Іменем України
27 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року,
за участю апелянта - ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, в порядку ст. 303 КПК України, - повернуто особі, яка її подала.
В мотивування ухвали слідчий суддя вказав, що ОСОБА_5 зазначаючи, що він є потерпілим у даному кримінальному провадженні не надав доказів, які підтверджують його процесуальний статус в даному провадженні, таким чином слідчий суддя не має можливості встановити права та обов'язки особи, яка подала скаргу та ставить під сумнів питання щодо повноважень зазначеної особи.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР у м. Києві задовольнити, зобов'язати слідчого виконати вимоги, а саме розглянути його клопотання від 22.10.2019 р. в порядку і строк, передбачений КПК України та повідомити його про результати розгляду.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що посилання слідчого судді на п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України є безпідставним, оскільки дана норма закону не має жодного відношення до регулювання питання щодо процесуального статусу особи, яка подає скаргу.
Зазначає, що судом не взято до уваги те, що у своєму клопотанні в порядку ст. 220 КПК України, а також у скарзі в порядку ст. 303 КПК України, ним чітко зазначено, що кримінальне провадження розпочато на підставі його заяви про вчинення злочину щодо нього та інших осіб та в обох зверненнях зазначено його процесуальний статус потерпілого, який суддя не спростував.
Також вказує, що мав намір надати підтвердні документи в судовому засіданні, а тому саме з цією метою у скарзі просив провести судовий розгляд за його участі.
Вважає, що висновок слідчого судді щодо подання скарги особою, яка не має права її подавати належним чином не вмотивований в ухвалі.
Зазначає, що слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва були розглянуті безліч його аналогічних скарг (№757/2930/20-к; №757/2924/20-к; №757/2927/20-к) на бездіяльність посадових осіб, в тому числі Територіального управління ДБР у м. Києві і жодна скарга не була повернута без розгляду.
В підсумку вказує, що копію ухвали та скаргу отримав майже через сім місяців після прийняття рішення, чим було грубо порушено його конституційне право на оскарження.
Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, а тому враховуючи положення ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутність прокурора.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення автора апеляційної скарги, який підтримав її в повному обсязі та просив задовольнити, перевіривши та дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає даним вимогам закону.
Так, висновки слідчого судді про те, що до скарги не додано доказів того, що ОСОБА_5 є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є хибними, оскільки будь-яких даних про те, що ОСОБА_5 відмовлено у визнанні потерпілим матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
В поданій скарзі ОСОБА_5 зазначив, що ним, як особою, що фактично є заявником та потерпілим у даному кримінальному провадженні, через канцелярію ДБР під №953 до слідчого ОСОБА_6 було подано цілком вмотивоване клопотання в порядку ст. 220 КПК України про проведення допиту слідчого Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 з приводу зазначених у його заяві подій. Однак, станом на даний час вмотивованої постанови або будь-якої відповіді у встановлений законом строк ним отримано не було.
З викладеного вбачається, що ОСОБА_5 зазначено свій процесуальний статус та оскаржено бездіяльність слідчого, яка передбачена ч. 1 ст. 303 КПК України.
Постанова про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим в кримінальному провадженні - в матеріалах справи відсутня.
Крім того, всупереч вимогам ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя скаргу розглянув без участі особи, яка подала скаргу, чим позбавив її права на доступ до правосуддя. Отже, не повідомивши та не здійснивши виклик ОСОБА_5 до місцевого суду його позбавили можливості надати пояснення та відповідні підтвердні документи, зокрема, щодо статусу в даному кримінальному провадженні.
З урахуванням того, що скарга ОСОБА_5 фактично не була предметом розгляду слідчого судді, постановлення судового рішення судом апеляційної інстанції по суті скарги є неможливим, в зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, якою скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, в порядку ст. 303 КПК України, - повернуто особі, яка її подала, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Територіального управління ДБР у м. Києві ОСОБА_6 в порядку ст. 303 КПК України.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_8 ОСОБА_9 а й л о Т. М. Ю д е н к о