Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"30" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/844/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Веркалець У.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Грищенко Катерини Володимирівни (м.Полтава)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" ( м.Житомир)
про стягнення 96 410,92 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарським судом Житомирської області за правилами спрощеного позовного провадження розглядалася справа за позовом Фізичної особи-підприємця Грищенко Катерини Володимирівни (м. Полтава) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" (м. Житомир) про стягнення 96 410,92грн за правилами спрощеного позовного провадження.
Призначене ухвалою суду від 22.07.20р. судове засідання з розгляду справи по суті на 22.09.2020 року о 10:00 год. не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Машевської О.П. в період з 14.09.2020 по 28.09.2020 року включно,
Ухвалою суду від 06.10.20р. призначено судове засідання розгляду справи по суті на 30.10. 2020 р. о 11:00 год. Одночасно ухвалено сторонам спору виконати вимоги ухвали суду від 22.07.2020 року в повному обсязі. Роз'яснено також учасникам справи, що їх представники можуть брати участь у судовому засіданні в порядку та на умовах, визначених в п.8 ухвали суду від 22.07.20р.
До дати проведення судового засідання у справі судом отримано докази отримання копії ухвали суду від 06.10.20р. позивачем у справі . Окрім того, 26.10.20р. отримано відповідь на відзив ( вх. № г/с 24914/20 від 26.10.20р.)
Cтаном на дату проведення судового засідання
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Фізична особа-підприємець Грищенко Катерина Володимирівна (м. Полтава) просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" (м. Житомир) кошти в сумі 96 410,92 грн, у складі таких позовних вимог: 81500,00грн основний борг, 11014,14грн пені, 1925,60грн 3% річних та 1971,18грн інфляційних втрат . Заборгованість у загальній сумі 96410,92грн, доводить позивач, виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №05/09/19 від 05.09.19р. в частині своєчасної та повної оплати за придбаний товар. З метою досудового врегулювання спору відповідачу було надіслано претензію, однак у відповідь на яку відповідач послався на обставини призупинення господарської діяльності у зв'язку із запровадженим у державі карантином та що ним здійснюється підготовка пропозиції стосовно реструктуризації боргу. Оскільки відповідач так і не вжив заходів щодо погашення боргу добровільно , позивач звернулася з цим позовом до суду про його примусове стягнення на підставі ст. ст. 526, 614,623,625 ЦК України та 193 , 229 ГК України.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "Флора Трейд" не визнає позовні вимоги у складі пені на суму 11014,14грн, 3% річних на суму 1925,60 грн та 1971, 18грн інфляційних втрат , посилаючись на ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" , згідно з якою обставини непереборної сили умовно можна розділити на три групи, одну з яких складають обставини , які виникли в з огляду на умови, регламентовані відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування. 17.03.20р. Верховна Рада України ухвалила Закон № 530-ІХ, яким карантин включено до переліку форс-мажорних обставин. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, і з врахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.20, Кабінет Міністрів України постановою від 11.03.2020 № 211 установив карантин на усій території України з 12.03.2020р. Посилаючись на ч.1 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ГК України відповідач доводить , що наявність в державі карантину є загально відомим явищем і доведенню не підлягає . Настання форс-мажорної обставини - карантину є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати пені, річних та інфляційних втрат. Окрім того, відповідач вважає, що позивач безпідставно застосовував індексацію знецінення суми основного боргу , оскільки не врахував положення чинної з 01.01.2016року редакції ч.1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" , яка передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі , коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка , тоді як індекс інфляції за обраний позивачем період жовтня 2019-червня 2020 становив менше 103%. На підставі таких доводів відповідач просить суд у позові за вимогами, що заявлені як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання , відмовити.
У відповіді на відзив ФОП Грищенко К.В. не погоджується з такими доводами відповідача та наголошує, що відповідач безпідставно вважає себе таким, що звільнений від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання у зв'язку із встановленим Постановою КМУ № 211 від 11.03.20р. з 12.03.202р. карантином на всій території України , оскільки така позиція не співпадає з законодавчими нормами. Позивач, з посиланням на ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" , доводить, що форс-мажорними обставинами є такі, як об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), а тому останні не мають преюдиціального ( заздалегідь встановленого характеру. Таким чином, при їх виникненні , сторона повинна це довести саме для конкретного випадку шляхом отримання сертифіката Торгово-промислової палати України або уповноваженого нею регіональною ТТП , як це передбачено наведеною нормою закону. Однак відповідач не надав документів про наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за невиконання договору поставки №05/09/19 від 05.09.2019р. Окрім того, позивач відхиляє доводи відповідача про необхідність застосування положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" при застосуванні статті 625 ЦК України щодо права кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченння на підставі встановлених у спірний період індексів інфляції. З посиланням на ст.ст. 549 ЦК України, ст.ст. 216, 217 та 230 ГК України , позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Спір вирішено судом за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.09.2019р. між Фізичною особою - підприємцем Грищенок К.В. ( постачальник) та ТОВ "Флора Трейд" ( покупець) укладено договір поставки №05/09/19, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар відповідно до рахунків та накладних , а покупець прийняти товар і оплатити ( надалі у тексті - договір поставки, покупець, постачальник).
За умовою п.3.1 договору поставки постачальник на кожну поставку виставляє окремий рахунок, в якому вказується асортимент, кількість та ціна товару.
За умовами п. п. 4.1 - 4.3 договору поставки покупець зобов'язався оплатити вартість поставленого товару , вказану у накладній у повному обсязі на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а останній, в свою чергу, зобов'язався не змінювати ціну на оплачений покупцем товар.
Постачальник виставив рахунок № 176 від 05.09.2019р. на оплату товару ( шина вантажна 315/70 R22,5 154/150LXMULTI D Michelin ( 4 шт.) та 385/65 R22,5 160K X MULTI T Michelin ( 4 шт.) на загальну суму 116328, 00грн.
На підставі видаткових накладних № 152 від 30.09.19р., №166 від 01.10.2019р. та довіреності №1 від 09.09.19р., покупець отримав у постачальника товар ( шина вантажна 315/70 R22,5 154/150LXMULTI D Michelin ( 4 шт.) та 385/65 R22,5 160K X MULTI T Michelin ( 4 шт.) на загальну суму 116328, 00грн.
Покупцем на виконання умов договору поставки 18.09.2019р. було перераховано на розрахунковий рахунок постачальника 28388,00грн та 19.11.2019р. - 5940,00грн , загалом на суму 34328,00грн. Залишок складав - 82 000,00грн.
Постачальник звернувся до покупця 16.03.20р. з претензією сплатити залишок боргу в сумі 82000, 00грн. У претензії постачальник посилався на укладення 02.12.2019року між постачальником (кредитор), покупцем ( первісний боржник) та ТОВ "Креатив Агро Експорт" (новий боржник) тристороннього договору № 01/12/Г-Ф-К про переведення боргу на нового кредитора в сумі 82000,00грн.
Новий боржник ТОВ "Креатив Агро Експорт", з посиланням на договір № 01/12/Г-Ф-К про переведення боргу, 31.03.20р. погасив борг перед постачальником на суму 500 грн.
Покупець ( первісний боржник) у відповіді на претензію від 14.04.20р. за вих. № 503Ф повідомив про обставини призупинення господарської діяльності з кінця жовтня 2018 року та що на час карантинних обмежень тимчасово не працює до їх закінчення, та що готує заяву та необхідні документи щодо реструктуризації заборгованості перед постачальником , у зв'язку з чим просить відкласти звернення до суду.
Постачальник з позовом до покупця звернувся до суду 15.07.20р. на загальну суму вимог - 96 410,92 грн у складі: 81500,00грн основний борг, 11014,14грн пеня, 1925,60грн 3% річних та 1971,18грн інфляційні втрати, посилаючись на те, що покупець згідно з умовами договору поставки взяв на себе обов'язок виконувати їх належним чином.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином насамперед відповідно до договору. Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб'єкта, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду ( ст. 222 ГК України).
За змістом ст.ст. 692 та 693 ЦК України сторони договору можуть домовитися про обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, або про обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
Як встановив суд за змістом умов п.п.4.1 та 4.2 договору поставки, покупець мав оплати товар на умовах 100% попередньої оплати за вартістю, вказаною у видатковій накладній. Однак покупець на умовах попередньої оплати 18.09.19р. сплатив лише 28388,00грн та загалом 34828,00грн за отриманий у постачальника товар на загальну суму 116328,00грн. Залишок несплаченої суми складає 81500,00грн.
Оскільки умову п.4.2 договору поставки щодо попередньої оплати товару покупцем не було дотримано, підлягає застосуванню ч.1 ст. 692 ЦК України, яка зобов'язує покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
За правилом ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В даному спорі строк виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № 152 від 30.09.19р. у покупця настав 01.10.19р. та 02.10.19р. - за видатковою накладною №166 від 01.10.2019р.
За змістом ч. 1 ст. 527 та ч. 1 ст. 622 ЦК України боржник не звільняється від обов'язку виконати порушене зобов'язання в натурі , незалежно від сплати кредитору неустойки і відшкодування збитків.
За загальним правилом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Згідно з 2 цієї статті Кодексу у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
З врахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення основного боргу з покупця в сумі 81500,00грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За змістом ст. ст. 549, 611 ЦК України, ч.1 ст. 216, 230 та 231 ГК України боржник, як учасник господарських відносин, несе господарсько-правову відповідальність за порушення договірного зобов'язання перед кредитором шляхом сплати неустойки ( пені, штрафу).
За загальним правилом ч.2 ст. 617 та ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання з підстави відсутності у нього необхідних коштів.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
У п.5.2 договору поставки сторони передбачили певні обставини , через які вони звільняються від відповідальності за порушення зобов'язання. До числа таких обставин сторони зокрема віднесли прийняття органами державної влади законів , постанов, розпоряджень або інших актів, що перешкоджають виконанню зобов'язань за даним договором.
Оскільки за видатковою накладною № 152 від 30.09.19р. покупець мав оплатити товар станом на 01.10.19р. та станом на 02.10.19р. за видатковою накладною №166 від 01.10.2019р., він мав довести, що такому виконанню в цей період перешкодили прийняті органами державної влади нормативно-правові акти. Однак про такі обставини покупець не повідомив у відзиві на позов та не подав відповідні докази.
У п. 5.1 договору поставки сторони домовились, що при несвоєчасній оплаті за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій, в тому числі, пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Постачальник розрахував пеню за період з 02.10.2019р. по 01.04.2020року включно з врахуванням суми боргу за двома видатковими накладними , яка у цьому періоді зменшувалася у зв'язку із частковим погашенням боргу покупцем ( первісний боржник) та новим боржником. Зазначений період нарахування пені не перевищує 6 місяців від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконаним покупцем та , як перевірив суд, розмір нарахованої пені на загальну суму 11014, 14 грн є обґрунтованим. Більше того, період нарахування пені з 02.10.2019 р. по 11.03.2020року не охоплюється обставинами запровадженого в державі карантину на всій її території .
В свою чергу, ч.2 ст. 625 ЦК України надає кредитору право вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.5.1 договору поставки покупець погодився сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 30 (тридцять ) відсотків річних.
Суд встановив, що постачальник вимагає у покупця сплати річних відсотків не у встановленому договорі поставки розмірі -30 (тридцять), а в розмірі , визначеному законом на рівні 3 (трьох) відсотків за період прострочення з 02.10.2019р. по 15.07.2020року та із суми боргу 81500,00грн, тоді як мав право застосувати диференційований підхід до розрахунку цієї позовної вимоги , оскільки станом на 02.10.19р. сума боргу складала 87940,00грн, станом на 13.03.2020р. - 82 000,00грн та лише станом на 31.03.2020р. - 81500,00грн.
Суд перевірив розрахунок цієї позовної вимоги на суму 1925,60грн та визнає її розмір обґрунтованим. Період з 02.10.2019р. по 11.03.2020р. також не охоплюється обставинами запровадженого в державі карантину на всій її території .
Оскільки період нарахування пені та 3% річних частково охоплюється обставинами запровадженого в державі карантину на всій її території, суд надає оцінку доводам покупця щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та доводам постачальника щодо відсутності таких підстав в даних спірних відносинах, що виникли з виконання договору поставки.
Насамперед суд враховує, що строк виконання покупцем грошового зобов'язання перед постачальником за договором поставки настав 01.10.19р. та 02.10.19р., а не під час запровадженого карантину, тому доводи покупця з посиланням на ч.1 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ЦК України суд відхиляє як безпідставні.
Суд також погоджується з доводами постачальника про те, що карантин , як форс-мажорна обставина, підлягає доведенню покупцем саме щодо неможливості виконання грошового зобов'язання у період його дії , оскільки покупець не враховує імперативну норму ч.2 ст. 617 ЦК України про те, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом враховано, що постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції від 22.07.2020), встановлено з 12.03.2020 до 31.08.2020 на усій території України карантин.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №338-р від 25.03.2020 (зі змінами) "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31.08.2020.
Режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2 (надзвичайною подією), наявність ряду обмежень у здійсненні господарської діяльності, що свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання господарських зобов'язань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. №530-IX до переліку форс-мажорних обставин, визначених у ст. 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» було включено карантин.
З огляду положення ч. 1 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, очевидним є те, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину, не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов'язання від відповідальності за невиконання її обов'язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв'язку між карантином та невиконання нею зобов'язань.
Тут важливо розуміти, що обставини невиконання свого зобов'язання повинні бути саме такими, що об'єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій. Зокрема, пряма заборона Уряду або місцевих органів на здійснення певних видів діяльності.
Частиною 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні " визначено, що ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
ТПП України як недержавна неприбуткова самоврядна організація, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання, засвідчує форс-мажорні обставини і така діяльність є статутним завданням цієї організації. До того ж видача ТПП України сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є послугою, яка в розумінні статті 178 Господарського кодексу України є публічним зобов'язанням ( правова позиція ВПВС , викладена у постанові від 31.10.18р. у справі № 805/2078/15-а).
Варто відзначити, що на законодавчому рівні немає чіткої і прямої вказівки на обов'язкове засвідчення форс-мажорних обставин, пов'язаних з введеним Кабміном України карантином, сертифікатом ТПП, тому даний сертифікат не є обов'язковим документом, який є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язання на території України. Разом з тим, сертифікат є засвідченням причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором та невиконанням (неналежним виконанням) стороною свого обов'язку, який у разі виникнення спору буде слугувати вагомим доказом на підтвердження відповідних фактів.
Порядок видачі сертифікату регулюється Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. №44(5) ( надалі у тексті - Регламент ТПП).
Згідно Регламенту ТПП, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Регламенту ТПП) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою. Заява фізичної особи подається за її підписом особисто або за її дорученням - довіреною особою.
У заяві, зокрема, зазначається які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості.
Все вище викладене спростовує доводи покупця про те, що оскільки наявність в державі карантину є загально відомим явищем , не підлягає доведенню обставина неможливості виконання ним грошового зобов'язання перед постачальником за договором поставки після 12 березня 2020року .
Щодо доводів покупця щодо неврахування постачальником вимог ч.1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" про те, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
На виконання вимог ч. 5 ч.4 ст. 237 ГПК України суд надає мотивовану оцінку наведеному аргументу, який є неприйнятним з огляду на усталену судову практику.
Суд враховує, що у п. 5.1 договору поставки № 05/09/19 від 05.09.19р. сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті за отриманий товар покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та тридцять відсотків річних, а не три відсотки річних, як це передбачено у ч.2 ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 , від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 , від 22 вересня 2020р. у справі № 918/631/19.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення») ( п. 88 постанови ВПВС від 22 вересня 2020р. у справі № 918/631/19).
Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду ( п.89 постанови ВПВС від 22 вересня 2020р. у справі № 918/631/19).
Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 30.09.2020 у справі № 922/3667/19).
Так, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
При цьому статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Підсумовуючи викладене , суд відхиляє аргументи покупця про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки величина індексу споживчих цін у період жовтня 2019-липня 2020 року не перевищувала поріг індексації, який установлено в розмірі 103 відсотка.
Як встановив суд, період нарахування інфляційних втрат на загальну суму 1971,18грн постачальник визначила жовтень 2019 - липень 2020р.р., а індекси споживчих цін застосовано за жовтень 2019 - травень 2020, оскільки за червень-липень 2020 такі ще не були встановлені. На дату винесення рішення суду суд застосовує індекси споживчих цін за визначений постачальником період жовтня 2019 - липня 2020р.р. (100,7х100,1х99,8х100,2х99,7х100,8х100,8х100,3х100,2х99,4) та на їх підставі визначає обґрунтований розмір інфляційних втрат - 1636,30грн за прострочення сплати 81500.00грн основного боргу. У стягненні 334,88грн інфляційних втрат суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За позов ціною 96 410,92грн позивач сплатила судовий збір в розмірі 2102,00грн, що підтверджується квитанцією № 23796 від 07.05.2020р.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судовий збір суд покладає на відповідача.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога) (ст.16 ГПК України).
Витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються стороні процесу у справах розглянутих за правилами позовного провадження (як загального, так і спрощеного) (додаткова постанова ВПВС від 19.02.20р. у цивільній справі № 755/9215/15-ц).
Відносини адвоката та клієнта врегульовує договір про надання правової допомоги - домовленість, умови якого визначають зміст очікуваних від адвоката послуг, їх вартість, порядок оплати тощо ( п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ від 05.07.12 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Частина 5 ст. 126 Кодексу визначає можливий процесуальний наслідок для учасника справи, який недотримався вимог ч.4 цієї статті Кодексу: суд вправі зменшити розмір його витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Водночас це право суд вправі застосувати виключно за обґрунтованим клопотанням іншої сторони про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката ( ч.ч.5 та 6 ст. 126 Кодексу).
Ініціатива суду щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони не допускається (додаткова постанова ВПВС від 19.02.20р. у цивільній справі № 755/9215/15-ц).
За професійну правову допомогу адвоката Линник С.В., ордер ПТ № 027354 позивач сплатила 2500,грн , що підтверджується договором про надання послуг адвоката від 04.05.20р. , актом приймання-передачі наданих послуг від 15.07.20р. , квитанцією № 5 від 13.05.20р.
Витрати позивача , пов'язані з правничою допомогою адвоката , суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, кв. 213, код ЄДРПОУ 36249788) на користь Фізичної особи-підприємця Грищенко Катерини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) - 81500,00грн основного боргу, 11014,14грн пені, 1925,60грн 3%річних, 1636,30грн інфляційних втрат, 2102,00грн судового збору, 2500,00грн витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
3. У стягненні 334,88грн інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 09.11.20
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - позивачу (рек. з пов.) + на ел. пошту shinaot@ukr.net, 3 - відповідачу (рек. з пов.) + телефонограма 41-28-83