Справа 712/10845/20
Провадження № 1-кс/712/5420/20
04 листопада 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
слідчої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
Старший слідчий Черкаського відділу поліції ГУНП Черкаській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулася із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, строком на шістдесят діб з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Клопотання мотивується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , 01.11.2020 близько 21.50 год., перебуваючи у парку 50 Років Перемоги в місті Черкаси, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження вікна, проник до автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , що є власністю ОСОБА_7 , звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів, викрав гаманець у якому знаходились грошові кошти у сумі 700 грн., срібний ланцюжок, студентський квиток на ім'я ОСОБА_7 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 , банківська картка «Aval» НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 , перепустка на ім'я ОСОБА_7 , та в подальшому з викраденим майном з місця вчинення злочину зник.
Таким чином, встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.
02.11.2020 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 185 КК України.
Причетність ОСОБА_6 до скоєння вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Метою застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, спробам з його боку переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого, свідка та інших учасників у кримінальному провадженні, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Наявність ризиків орган досудового розслідування обґрунтовує тим, що підозрюваний, який на цей час притягується до кримінальної відповідальності за вчинення ще кількох корисливих насильницьких злочинів матиме можливість безперешкодно застосувати вплив (застосувати фізичного насильство чи погрозою його застосувати) на інших учасників (потерпілого, свідків) які надали викривальні показання у кримінальному провадженні з метою схилення їх до зміни показів в суді, переслідуючи при цьому мету уникнення від відповідальності.
Беручи до уваги викладене та те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років, знаходячись на волі може незаконно впливати на інших учасників, може скоїти нові умисні злочини, з метою припинення його злочинної діяльності та забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та запобігти вищевказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задоволити.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний підтримав думку захисника та просив обрати йому біль м'який запобіжний захід.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжувати злочинну діяльність, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до висновку про застосування запобіжного заходу.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точку зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нею обмежувального заходу, то з огляду на наведені дані у клопотанні та в матеріалах долучених до нього є всі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 у кримінальному правопорушенні.
Відповідно до частини 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
З клопотання вбачається, що із наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, наведені у ньому ризики, як мета обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є такими, що виправдовують його застосування, зокрема слідчий вказує, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років, знаходячись на волі може впливати на потерпілого, свідка та інших учасників у кримінальному провадженні, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За роз'ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Причетність ОСОБА_6 до скоєння вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме проколом пред'явлення особи для впізнання за фотокартками, протоколом допиту свідка та протоколом допиту потерпілого, висновком дактилоскопічної експертизи.
Слідчий суддя не бере до увагу надану характеристику голови правління ОСББ Нижня Горова 57 на ОСОБА_6 , оскільки як з'ясовано в судовому засіданні ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбачених КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статі.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи норму статті 182 КПК України, суд приходить до висновку визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 , 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачає п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 186, 193-194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 01 січня 2021 року, включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з 02 листопада 2020 року.
Визначити розмір застави 30 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 65910 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та у разі внесення якої покласти зобов'язання на нього:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до слідчого ізолятора м. Черкаси.
Виконання ухвали покласти на Черкаський відділ поліції ГУНП в Черкаській області.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення, слідчому для виконання та прокурору для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а підозрюваному, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1