Справа № 11-cc/824/53/2020 (359/2841/19) Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
29 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна «TELEPORT LOGISTICS LIMITED», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2019 року, -
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2019 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на вилучене в ході огляду складу тимчасового зберігання СТЗ №2 на території вантажного терміналу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, ДПМА «Бориспіль» майно, зазначене в ухвалі слідчого судді.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна «TELEPORT LOGISTICS LIMITED», адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27.02.2019 дозвіл на вилучення речей та документів, на які накладено арешт, надано не було. Вказує, що огляд проведено поза строком встановленим ухвалою слідчого судді.
Також адвокат вказує, що працівниками ГУ НП в Кивській області не надано постанову про створення групи слідчих, витяг з ЄРДР, доручення на проведення слідчих дій, як і не надано додаткової ухвали про роз'яснення первинної ухвали щодо встановлення переліку осіб, яким надається право на проведення огляду. Апелянт зазначає, що 25.03.2019 відправниками надіслані листи щодо помилкового направлення вантажів на адресу ТОВ «ТРАЛІС ЛТД», а директором товариства продано 12 пакетів документів з метою поміщення вантажів в режим транзиту. Додає, що органом досудового розслідування не встановлено належність вилученого майна саме компанії ТОВ «ТРАЛІС ЛТД».
Далі в апеляційній скарзі захисник зазначає, що арештоване майно не є знаряддям злочину, а службові особи компанії не є фігурантами даного кримінального провадження. Стверджує про порушення строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України.
У підсумку апелянт звертає увагу суду на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та незаконність накладення арешту.
Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску строку вказує, що копію ухвали отримано 03.04.2019 (а.с. 293 т. 3). Апеляційна скарга подана до суду 09.04.2019 (а.с. 2 т. 4).
Клопотання представника власника майна «TELEPORT LOGISTICS LIMITED», адвоката ОСОБА_6 , щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущено з поважних причин.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 14 годину 15 хвилин 29.10.2020, про що надіслано повідомлення прокурору 01.10.2020, проте в судове засідання прокурор не прибув, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора.
Особа, яка подала апеляційну скаргу в судове засідання також не з'явилася, належним чином повідомлялася про дату та місце розгляду апеляційної скарги, проте просила прододити розгляд апеляційної скарги у її відсутність, у зв'язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність апелянта.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №12018110000000498, відомості про яке 28.08.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході огляду складу тимчасового зберігання СТЗ №2 на території вантажного терміналу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, ДПМА «Бориспіль» майно, яке ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2019 року, задоволено.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Посилання власника майна на те, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27.02.2019 дозвіл на вилучення речей та документів, на які накладено арешт, надано не було, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням того, що майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, є тимчасово вилученим майном.
Твердження апелянта про те, що 25.03.2019 відправниками надіслані листи щодо помилкового направлення вантажів на адресу ТОВ «ТРАЛІС ЛТД», а також те, що директором товариства продано 12 пакетів документів з метою поміщення вантажів в режим транзиту, колегія суддів визнає передчасними, оскільки дані обставинине є предметом розгляду у даному судовому засідання, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
Посилання адвоката на те, що арештоване майно не є знаряддям злочину, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовим доказом від 28.03.2019, відповідно до якої, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, у даному кримінальному впровадженні визнано речовим доказом (а.с. 52 т. 2).
Не заслуговують також на увагу і посилання адвоката на те, що органом досудового розслідування не встановлено належності вилученого майна саме компанії ТОВ «ТРАЛІС ЛТД», оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що мало місце у даному випадку.
Твердження апелянта про те, що службові особи компанії не є фігурантами даного кримінального провадження, є необгрунтованими, оскільки положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні слідчого не зазначено.
Не знайшли свого підтвердження і доводи представника власника майна з приводу того, що огляд проведено поза строком встановленим ухвалою слідчого судді, з урахуванням тих обставин, що ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва про надання дозволу на проведення огляду постановлена 27 лютого 2019 року (а.с. 185-186 т. 1), а огляд проведено 25 березня 2019 року, тобто в межах стороку дії цієї ухвали.
Не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і твердження апелянта про ненадання працівниками ГУ НП в Кивській області постанови про створення групи слідчих, витягу з ЄРДР, доручення на проведення слідчих дій, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування ухвали про арешт майна і до яких наведена підстава не належить.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та незаконність накладення арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна «TELEPORT LOGISTICS LIMITED», адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2019 року.
Ухвалу слідчого суддіБориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 та накладено арешт на вилучене в ході огляду складу тимчасового зберігання СТЗ №2 на території вантажного терміналу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, ДПМА «Бориспіль» майно, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна «TELEPORT LOGISTICS LIMITED», адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4