Справа № 357/2677/20 Головуючий у 1 інстанції Гавенко О.Л.
Провадження № 33/824/2599/2020 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В.
іменем України
29 жовтня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2020 року, якою
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 121527 від 07 березня 2020 року, «07.03.2020 року о 18 год. 40 хв. в Білоцерківському районі Київської області на 8 км а/д Р-17 ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Kadett д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду прийнято з істотними порушеннями норм права, оскільки судовий розгляд відбувся у його відсутності. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівники поліції отримавши його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці, в порушення вимог законодавства не запропонували йому пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров'я, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного направлення. Протокол не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки по своїй правовій природі він не є самостійним і беззаперечним доказом.
Право ОСОБА_1 - особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання до апеляційного суду і скористалась правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимог вказаних правових норм, місцевий суд не з'ясував всі обставини справи, без належного повідомлення особи та виклику ОСОБА_1 в судове засідання, без допиту свідків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, без виклику працівників поліції, які складали матеріали даного провадження стосовно ОСОБА_1 , прийняв рішення про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення.
В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння.
Однак, суд апеляційної інстанції, не може погодитися з висновком місцевого суду, який не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, який визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Апеляційним судом з метою перевірки доводів апеляційної скарги викликалися свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також працівник поліції ОСОБА_4 , який складав протокол про адміністративне правопорушення, відбирав пояснення у свідків та складав рапорт, однак свідки, які були повідомлені належним чином про місце та час апеляційного перегляду справи, в судове засідання не з'явились.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , пояснив, що 07.03.2020 року, в вечірній час, рухаючись на а/д Р-17 8 км в Білоцерківському районі, керував автомобілем Opel Kadett д.н.з. НОМЕР_1 . Їхали в лікарню в м. Біла Церква, в автомобілі перебували дружина - ОСОБА_5 та теща. Був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки документів поліцейські повідомили йому про те, що він має ознаки алкогольного сп'яніння, з чим він ( ОСОБА_1 ) не погодився. Запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці на спеціальному технічному засобі «Drager». На таку пропозицію працівників поліції відмовився, оскільки не довіряв їм, та не було свідків, тому наполягав на проходженні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, на що працівники поліції йому відмовили.
Отже під час розгляду справи місцевим судом і під час апеляційного перегляду справи не встановлено, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Kadett д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому немає підстав ставити під сумнів доводи ОСОБА_1 .
Крім того, аналогічні показання дала свідок ОСОБА_5 , яка була допитана в судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи за клопотанням ОСОБА_1 .
Слід зазначити на те, що частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділів поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС 18.12.2018 року № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Суд вважає, що зазначені норми направлені на забезпечення об'єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень, у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді.
Таким чином, зважаючи, що відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який є превентивним заходом виявлення або фіксування правопорушення, та який міг би підтвердити чи спростувати доводи апелянта, матеріали справи не містять.
При цьому, суд апеляційної інстанції приймає пояснення ОСОБА_1 - особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, свідка ОСОБА_5 , надані в судовому засіданні апеляційної інстанції, та визнає їх належними доказами, оскільки вони узгоджуються між собою, у суду немає підстав ставити під сумнів надані пояснення.
На думку апеляційного суду, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення за умови, коли вимога про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була безпідставною, а дії працівників поліції не відповідали вимогам закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначені обставини не були повно з'ясовані місцевим судом, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, інших доказів наявності вини в діях ОСОБА_1 окрім письмових пояснень свідків, які судом поставлено під сумнів та протоколу про адміністративне правопорушення, який не може бути самостійним доказом вини особи, матеріали справи не містять. При цьому, постанова місцевого суду не містить належного мотивування про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, будь-які докази, які б беззаперечно вказували на те, що 07.03.2020 року ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Kadett д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2020 року відносно ОСОБА_1 - скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2020 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов