справа № 754/16477/19
провадження № 22-ц/824/12231/2020
03 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олександра Борисовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року в складі судді Таран Н. Г.,
встановив :
13.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті підстави, що 01 липня 2019 року приблизно о 14 годині 40 хвилин у м. Києві, за адресою: вул. Олени Теліги, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «BMW», д/н НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Кирилівська, не надав переваги в русі автомобілю «AUDI», д/н НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїв зіткнення з останнім. Внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Сума майнових збитків, завданих пошкодженням належного йому на праві власності транспортного засобу, складає 190 433,01 грн, що підтверджується дефектувальними актами № 1907/19 від 19.07.2019 та № 2107/19 від 21.07.2019.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») згідно полісу ОСЦПВ серії АО №3054222 з лімітом відповідальності за завдану шкоду в розмірі 100 000 грн.
Крім того, ОСОБА_2 має укладений з ПрАТ «СК «АРКС» договір добровільного страхування відповідальності власників транспортних засобів №45481гд9к3 від 19.02.2019 на автомобіль «BMW», д/н НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за завдану майнову шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
ПрАТ «СК «АРКС» були надані всі необхідні документи для прийняття рішення та здійснення виплати страхового відшкодування в повному обсязі, а саме в сумі 190 433,01 грн, однак останнє здійснило лише часткове відшкодування витрат на ремонт належного позивачу транспортного засобу шляхом перерахування коштів на СТО в розмірі 100 000 грн, тобто лише в рамках ліміту цивільно-правової відповідальності, передбаченої умовами полісу ОСЦП серії АО №3054222.
Решту коштів в розмірі 90 433,01 грн необхідних для проведення ремонтних робіт, він сплатив особисто шляхом перерахування коштів на СТО, що підтверджується квитанцією №0.0.1466072469.1 від 16 вересня 2019 року.
Після додаткового звернення до ПрАТ «СК «АРКС», на виконання умов договору про добровільне страхування цивільно-правової відповідальності, останнім будо здійснено виплату в сумі 2 992,46 грн.
З огляду на викладене, просив стягнути з відповідачів ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 87 440,55 грн солідарно. Також просив стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в сумі 874,41 грн та витрати на надання правничої допомоги в розмірі 12 500 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О. Б., посилаючись на грубе порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Свої доводи мотивує тим, що позивачем були понесені реальні збитки у вигляді сплачених грошових коштів за ремонт пошкодженого транспортного засобу в розмірі 90 443,01 грн. Вказані збитки були заподіяні з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, в тому числі, за договором добровільного страхування. Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що останні відшкодуванню не підлягають, що не відповідає положенням ст. 22, 1166, 1194 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «СК «АРКС» - адвокат Медвідь О.І. просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «АРКС» залишити без змін.
Зазначив, що за полісом АО №3054222, з урахуванням тієї обставини, що автомобіль мав додаткові пошкодження у вигляді вм'ятини передніх лівих дверей, страховиком було здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на підставі п.п.б п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, та виплачена сума страхового відшкодування в сумі 100 000 грн.
Відповідно до п.9.4.1 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) Оферти №151 від 01.06.2018, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався страховиком на підставі Звіту ФОП ОСОБА_3 №973 від 17.07.19, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «AUDI», д/н НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 102 992,46 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування здійснювався наступним чином: 102 992,46 грн - 100 000 грн = 2 992,46 грн. Відповідно до платіжного доручення №606 078 від 18.10.2019, страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 2 992,46 грн. Отже, зобов'язання ПрАТ «CK «АРКС» перед ОСОБА_1 виконані своєчасно і в повному обсязі. Решту виплат на відновлювальний ремонт автомобіля має здійснювати ОСОБА_2 , як безпосередній заподіювач шкоди.
Також зазначив, що розрахунок позивача витрат на юридичну допомогу не відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в матеріалах справи відсутній розрахунок таких витрат.
Інші учасники справи правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 01 липня2019 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин, у м. Києві по вул. Олени Теліги, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «BMW», д/н НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Кирилівська, не надав переваги в русі автомобілю «AUDI», д/н НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїв зіткнення з останнім, що призвело до їх механічних пошкоджень.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «BMW 520d», д/н НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в АТ "СК «АХА Страхування", назву якого в подальшому змінено на ПрАТ «СК «АРКС» , згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3054222 від 19.02.2019, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн, франшиза - 0 грн (а.с.53).
Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_3 » №973 від 17.07.2019 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту складає 230 703,89 грн включаючи ПДВ на запчастини; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля AUDI Q7, д/н НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП, складає 102 992,46 грн (а.с. 54-57).
Судом встановлено, що 23.07.2019 та 23.08.2019 платіжними дорученнями №580 248 та №589 932 на рахунок виконавця ремонтних робіт страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/3054222 на загальну суму 100 000 грн (а.с.68, 70).
Судом також встановлено, що 19.02.2019 між АТ «СК «АХА Страхування» (страховик), назву якого в подальшому змінено на ПрАТ «СК «АРКС», та ТОВ «Ярославна П» (страхувальник), укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом оформлення Акцепту №45481гд9к3 до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) Оферти №151 від 01.06.2018 (а.с. 71-75).
Відповідно до умов вказаного договору, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки BMW G30 520d, р/н НОМЕР_1 .
Предметом договору є страхування майнових інтересів страхувальника (інших осіб, визначених договором), що не суперечать закону, пов'язані з цивільною відповідальністю за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 9.4.1 цього договору у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порядку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до найближчого місяця здійснення ремонту на території України ( крім території АРК Крим та м. Севастополь).
На підставі заяви ОСОБА_1 ПрАТ «СК «АРКС» складено страховий акт №АРХ2507073 та виплачено суму страхового відшкодування 2 992,46 грн (а.с.76-77).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що сума завданої шкоди внаслідок пошкодження в ДТП належного йому на праві власності автомобіля AUDI Q7, д/н НОМЕР_2 , становить 190 433,01 грн. Залишок невідшкодованої шкоди становить 87 440,55 грн.
На підтвердження вказаної обставини надав рахунок-фактуру №СО 1907/09 від 19 липня 2019 ФОП ОСОБА_4 СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до якої плата за ремонтні роботи та запчастини, автомобіль AUDI Q7, д/н НОМЕР_2 , згідно дефектувального акту: №1906/19 від 19.07.2019, становить 129 701,28 грн (а.с.29,30 ).
Відповідно до рахунку-фактури №СО 2107/09 від 21 липня 2019 ФОП ОСОБА_4 СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1», плата за ремонтні роботи та запчастини, автомобіль AUDI Q7, д/н НОМЕР_2 , згідно дефектувального акту: №2107/19 від 21.07.2019, становить 60 731,73 грн (а.с. 31-32).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ПрАТ «СК «АРКС» здійснено виплату страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3054222 від 19.02.2019 в сумі 100 000 грн та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №45481гд9к3 в сумі 2 992,46 грн.
З огляду на те, що страховиком здійснено відшкодування завданої шкоди у розмірі відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, зобов'язання останнього перед позивачем виконані своєчасно та у повному обсязі, підстави для задоволення позову відсутні.
Покладення на вину в ДТП особу обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Твердження позивача щодо шкоди, завданої в результаті ДТП, у розмірі відновлювального ремонту без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу є неправомірними.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до положень ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Судом встановлено, що різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням необхідності заміни пошкоджених внаслідок ДТП деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та лімітом відповідальності страховика ( з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу деталей, що підлягають заміні), становить 87 440,55 грн (190 433,01 грн - 100 000 грн - 2 992,46 грн).
З огляду на реальну вартість виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля позивача (190 433,01 грн), враховуючи розмір страхового відшкодування, розрахованого з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) ( 102 992,46 грн), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову до винної у ДТП особи ОСОБА_2 , на якого покладено зобов'язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував фактичні обставини справи, не надав належну оцінку наявним у справі доказам, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з останнього на користь позивача 87 440,55 грн.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ПрАТ «СК «АРКС», оскільки останнє в повному обсязі виконало свої зобов'язання щодо здійснення виплати страхового відшкодування, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволенні до відповідача ОСОБА_2 , з останнього на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 186,03 грн (874,41 грн + 1311,62 грн).
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник Лобка С. М. - адвокат Адвокатського об'єднання «Радник» Шевченко О.Б. надав до суду копію договору про надання правової допомоги від 01 листопада 20190 року № 189/2019, ордер від 13 листопада 2019 року, квитанцію від 01.11.2019 на суму 12 500,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, відповідно до Акту виконаних робіт №1 від 13.11.2019 року.
Відповідно до п. 5.2 цього договору, сума гонорару Адвокатського об'єднання «Радник» складає 12 500 грн без ПДВ та підтверджується актами виконаних робіт.
Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 13.11.2019 до Договору №189/2019 про надання правової допомоги від 01.11.2019, адвокатами Адвокатського об'єднання надана наступна правнича допомога: опрацювання законодавства України, що регулює спірні правовідносини, чинне на момент виникнення правовідносин; проведення зустрічей з клієнтом, надання консультацій, узгодження правової позиції; опрацювання документів клієнта, підготовка та подання позовної заяви (а.с.17).
З огляду на відсутність клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між ним та позивачем, здійснення позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, наявні підстави для задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 367, 374 - 376, 381-384, 389 ЦПК України суд
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Олександра Борисовича задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання : АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_4 , адреса місця проживання : АДРЕСА_2 ) заподіяну майнову шкоду в розмірі 87 440 грн 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 186 грн 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: Т. А. Семенюк
І. М. Рейнарт