Справа: № 2-а-1541/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Умнова О.В.
Іменем України
"20" квітня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.,
при секретарі: Олешко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 2.04.2009 року по адміністративній справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства «Фортуна»
- про зобов»язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов»язати відповідача розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році. Зобов»язати відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі трьох середніх річних заробітіх плат працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пенсі та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики від 15.05.2007 року №233, на користь Вінницького обласного відділення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 2.04.2009 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Вінницькій області звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою 10-ПІ. В даному звіті відповідач вказав, що в 2007 році чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основа соціальної захищеності інвалідів в Україні»становить 3 особи. В 2007 році у відповідача не працювало жодної особи із встановленою інвалідністю. Середньорічна заробітна пата на підприємстві на одного працівника складає у 2007 році 5654 грн.
Дана обставина, на думку позивача є підставою для нарахування підприємству адміністративно-господарських санкцій та пені за їх несвоєчасну сплату.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем здійснені всі залежні від нього заходи по організації робочих місць для інвалідів, тому підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій немає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в країні», встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в країні»підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч. 3 ст. 20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 18 даного Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов»язком підбирати, працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов»язок покладено на органи працевлаштування, вказані в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Чинне законодавство не зобов»язує підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів та з»ясовувати які саме інваліди потребують роботи.
За таких обставин, покладати на підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов»язків спеціально уповноваженими органами є неправомірним.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, повідомляв центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для їх працевлаштування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Позивачем не доведено та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обов»язку відповідача по сплаті штрафних санкцій.
Відповідачем здійснені всі залежні від нього заходи щодо організації робочих місць для інвалідів, тому правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Суд першої інстанції дав належну оцінку вищевказаним обставинам, всебічно та об»єктивно оцінив зібрані по справі докази, правильно застосував норми матеріального права, вірно вирішив спір та ухвалив рішення, яке відповідає Закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 2.04.2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення суду виготовлений 26.04.2010 року.
Головуючий суддя:
Судді:
< Текст >