Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/350/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Юзьвак М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Кисіль Т.В. (адвокат, довіреність №14-116 від 09.04.20)
від відповідача: Довгалюк Р.О. (адвокат, довіреність від 27.05.20)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест"
про стягнення 102 058,98 грн
Господарським судом Житомирської області з 08.04.20р. за правилами спрощеного позовного провадження розглядається справа за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача ТОВ "Малин Енергоінвест" про стягнення 102 058, 98 грн. боргу, який виник по договору постачання природного газу №4542/1617-ТЕ-10 від 26.08.2016, з яких: 8233,19 грн. пені, 19253,14грн. 3% річних, 74572,65 грн. інфляційних.
Процесуальні дії по справі.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.10.20р. оголошено перерву до 16:00 год. 27.10.20р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
28.04.20 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ"Малин Енергоінвест" позов не визнає з тих підстав, що борг за отриманий природний газ сплачено у повному обсязі, у позивача відсутні підстави для нарахування пені, річних та інфляційних за неналежне виконання зобов'язань відповідачем, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів за рахунок державних субвенцій відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.05 на підставі спільних протокольних рішень, що по суті усунуло відповідача від процесу сплати поставленого природного газу. Споживачем було сплачено 79061,14грн. за рахунок власних коштів, а не на підставі спільних протокольних рішень (а.с.111).
05.05.20 до суду надійшла відповідь на відзив від 04.05.20, в якій Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечило щодо викладеного у відзиві та зазначило, що позивач не здійснював нарахування штрафних санкцій на суми оплат, які проведені споживачем відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.05, а лише на ті оплати, які проведені господарюючим суб'єктом власними коштами (а.с.118).
У запереченнях на відповідь на відзив від 29.05.20 (а.с.134), відповідач позов визнав частково посилаючись на те, що штрафні санкції можуть бути нараховані лише на суму 79061,14грн. Просить зменшити розмір пені на 50 % посилаючись на скрутне фінансове становище, відсутність збитків у позивача, борг сплачено, відповідач частково визнає позовні вимоги.
У письмових поясненнях №39/5-2626-20 від 19.10.20 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що дійсно штрафні санкції можуть бути нараховані лише на суму 79061,14грн., які були сплачені самим відповідачем. У зв'язку з неможливістю подати заяву про зменшення розміру позовних вимог позивач надав розрахунок штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, а саме: 8233,19грн. пені, 1858,48грн. 3% річних, 8077,39грн. інфляційних (а.с.258).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та у поясненнях від 19.10.20.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у запереченнях.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
26 серпня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (споживач/відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 4542/1617-ТЕ-10 (а.с.13).
За п.1.1,1.2 договору, постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 5 810 611,87 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, та не заперечується відповідачем.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони зазначили, що 5731550,73 грн. боргу оплачено державою на підставі спільних протокольних рішень, 79061,14грн. боргу оплачена відповідачем згідно платіжного доручення №3348 від 11.12.17.
Оскільки кошти за поставлений природний газ були сплачені з порушенням встановлених договором строків, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Пунктом 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 12 ГК України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення договору і втратив чинність з 01.01.2018.
З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20).
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256 (після втрати чинності Порядку № 20), згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Відповідно до Порядків № 20, № 256 механізм і строки розрахунків здійснюються так:
- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;
- головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
Таким чином, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками № 20, № 256, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету ( до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.19 року у справі № 922/3013/18).
З аналізу вказаних положень вбачається, що держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти (до такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18).
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши СПР, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків (аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18).
У п. п. 6.23, 6.24 постанови від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для нарахування пені згідно з умовами договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов'язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Отже, підписуючи спільне протокольне рішення, сторони узгодили новий строк проведення розрахунку за поставлений газ, фактично змінивши умови п. 6.1 договору.
При зверненні з цим позовом до суду сума боргу, на які позивач нараховував пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, була сплачена відповідачем відповідно до спільних протокольних рішень та з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 20 та № 256 за винятком суми 79061,14грн., сплаченої власними коштами підприємства ( платіжне доручення №3348 від 11.12.17).
В ході судового вирішення спору, позивач визнав, що розрахунок позовних вимог здійснив невірно, однак втратив право подати заяву про зменшення розміру позовних вимог за правилами ст. 46 ГПК України. В ході судового вирішення спору відповідач визнав вимоги позивача на суму 14628,51грн., з яких: 8233,00грн. пені, 864,26грн. 3% річних та 5531,25грн. інфляційних втрат.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% із суми до суми, суд виходить з наступного.
У п. 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.
Насамперед суд виходить з того, що заявлений до стягнення розмір пені не є обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Оскільки у п.8.2 договору сторони визначили лише розмір пені за один день прострочення не встановивши період її нарахування більше шести місяців або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати), суд застосовує правило ч. 6 ст. 232 ГК України та задовольняє позовну вимогу про стягнення пені на суму 8233,19грн., що розрахована за 183 дні прострочення за період з 28.11.2017року по 28.05.2018 рік включно.
Щодо зменшення обґрунтованого розміру пені в сумі на 50%.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд приймає до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені у п.3.4 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 у справі 1-14/2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) про те, що однією з найважливіших цілей діяльності місцевого самоврядування є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо.
Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України 2343-12, наголошує, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади.
У випадках, коли основною метою діяльності суб'єкта господарювання у комунальному секторі економіки зазначено отримання прибутку, його організаційно-правовою формою має стати господарське товариство з відповідною часткою комунальної власності у статутному фонді. Господарські товариства проводять свою діяльність на основі права власності, утворюються для ведення виключно підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку, а не досягнення якогось іншого соціального результату. Здійснення корпоративних прав органами місцевого самоврядування щодо господарських товариств переслідує мету доцільного, економного та ефективного використання комунальної власності, а не задоволення нагальних потреб жителів територіальної громади. ( абз. 4 п. 3.6 мотив. частини Рішення КСУ від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 у справі 1-14/2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності).
Оскільки відповідач повністю оплатив борг за поставлений природний газ, враховуючи вищевикладене, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені до 50%.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 74572,65грн. інфляційних та 19253,14 грн. 3% річних .
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що дана вимога підлягає задоволенню частково, в розмірі 858,48грн 3% річних, 8077,39грн інфляційних втрат, які обраховані із суми несвоєчасно виконаного зобов'язання відповідачем в розмірі 79061,14грн.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальним правилом ст.ст. 525, 526 ЦК України, 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 13052,87 грн., з яких: 4117,00 грн пені, 858,48грн 3% річних, 8077,39 грн інфляційних втрат. Вимоги про стягнення 4116,19грн пені, 17394,66грн 3% річних та 66495,26грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судового збору
Судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 50% із суми 8233,19грн до суми 4117,00грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Українських повстанців, буд. 25А , код ЄДРПОУ 37555721) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"( 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) : 4117,00 грн пені, 1858,48грн 3% річних, 8077,39 грн інфляційних втрат, 374,21грн судового збору.
Видати наказ
4.У стягненні 4116,19грн пені, 17394,66грн 3% річних та 66495,26грн інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 09.11.20
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- в справу
2 - позивачу (рек. з пов.) ІНФОРМАЦІЯ_2, 3- відповідачу (рек. з пов.) та на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1