Справа: № 11/75 (2-а-2988/08) Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.
Суддя-доповідач: Умнова О.В.
Іменем України
"20" квітня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Умнової О.В.,
суддів: Маслія В.І., Кузьменко В.В.,
при секретарі: Олешко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Національного банку України
- про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування рішення, -
Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, вимоги якого уточнили в ході розгляду справи та просили визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача щодо не оприлюднення протягом трьох днів постанови правління НБУ від 3.12.2002 року №461 «Про призначення в АКБ «ОЛБанк»тимчасової адміністрації»в газеті «Урядовий кур»єр»чи газеті «Голос України»; визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів впливу по виявленню неправомірних дій та спричинення шкоди тимчасовим адміністратором АКБ «ОЛБанк»Шкінделем Ю.П. та повернути на користь АКБ «ОЛБанк»незаконно відчужені активи, відображені в наказі ГУ НБУ по м. Києву і Київській області від 22.04.2003 року №220-к, звіті робочої групи (комісії) за наслідками перевірки діяльності тимчасового адміністратора АКБ «ОЛБанк», згідно завдання від 19.03.2003 року №8 на виконання листа відповідача від 13.03.2003 року, а саме: проведення безліцензійної діяльності (операції факторингу) -придбання у ЗАТ «Дніпро»уступки права вимоги заборгованості ВАТ «Содовий завод»в сумі 19 500000 грн.; продаж активів, вартість яких перевищує 1% статутного капіталу банку, без відповідного погодження; списання кредитів та заборгованості клієнтів; продаж цінних паперів банку; виплата нарахованих доходів до отримання та виплата інших активів банку. Визнати неправомірними дії відповідача щодо погодження та незаконної перекласифікації, як безнадійні кредити, у січні 2003 року, ОСОБА_11, кредитного портфелю АКБ «ОЛБанк», що дорівнює 98,6% кредитного портфелю банку, без відповідного рішення суду і письмової згоди НБУ. Визнати, що неправомірними діями та бездіяльністю, в період роботи в АКБ «ОЛБанк»на посаді тимчасового адміністратора Шкінделя Ю.П. з 3.12.2002 року по 21.04.2003 року, відповідач не вжив належних заходів впливу, щоб повернути активи АКБ «ОЛБанк», незаконно відчужені третім особам ОСОБА_11, сприяв доведенню АКБ «ОЛБанк»до банкрутства, порушив права та законні інтереси позивачів, заподіяв їм моральну шкоду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2009 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись з даним рішенням суду, в своїх інтересах, та як представник позивачів, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд в колегіальному складі суддів. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є бездіяльність НБУ допущена у 2003 році, а саме: щодо несвоєчасного оприлюднення постанови Правління НБУ від 3.12.2002 року «Про призначення в АКБ «ОЛБанк»тимчасової адміністрації»; щодо невжиття належних заходів впливу, з приводу неправомірних дій та завданої шкоди ОСОБА_11 -тимчасового адміністратора АКБ «ОЛБанк»(відображено в наказі ГУ НБУ по м. Києву і Київсьькій області від 22.04.2003 року №220-к, звіті робочої групи (комісії) за наслідками перевірки діяльності тимчасового адміністратора АКБ «ОЛБанк»; неправомірність дій відповідача щодо погодження та незаконної перекласифікації, як безнадійні кредити, у січні 2003 року, службовцем відповідача -ОСОБА_11 кредитного портфелю АКБ «ОЛБанк»(відображено в постанові правління НБУ від 21.04.2003 року №160); невжиття належних заходів впливу для повернення активів АКБ «ОЛБанк», незаконно відчужені третім особам службовцем відповідача -ОСОБА_11 в період роботи в АКБ «ОЛБанк»на посаді тимчасового адміністратора з 3.12.2002 року по 21.04.2003 року.
Звернувшись до суду 24.03.2008 року з вищевказаним позовом, позивачі, посилаються на те, що про неправомірні дії та бездіяльність НБУ щодо завдання шкоди та доведення АКБ «ОЛБанк»до банкрутства їм стало відомо на початку жовтня 2007 року під час розгляду Голосіївським районним судом м. Києва їх скарги на постанову ст. слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві про закриття кримінальної справи №54-1571 на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачі пропустили визначений Законом строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та не надали доказів поважності причин його пропуску.
Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з наступних підстав.
КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства (ст. 1 КАС України).
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, за захистом прав і свобод та інтересів особи, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Позивачами оскаржується бездіяльність НБУ, допущена у 2003 році.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачам стало відомо про порушення їх прав оскаржуваною бездіяльністю відповідача у 2004 році. Рішення, дії та бездіяльність НБУ, зокрема щодо призначення в АКБ «ОЛБанк»тимчасової адміністрації -постанова правління НБУ від 3.12.2002 року №461, оскаржувались ОСОБА_2 протягом 2004-2006 років.
Разом з тим, згідно штампу вхідної кореспонденції, ОСОБА_2 в своїх інтересах та як представник позивачів звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з відповідним позовом 24.03.2008 року.
Пропуск позивачами річного строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України є очевидним.
При розгляді справи судом першої інстанції відповідач -представник НБУ наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, визначених ст. 100 КАС України.
Колегія суддів вважає, що позивачі пропустили річний строк звернення до суду з даним позовом без поважних причин. Об»єктивні підстави для поновлення такого строку відсутні.
Колегія суддів не приймає до уваги викладені в апеляційній скарзі посилання позивачів на те, що вони дізналися про порушення їх прав в жовтні 2007 року, оскільки вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, встановленого Законом для звернення до суду.
Суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку, що позивачі пропустили річний строк звернення до суду без поважних причин, і оскільки, відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, обґрунтовано відмовив у задоволенні прозову на підставі ст.100 КАС України.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст судового рішення виготовлений 26.04.2010 року.
Головуючий суддя:
Судді:
< Текст >