Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"20" квітня 2010 року Справа № 60/302-09
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Істоміна О.А., судді Такмаков Ю.В., Плужник О.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Селіванова М.В., дов. б/н від 17.11.2009р.
відповідача -Гарбуза Є.П. (дов. № 2/10 від11.01.2010р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Буддеталь», смт. Нова Водолага (вх. № 622 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року по справі №60/302-09
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмашпост», с. Липці
до Закритого акціонерного товариства «Буддеталь», смт. Нова Водолага
про стягнення 110627,46 грн., -
встановила:
У грудні 2009 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмашпост», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Закритого акціонерного товариства «Буддеталь»82710 грн. основного боргу, штрафних санкцій в розмірі 21670,02 грн., 4466,34 грн. інфляційні нарахування, 1781,10 грн. -3% річних, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 02/02-9, укладеного між сторонами по справі, а також просив стягнути судові витрати по справі.
В процесі розгляду справи позивач надав заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог до 106256,29 грн., а саме: просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 82710 грн., штрафні санкції в сумі 14970 грн., 2372,53 -3% річних та інфляційні витрати у розмірі 6203,25 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на корить позивача 82710 грн. основного боргу, 9477,66 грн. пені, 6203,25 грн. інфляційні нарахування, 2372,53 грн. -3% річних, 1007,63 грн. державного мита та 214,96 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому наголошує на тому, що він не отримував від позивача товар за спірною накладною. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
02 квітня 2010 року відповідач надав до суду апеляційної інстанції уточнення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що він розрахувався за арматуру, яку одержав не від позивача, а від сторонньої особи, а також вказує на укладення договору про перевід боргу від 24 лютого 2009 року, відповідно до якого відповідач начебто перевів свій борг на ФОП Загребельного О.М.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року - без змін, вважає його обґрунтованим, законним і таким, що прийнято на підставі матеріалів справи та діючого законодавства.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківського області від 08 лютого 2010 року повинно бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02 лютого 2009 року між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу № 02/02-09. Відповідно до умов договору постачальник (позивач у справі) зобов'язався продати, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити на умовах договору наступний товар -арматура Ф 16 кількістю 18,38 тон на загальну суму 82710 грн.
Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав умови договору, поставив товар відповідачу на суму 82710 грн., про що свідчить накладна від 02 лютого 2009 року (а. с. 24).
Вказана видаткова накладна оформлена належним чином, а саме: підписана представниками як позивача, так і відповідача, скріплена печатками їх підприємств, а також містить посилання на довіреність особи, уповноваженої на отримання товару, а тому є належним доказом на підтвердження факту поставки товару відповідачу.
В свою чергу, відповідач отримав вищезазначений товар, що підтверджується підписом його уповноваженого представника на видатковій накладній, печаткою підприємства відповідача та довіреністю № 10 від 02 лютого 2009 року (а.с.10-11).
Згідно пункту 2.1 договору сторони обумовили строк оплати -відстрочка платежу 15 банківських днів з моменту поставки товару. Датою отримання вважається дата виписки накладної.
Отже, як вірно визначився суд першої інстанції, граничний строк оплати товару за спірною накладною -23 лютого 2009 року.
Але, відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, та на час звернення позивача з позовом до суду таких доказів оплати не надав.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи посилається на укладення договору про переведення боргу від 24 лютого 2009 року, відповідно до якого ним було переведено частину боргу у розмірі 26655,90 грн. на ФОП Загребельного О.М. та частину боргу у розмірі 14891,04 грн. на ТОВ «Будсервіс-Л».
Але, як вірно встановлено судом першої інстанції, вищенаведений договір не було підписано з боку позивача, що також підтверджує представник позивача під час судового засідання, який заперечує проти заміни боржника у зобов'язанні за договором купівлі-продажу № 02/02-09 від 02 лютого 2009 року, а відповідно до вимог статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Посилання відповідача на те, що на підставі договору купівлі-продажу № 02/02-09 від 02 лютого 2009 року ним було поставлено позивачу товар за накладними № ЗАТ-000124 від 24.02.2009р., № ЗАТ-000134 від 27.02.2009р. та № ЗАТ-000233 від 13.04.2009р. в якості отриманого товару за накладною від 02.02.2009р., обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що не заслуговують на уваги, оскільки вищезазначені накладні не містять посилання про те, що товар поставлено саме за договором купівлі-продажу № 02/02-09 від 02 лютого 2009 року.
Твердження відповідача в уточненнях на апеляційну скаргу про те, що він розрахувався за арматуру, яку одержав не від позивача, а від сторонньої особи, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені належними документальними доказами в розумінні статтей 32-36 Господарського процесуального кодексу України.
Надана відповідачем товарно-транспортна накладна № ХС-0000056 від 16.01.2009р. не стосується спірних правовідносин та не може свідчить про те, що арматура, що є предметом договору купівлі-продажу № 02/02-09, була отримана ним не від позивача, а від іншої сторонньої особи.
Таким чином, колегія суддів визнає, що в порушення обов'язку доказування, який законодавчо покладений на сторони, відповідач не представив як суду першої, так і апеляційної інстанції жодних належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а тому позовна вимога в частині стягнення коштів в сумі 82710 грн. правомірно визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Позивач просив суд стягнути на його користь штраф у розмірі 14970,51 грн., 3% річних в сумі 2372,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6203,25 грн.
Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що за порушення строків оплати за договором винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми за кожен день прострочення платежу.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від у несвоєчасного грошового виконання зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сторонами було фактично встановлено такий від забезпечення виконання зобов'язання як пеня, тому до даного виду забезпечення зобов'язання слід застосовувати положення про пеню.
З урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, господарський суд обґрунтовано визнав вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9477,66 грн. пені такими, що підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару у визначений термін, а нарахована пеня підтверджуються матеріалами справи та не спростована належними доказами відповідачем.
В решті частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5492,85 грн. позовні судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено, оскільки вони нараховані всупереч Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, нараховані позивачем 9477,66 грн. пені, 6203,25 грн. інфляційні нарахування, 2372,53 грн. - 3% річних обґрунтовані доданими до матеріалів справи документами, відповідають умовам договору, а тому у позивача є всі правові підстави вимагати їх стягнення.
За таких обставин, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
постановила:
Апеляційну Закритого акціонерного товариства «Буддеталь», смт. Нова Водолага залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2010 року по справі № 60/302-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 26 квітня 2010 року.
Головуючий суддя Істоміна О. А.
суддя Такмаков Ю.В.
суддя Плужник О.В.