докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом.
У п. 8.1 договору підряду №19/11 сторони домовились , що за несвоєчасне виконання замовником передбаченого договором обов'язку з оплати виконаних підрядником робіт за договором , замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5%% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Підрядник розмір пені за один день прострочення визначив на рівні подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який нараховується пеня на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, в тому числі, пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Підрядник розрахував пеню за період з 06.11.2019 року по 06.05.2020 року на суму 21812,78грн.
Зазначений період нарахування пені не перевищує 6 місяців від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконаним замовником та , як перевірив суд, розмір нарахованої пені на загальну суму 21667,14грн є обґрунтованим. Більше того, період нарахування пені з 07.11.2019 р. по 11.03.2020року не охоплюється обставинами запровадженого в державі карантину на всій її території .
Оскільки за правилом ст.253 ЦК України строк виконання грошового зобов'язання настав 06.11.2019р., а прострочення - з 07.11.2019р., підрядник безпідставно нарахував пеню за 06.11.29р. на суму 145,64 грн, у стягненні якої суд відмовляє.
В свою чергу, ч.2 ст. 625 ЦК України надає кредитору право вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підрядник нарахував 3% річних за період з 06.11.2019 року по 10.07.2020 року на суму 3653, 14 грн. Оскільки 3% річних в розмірі 3638, 38 грн є обґрунтованими, а на суму 14,76грн за 06.11.2019р. нараховані безпідставно, в цій частині суд відмовляє.
Оскільки період нарахування пені та 3% річних частково охоплюється обставинами запровадженого в державі карантину на всій її території, суд надає оцінку доводам замовника щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед позивачем.
Насамперед суд враховує, що строк виконання замовником грошового зобов'язання перед підрядником за договором підряду №19/11 настав 06.11.19р, а не під час запровадженого карантину, що виключає можливість застосування до спірних відносин ч.1 ст.617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ЦК України за період з 07.11.19р. по 11.03.20р. включно.
Суд звертає увагу замовника на те, що карантин , як форс-мажорна обставина, підлягає доведенню замовником саме щодо неможливості виконання грошового зобов'язання у період його дії , оскільки замовник не враховує імперативну норму ч.2 ст. 617 ЦК України про те, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом враховано, що постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції від 22.07.2020), встановлено з 12.03.2020 до 31.08.2020 на усій території України карантин.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №338-р від 25.03.2020 (зі змінами) "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31.08.2020.
Режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2 (надзвичайною подією), наявність ряду обмежень у здійсненні господарської діяльності, що свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання господарських зобов'язань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. №530-IX до переліку форс-мажорних обставин, визначених у ст. 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» було включено карантин.
З огляду положення ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, очевидним є те, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину, не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов'язання від відповідальності за невиконання її обов'язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв'язку між карантином та невиконанням нею зобов'язань.
Тут важливо розуміти, що обставини невиконання свого зобов'язання повинні бути саме такими, що об'єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій. Зокрема, пряма заборона Уряду або місцевих органів на здійснення певних видів діяльності.
Частиною 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні " визначено, що ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
ТПП України як недержавна неприбуткова самоврядна організація, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання, засвідчує форс-мажорні обставини і така діяльність є статутним завданням цієї організації. До того ж видача ТПП України сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є послугою, яка в розумінні статті 178 Господарського кодексу України є публічним зобов'язанням ( правова позиція ВПВС , викладена у постанові від 31.10.18р. у справі № 805/2078/15-а).
Порядок видачі сертифікату регулюється Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. №44(5) ( надалі у тексті - Регламент ТПП).
Згідно Регламенту ТПП, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Регламенту ТПП) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою. Заява фізичної особи подається за її підписом особисто або за її дорученням - довіреною особою.
У заяві, зокрема, зазначається які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості.
Все вище викладене спростовує посилання замовника на наявність в державі карантину, як об'єктивної обставини неможливості виконання ним грошового зобов'язання перед підрядником за договором підряду №19/11 після 12 березня 2020року. Більше того, замовник не подав жодного доказу на підтвердження викладеному у відзиві на позов та не скористався правом заявити клопотання про зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Підрядник заявив до стягнення 2891,56грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 179600,00грн за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 , від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 , від 22 вересня 2020р. у справі № 918/631/19.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення») ( п. 88 постанови ВПВС від 22 вересня 2020р. у справі № 918/631/19).
Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду ( п.89 постанови ВПВС від 22 вересня 2020р. у справі № 918/631/19).
Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 30.09.2020 у справі № 922/3667/19).
Так, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
При цьому статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Суд визнає інфляційні втрати обґрунтованими на суму 2518,84 грн та відмовляє у стягненні 372,72грн інфляційних втрат.
З врахуванням правила ч. 1 ст. 74 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позов задоволено частково.
Щодо розподілу судового збору
Відповідно ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У заяві від 24.09.2020 року представник позивача адвокат Атракович К.О. заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00грн, які складаються із суми 2000,00грн за підготовку та направлення до Господарського суду Житомирської області відповіді на відзив та 2000, 00 грн за участь адвоката в судовому засіданні.
До заяви від 24.09.2020 року додано договір №10/09/20 про надання правничої допомоги від 10.09.2020 року, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги, в якій сторони обумовили винагороду за надання правничої допомоги від 23.09.2020 року, а також акт надання послуг в області права №23/09 від 23.09.2020 року
Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката Атраковича К.О. суд може вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог ( ч. 1 ст. 221 ГПК України).
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" (10029, м. Житомир, вул. Східна, буд. 80, код ЄДРПОУ 38966787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд Теремки" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, оф. 204, код ЄДРПОУ 34913768): 179 600,00грн основного боргу; 21 667, 14грн пені; 2 518,84грн інфляційних втрат; 3 638,38грн 3% річних; 3111, 37грн судового збору. Видати наказ.
3. У стягненні 145,64грн пені, 372,72грн інфляційних втрат та 14, 76 грн 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 09.11.20
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1 - в справу
2- позивачу на ел. адресу: rembudteremki@ukr.net
3- відповідачу на ел. адресу: 38966787s@ukr.net