27 жовтня 2020 року Справа № 160/11697/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.09.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із моєю заявою від 28.02.2020 року, яке починаючи з 18 лютого 2020 року, допустило порушення мого права отримувати своєчасно та в повному обсязі щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без сплати податку, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області від 27.02.2020 року №Б-с-426, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 18.02.2020 р. й по цей час.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач перебуває на обліку в Кам'янському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 відновлено право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до базового розміру окладу працюючого судді, визначеного Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 28.02.2018 у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою та довідкою, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, проте до теперішнього часу перерахунок грошового утримання судді у відставці відповідачем не проведений, при цьому на момент відмови позивачеві в перерахунку грошового утримання судді у відставці Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 набуло чинності і опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України». Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови йому у здійсненні перерахунку грошового утримання судді у відставці протиправною, у звязку із чим звернувся до суду з позовною заявою.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалпми справи.
27.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що позивачеві відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, через відсутність правових підстав, оскільки позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено п. п. 22 і 25 розд. XІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIІІ від 02.06.2016. З 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням Верховної Ради України від 21.07.2006 року №19-V у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до п. 2 і 9 ч.5 ст. 126 Конституції України, статей 15 і 45 Закону України «Про статус суддів» ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровької області, а наказом голови Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровької області від 20.10.2006 року №31-к відрахований зі штату суду.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 28.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , до якої надав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 №Б-с-426, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області.
Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, на підставі ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, рішення Конститційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 117922,20 грн, у тому числі: посадовий оклад - 69366,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 48556,20 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 0,00 грн.
Листом від 31.03.2020 №0400-0309-8/13145 Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області повідомило позивача, що Пенсійним фондом України направлено запит до Міністерства соціальної політики України щодо порядку перерахунку щомісячного довічного грошвого утримання судді у відставці відповідно до рішення Конститційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020; після отримання відповідних роз'яснень заява позивача від 28.02.2020 рбуде розглянута, про що буде додатково повідомлено.
Відповідачем рішень, прийнятих стосовно заяви позивача від 28.02.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до суду надано не було.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 13.04.2020 №2800-030101-5/111687 повідомлено Пенсійний фонд України про те, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за звереннями, що надходять після 18.02.2020 року, виникає згідно статті 142 Закону №1402 (копія міститься у матеріалах справи).
Крім цього, 11.09.2020 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , до якої надав довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового довічного грошового утримання судді у відставці від 07.09.2020 №Б-с-1346 (суддівська винагорода визначена станом на 01.03.2020), №Б-с-1347 (суддівська винагорода визначена станом на 01.04.2020), №Б-с-1348 (суддівська винагорода визначена станом на 01.05.2020), №Б-с-1349 (суддівська винагорода визначена станом на 01.06.2020), №Б-с-1350 (суддівська винагорода визначена станом на 01.07.2020), №Б-с-1351 (суддівська винагорода визначена станом на 01.08.2020), №Б-с-1352 (суддівська винагорода визначена станом на 01.09.2020), виданими Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.09.2020 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 11.09.2020, у якому зазначено: «Право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за звереннями, що надходять після 18.02.2020 року, виникає згідно статті 142 Закону №1402. Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, перерахунок буде здійснюватись при збільшенні розміру винагороди після 18.02.2020. Крім того, автоматичне проведення перерахунку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, про що в пункті 16 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020».
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із моєю заявою від 28.02.2020 року, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статтей 21, 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як передбачено приписами п. 4 ч. 5 ст. 126 Конституції України, підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із приписами ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як передбачено приписами ч. 4 та ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Отже, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів«.
Положеннями п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів«.
Під час розгляду справи встановлено, що Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Як передбачено п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Згідно із положеннями п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України стосовно поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», викладеної у рішенні від 14.12.2011 року №18-рп/2011, утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Суд зазначає, що Конституційним Судом України неодноразово висловлювалась аналогічна правова позиція стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до змісту вказаного рішення Конституційним Судом України зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
При цьому, Конституційним Судом України вказано, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.2013 №3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно частин 1 та 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що з моменту втрати чинності положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зазначений закон не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Отже, з 18.02.2020 року втратили чинність положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, а отже на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді від 28.02.2020 року та довідкою від 27.02.2020, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області. Крім цього, позивач 11.09.2020 повторно надав до Головного управління Пенсійного фонду заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді.
Виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивач набув право на перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд зазначає, що станом на день судового розгляду відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження прийняття рішення за заявою позивача від 28.02.2020.
Таким чином, наявна протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка виразилась у нерозгляді по суті заяви позивача 28.02.2020 року.
В той же час, за заявою від 11.09.2020 відділом з питань перерахунків пенсії №4 правління застосування пенсійного законодавства Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку від 14.09.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, якими було відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на підставі його заяви від 11.09.2020.
При цьому, суд, враховуючи обставини справи, приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є також визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого відповідачем.
Враховуючи зазначене, з метою відновлення порушених прав позивача, є необхідність вийти за межіпозовних вимог на підставі ч.2 ст.9 КАС України, а саме:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020;
- визнати протиправними та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсії №4 правління застосування пенсійного законодавства Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у проведенні перерахунку від 14.09.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі його заяви від 11.09.2020 року.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без сплати податку, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області від 27.02.2020 року №Б-с-426, за вирахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №620/1116/20.
За приписами пункту 22 частини 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ч. 3 ст. 291 КАС України).
При цьому позивачем однією із заявлених вимог є допустити до негайного виконання рішення в частині виплати в межах нарахованого місячного платежу.
Суд з цього проводу вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 1-2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже виходячи з вищенаведених вимог закону чітко визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів тощо, тоді як до розгляду заявлено спір про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. Тому вимога про допущення до негайного виконання рішення в частині виплати в межах нарахованого місячного платежу задоволенню не підлягає.
Відтак, враховуючи вищенаведене та те, що дана справа є типовою, беручи до уваги правову позицію, висловлену постанові Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 (провадження №Пз/9901/20/19), суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частовому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 21.09.2020 року №0.0.1844591651.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 560,53 грн.
Керуючись 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльноті протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020.
Визнати протиправними та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсії №4 правління застосування пенсійного законодавства Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у проведенні перерахунку від 14.09.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі його заяви від 11.09.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без сплати податку, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області від 27.02.2020 року №Б-с-426, за вирахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 560,53 грн. (п'ятсот шісдесят гривень п'ятдесят три копійки).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно