26 жовтня 2020 року Справа 160/13362/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування вимог, -
20 жовтня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-2113-52/04-63 від 11.02.2020 року, складену ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 29293,44 гривень;
- визнати податкову вимогу №Ф-2113-52/04-63У від 04.02.2019 року, складену Соборним управлінням ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 18276,72 гривень, такою, що не підлягає виконанню як виконавчий документ;
- визнати протиправними дії головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо обчислення у період часу з 2017 року по теперішній час стосовно мене єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначення сум боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування всупереч положенням ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі даних, отриманих із інформаційно-телекомунікаційної системи податкового органу (інтегрованої картки платника податку (ІКП);
- зобов'язати головне управління ДПС у Дніпропетровській області утриматися від обчислення стосовно мене єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначення сум боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування всупереч положенням ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі даних, отриманих із інформаційно-телекомунікаційних систем податкового органу (зокрема, але не обмежуючись, із інтегрованої картки платника податку (ІКП), що не пройшли державну експертизу у відповідності до законодавства України та не мають відповідний атестат відповідності комплексної системи захисту інформації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд зробив висновок, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Отже, положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Так, положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.
Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 18.06.2020 року ним було оскаржено в адміністративному порядку до державної податкової служби України податкову вимогу №Ф-2113-52/04-63 від 11.02.2020 року та до ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкову вимогу №Ф-2113-52/04-63У від 04.02.2019 року.
Рішенням ДПС України від 21.07.2020 року №23360/Б/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача від 18.06.2020 року на податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-2113-52/04-63 від 11.02.2020 року залишено без розгляду. Рішення щодо розгляду скарги від 18.06.2020 року на податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-2113-52/04-63У від 04.02.2019 року до позивача не надходило.
При цьому, 05.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із запитом стосовно надання йому відомостей щодо рішення, прийнятого ГУ ДПС у Дніпропетровській області за наслідками розгляду скарги на вимогу №Ф-2113-52/04-63У від 04.02.2019 року, однак ГУ ДПС у Дніпропетровській області такого рішення на час подання позовної заяви не надано. Листом №89442/10/04-36-13-05 від 16.09.2020 року повідомлено позивача щодо триваючого примусового виконання Соборним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області вимоги Соборного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-2113-52/04-63У від 04.02.2019 року.
За таких обставин, позивач вказує, що, з урахуванням затримки надання йому ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкової інформації, необхідної для підготовки позовної заяви, встановлений ст.122 КАС України строк для звернення до адміністративного суду щодо оскарження в судовому порядку вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-2113-52/04-63 від 11.02.2020 року та захисту порушених прав іншими способами ним не пропущений.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем подано позов після закінчення строків, установлених законом, однак заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не надано.
Таким чином, позивачу необхідно надати окрему заяву про поновлення строків звернення до суду з даним позовом, та надати докази, на підтвердження зазначеного позивачем факту у позовній заяві, відповідно до ч.1 ст.123, ч. 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, виключний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору встановлений частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначені розміри ставок судового збору.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
Також, за приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 840,80 гривень.
Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просить звільнити його від сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, згідно яких за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2019 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановленому законом порядку. Інших доказів, крім відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, свого майнового стану позивач не надав.
Кодекс адміністративного судочинства України не визначає обов'язку суду щодо звільнення від сплати судового збору та обов'язку самостійно збирати докази в обґрунтування та/або підтвердження обґрунтування підстав звільнення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру.
Тобто, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1681,60 грн (840,80 + 840,80) за дві вимоги немайнового характеру, 840,80 грн за дві вимоги майнового характеру, разом 2522,40 грн та надати до суду докази сплати судового збору.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим Кодексом адміністративного судочинства України, а тому згідно зі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування вимог - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме:
- надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України;
- надати суду докази сплати судового збору в розмірі 2522,40 грн., сплаченого за наступними за реквізитами: (Отримувач: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253; Рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; призначення платежу «судовий збір за позовом _______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)» або обґрунтоване клопотання з належними та допустимими доказами.
Роз'яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог статтей 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук