№ справи: 369/10811/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13124/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Волчко А.Я.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
03 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, заінтересовані особи: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року,
встановив:
у вересні 2020 року скаржник звернувся до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень та просив суд витребувати матеріали виконавчих проваджень з виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів на непрацездатних батьків, перевірити відповідність вчинення виконавчих дій вимогам ЦПК України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року скаргу було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її форми та змісту вимогам процесуального законодавства.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року скаргу було повернуто.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та зобов'язати суд першої інстанції витребувати матеріали виконавчих проваджень та розглянути скаргу по суті, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що її подано без додержання загальних вимог до позовної заяви, зокрема, судом зроблено висновок про те, що скаржником не було визначено суб'єктний склад учасників справи та нечітко викладено зміст вимог.
На виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху ОСОБА_1 було подано до суду скаргу в новій редакції, яка не була ним підписана.
Повертаючи скаргу скаржникові, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не було усунуто недоліки скарги, встановлені ухвалою суду від 03 вересня 2020 року. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що судом першої інстанції було обмежено його у доступі до правосуддя, оскільки положеннями ст. 450 ЦПК України передбачено розгляд скарги в десятиденний строк, що унеможливило реалізацію ним свого права на ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень шляхом судового розгляду. Однак, такі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування ухвали суду виходячи з наступного.
Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як роз'яснено в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, передбачені положеннями Закону України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 185 ЦПК України.
В даному випадку зі змісту поданої ОСОБА_1 скарги неможливо встановити чиї та які саме рішення, дії чи бездіяльність ним оскаржуються, що і стало підставою для повернення скарги.
Матеріали справи свідчать про те, що скаржник просить суд за наслідками розгляду скарги витребувати матеріали виконавчих проваджень, встановити чи відправлялась йому поштова кореспонденція в межах здійснення виконавчого провадження, надати оцінку виконання ним судових рішень у добровільному порядку, а також доручити виконавцю (без зазначення його даних) з'ясувати питання неотримання ним поштової кореспонденції та відібрати від стягувачів розписки про отримання ними грошових коштів, з'ясувати причини незнаходження стягувача за адресою, вказаною у виконавчому документі. Клопотання про визнання неправомірними будь-яких виконавчих дій чи бездіяльності подана скарга не містить.
Уточнена скарга ОСОБА_1 була подана до суду без підпису скаржника, а тому не може свідчити про усунення ним недоліків, встановлених ухвалою суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Зі змісту поданої до суду першої інстанції скарги ОСОБА_1 вбачається, що він фактично просить суд з'ясувати хід здійснення виконавчого провадження у зв'язку з неотриманням ним поштової кореспонденції від виконавчої служби, що не відповідає меті розгляду скарг в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді