Номер провадження: 22-ц/813/6151/20
Номер справи місцевого суду: 2-3218/2006
Головуючий у першій інстанції Остра Н.С.
Доповідач Князюк О. В.
29.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря - Бикової К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 про визнання права власності на самочинну будівлю, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79, відповідно до якого просив визнати за ним право власності на самовільне збудоване нерухоме майно, а саме:
-літ. «А» дачний будинок АДРЕСА_1 , номери приміщень: 1- коридор, 2- кімната, 3 - кладова, 4 - кімната, 5 - коридор, 6 - кімната, 7 - кімната, 8 - балкон;
-літ. «а» балкон;
-літ. «Б» господарчий блок;
-літ. «б» навіс;
розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний», причал № НОМЕР_1 .
При цьому посилаючись на те, що упродовж довгих років ОСОБА_1 є членом товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 . На підставі рішення 29 сесії ХХІІІ скликання Затоківської селищної ради від 24.10.2001 року №916, товариству було надано в постійне користування 4,4193 га землі. З моменту надання землі, позивач самочинно збудував вищезазначений житловий будинок.
Короткий зміст рішення першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року, з урахуванням ухвали про виправлення помилок у судовому рішенні від 10 вересня 2007 року, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , постановлено:
визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільне збудоване нерухоме майно, а саме:
-літ. «А» дачний будинок АДРЕСА_1 , номери приміщень: 1- коридор, 2- кімната, 3 - кладова, 4 - кімната, 5 - коридор, 6 - кімната, 7 - кімната, 8 - балкон;
-літ. «а» балкон;
-літ. «Б» господарчий блок;
-літ. «б» навіс;
розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний», причал № НОМЕР_1 .
Вимоги та доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 10.03.2020 року представник Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 зазначав, що 1/2 частина будівель, які суд визнав право власності за ОСОБА_1 належить ОСОБА_2 , а тому суд порушив законні інтереси останнього. Згоди на передачу ОСОБА_1 1/2 частини споруд ОСОБА_2 не надавав.
Також апелянт наголошує на тому, що Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 , як землекористувач земельної ділянки площею 4,4193 га за адресою АДРЕСА_2 » ніяких прав на користування частиною вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 не надавало.
Зазначає, що матеріали справи містять довідку 7/04 від 14.04.2006 року, видану Товариством любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 та підписану головою Товариства Коломієць О.М., але надана суду довідка ОСОБА_1 не видавалась.
Апелянт вказує, що під час розгляду вказаної цивільної справи суд першої інстанції не повідомляв Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 про розгляд зазначеної справи.
15 вересня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Висоцького В.Е. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, заявлені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а доводи щодо його поновлення необґрунтованими
Заявник вказує, що поновлюючи строк на апеляційне оскарження через 14 років суддя Одеського апеляційного суду Князюк О.В. не тільки не обґрунтував своє рішення, а й не врахував висновків Верховного суду щодо порушення принципу правової визначеності при поновленні строку на апеляційне оскарження та прецедентної практики Європейського суду в частині дотримання принципу res judicata.
Також наголошує на тому, що твердження апелянта щодо його необізнаності про існування вказаної цивільної справи повністю спростовуються матеріалами справи.
Щодо інших обставин та доводів, викладених в апеляційній скарзі Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79, зазначає, що вони є ідентичними обставинам та доводам, викладеним у апеляційній скарзі ОСОБА_2 .
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2020 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз'яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України (а.с. 189-190).
06.07.2020 року представником Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 подано заяву, якою усунуто недоліки зазначені у вищевказаній ухвалі (а.с.194-196).
В вищезазначеній заяві апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року.
Вимоги обґрунтовував тим, що Товариство любителів спортивного риболовства "Сонячний" причал №79 не приймало участі при розгляді справи у суді першої інстанції. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, який адресовано до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області підписаний головою Товариства любителів спортивного риболовства "Сонячний" причал № 79 - Коломієць О.М., однак, на даний момент, колишній голова Товариства - ОСОБА_3 заперечує, що такий відзив ним підписувався та направлявся до суду. При цьому, представник апелянта звертає увагу суду апеляційної інстанції, на той факт, що зазначений документ не містить штампу суду про отримання даного відзиву канцелярією суду або документів про його отримання засобами поштового зв'язку, а також те, що відзив подано не в оригіналі. У відзиві не вірно вказане прізвище голови товариства та не міститься посилання на номер справи, прізвища, ім'я, по батькові, судді який розглядає справу, а також зазначені сторони, які не є сторонами даної цивільної справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2020 року Товариству любителів спортивного риболовства "Сонячний" причал № 79 поновлено строк апеляційного оскарження на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року та відкрито провадження у справі (суддя Князюк О.В.) - (а.с. 198-199).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.07.2020 року справу призначено до розгляду (а.с. 200).
09 вересня 2020 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Висоцького В.Е. про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду - Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. у справі за апеляційною скаргою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 про визнання права власності на самочинну будівлю (а.с. 210-215) .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.09.2020 року визнано необґрунтованим заявлений представником ОСОБА_1 - адвокатом Висоцьким В.Е. відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду - Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. (А.С. 227-230).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.10.2020 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Висоцького В.Е. про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. відмовлено. (а.с. 232-234)
Ухвалою від 09.10.2020 року провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 про визнання права власності на самочинну будівлю було поновлено та справу призначено до розгляду.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території м.Одеси рівня епідемічної небезпеки: “помаранчевий” або “червоний”, зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань.
На виконання зазначеного розпорядження, сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись.
Від представника апелянта до суду надійшли письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких він просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Білгород-Дністровського районного суду м. Одеси від 31.05.2006 року скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права зазначивши, що оскільки позивач не був власником спірного будинку визнання за ним права власності на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України неможливе.
Апелянт також повторно наголосив на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Від представника ОСОБА_1 на електронну адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю позивача та інших учасників справи.
Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі, вони реалізували свої процесуальні права ще до введення державою карантину.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що Затоківською селищною Радою народних депутатів Одеської області, на підставі рішення 29 сесії ХХІІІ скликання від 24 жовтня 2001 року №916, Товариству любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 , було надано в постійне користування 4,4193 га землі (а.с. 14-16).
ОСОБА_1 є членом Товариству любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 , згідно членської книжки виданої 05 січня 2002 року (а.с. 7).
З довідки №7/04 від 14.04.2006 року за підписом Голови Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається, що дачному будинку ОСОБА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_3 . Вищезазначений будинок відповідає нормативним та технічним вимогам, спори з власниками суміжних будинків/домоволодінь - відсутні.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільне нерухоме майно, а саме: літ. «А» дачний будинок АДРЕСА_1 , номери приміщень:1-коридор, 2-кімната, 3-кладова, 4-кімната, 5-корилор, 6-кімната, 8-балкон; літ. «а» балкон, літ. «Б» господарчий блок; літ. «В» господарчий блок; літ. «б» навіс; розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний», причал № НОМЕР_1 .
25 січня 2019 року, через 12 років, ОСОБА_2 , особа яка не приймала участі у справі, звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.47-71).
Постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року було закрито, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права ОСОБА_2 апелянтом не надано.
Ухвалою Верховного суду від 09 вересня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № 79, третя особа - Комунальне підприємство «Білгород-Дністровське МБТІ» про визнання права власності і зобов'язання зареєструвати право власності було відмовлено.
Ухвалу вмотивовано тим, що закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права ОСОБА_2 не вирішувалися.
Мотивувальна частина
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Суд апеляційної інстанції допустив скаржника до апеляційного суду з метою з'ясування думки учасників процесу та обставин справи, пов'язаних з дотриманням принципу правової визначеності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Зі змісту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.
Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
З довідки №7/04 від 14.04.2006 року за підписом Голови Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 ОСОБА_4 вбачається, що дачному будинку ОСОБА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_4 . Вищезазначений будинок відповідає нормативним та технічним вимогам, спори з власниками суміжних будинків/домоволодінь - відсутні. (а.с. 23).
Колегія критично ставиться до стверджень апелянта, що вищевказана довідка ОСОБА_1 не видавалась, оскільки вказана довідка подана в оригіналі та скріплена підписом Голови Товариства та мокрою печаткою.
Також в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить позовні заяви громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 та КП «Білгород-Дністровське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» задовольнити та справу розглядати за відсутності представника відповідача. (а.с. 31)
Колегія також критично ставиться до стверджень апелянта, що вказаний відзив Товариством не підписувався та до суду не подавався, оскільки доказів на спростування відповідачем не надано.
Встановлення факту підробки в даній довідці та відзиву на позовну заяву знаходиться поза компетенцією суду та потребує спеціальних знань у галузі експертних досліджень, однак в матеріалах справи відсутні висновки експертів, які, в межах компетенції можуть встановити факт підробки.
Клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань стороною відповідача в суді апеляційної інстанції не заявлялось.
Отже суд першої інстанції під час ухвалення рішення виходив з того, що користувач земельної ділянки (Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79) надав згоду позивачу на забудову, а також, що спори з суміжними з власниками суміжних будинків/домоволодінь - відсутні.
Доводам апеляційної скарги, що 1/2 частина будівель, які суд визнав право власності за ОСОБА_1 належить ОСОБА_2 , а тому суд порушив законні інтереси останнього, згоди на передачу ОСОБА_1 1/2 частини споруд ОСОБА_2 не надавав було надано оцінку постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2020 року, а також ухвалою Верховного суду від 09 вересня 2019 року.
За текстом, як постанови, так і ухвали встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права ОСОБА_2 апелянтом не надано.
Крім цього, частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦПК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, власник не зобов'язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.
Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Практичне значення такого поділу полягає в тому, що розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.
Похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334) та у порядку правонаступництва (стаття 107).
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
За загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.
Відповідно до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які є загальними щодо даної категорії спорів та наведені у тому числі у справі № 916/2791/13, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Ухвалючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є членом товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 . На підставі рішення 29 сесії ХХІІІ скликання Затоківської селищної ради від 24.10.2001 року №916, товариству було надано в постійне користування 4,4193 га землі. З моменту надання землі, позивач самочинно збудував вищезазначений житловий будинок, а відповідач землекористувач не заперечував щодо визнання за позивачем права власності.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року вступило в силу та було виконано, а саме було здійснено державну реєстрацію права власності на: літ. «А» дачний будинок АДРЕСА_1 , номери приміщень: 1- коридор, 2- кімната, 3 - кладова, 4 - кімната, 5 - коридор, 6 - кімната, 7 - кімната, 8 - балкон;
-літ. «а» балкон;
-літ. «Б» господарчий блок;
-літ. «б» навіс;
розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний», причал № НОМЕР_1 . Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV, тут і далі - у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій).
Отже, правомірність виникнення права власності ОСОБА_1 на здійснене ним самочинне будівництво була підтверджена державою та визнана відповідним судовим рішенням і саме на підставі такого судового рішення було проведено державну реєстрацію речового права позивача.
Пунктом 5 частини першої статті 19 закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що протягом 14 років з моменту ухвалення рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 жодних дій щодо предмету позову ОСОБА_1 не здійснював.
Таким чином, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта щодо необізнаності про існування оскаржуваного рішення протягом 14 років.
Право власності ОСОБА_1 на спірний об'єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
Тобто, право власності ОСОБА_1 на спірний об'єкт виникло після проходження минулим власником належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію права власності, без жодного зауваження з боку землекористувача та компетентних органів державної влади.
Суд апеляційної інстанції у даній справі перевірив відповідність втручання вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, встановлюючи, по-перше, наявність майна в розумінні Конвенції, по-друге, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, по-третє, підстави виправданості втручання і беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно, у зв'язку з чим вимоги Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 за своїми наслідками становлять втручання позивача у право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки колегія суддів відхилила апеляційну скаргу, судові витрати товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79- залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 про визнання права власності на самочинну будівлю- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 02.11.2020 року.
Головуючий: О.В. Князюк
Судді: А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе