27 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Кагарлицька виправна колонія № 115» матеріали справи за поданням виконувача обов'язків начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія № 115» ОСОБА_5 , погодженого з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді подання - прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 9 липня 2020 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора - ОСОБА_8
представника КВК № 115 - ОСОБА_9
захисника - ОСОБА_10
засудженого - ОСОБА_6
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 9 липня 2020 року задоволено подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія № 115» ОСОБА_5 , погодженого із спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , та засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2018 року умовно-достроково на 1 рік 340 днів.
Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що засуджений ОСОБА_11 став на шлях виправлення, довів своє виправлення, станом на 14 червня 2020 року відбув частину строку покарання, а тому відносно нього може бути застосовано положення ст. 81 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання ДУ «Кагарлицька ВК (№ 115)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 .
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен ґрунтуватись не на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.
Також прокурор вказує на те, що висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити, врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків та відшкодування завданих збитків.
На переконання прокурора, засуджений ОСОБА_11 не довів факту усунення негативних наслідків для потерпілих. Так, зокрема згідно з інформацією державної установи «Кагарлицька ВК (№115)» на адресу установи 10 грудня 2019 року надійшов виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_12 на користь потерпілого суми збитків в розмірі 212,74 тис. грн. Разом з тим, на момент розгляду подання засудженим відшкодовано непропорційно малу суму завданих збитків, а саме 1,7 тис. грн. При цьому частина вказаних коштів відшкодована у зв'язку необхідністю відшкодування збитків завданих ОСОБА_13 , як потерпілому від злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, який ОСОБА_11 вчинив раніше, та за який він був засуджений вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року.
Крім того, відсутність факту наявності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_12 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, підтверджено ухвалою Кагарлицького районного суду від 21 лютого 2020 року, якою відмовлено у застосуванні пільги, передбаченої ст. 82 КК України, у зв'язку з тим, що при вирішенні питання про заміну покарання більш м'яким покарання за наявних обставин та поведінки засудженого у випадку задоволення подання будуть порушенні інтереси потерпілої сторони. Зокрема, застосування до засудженого положень, передбачених ст. 82 КК України може викликати в суспільстві напругу та недовіру до судової системи в цілому в частини довіри громадян до здатності держави в особі її правоохоронних органів здійснювати належне покарання щодо осіб, які скоїли злочин, в тому числі тяжкі злочини, скоєнні з необережності. Як на обґрунтування вказаного твердження судом вказано на те, що засуджених не вжив заходів щодо добровільного відшкодування збитків заподіяних злочином.
Прокурор акцентує увагу на тому, що засуджений протягом часу з моменту розгляду судом питання щодо можливості застосування до нього положень ст. 82 КК України належних висновків не зробив та не вжив заходів щодо відшкодування збитків потерпілим від злочину, що свідчить про відсутність факту виправлення засудженого.
Окрім того, сам факт правослухняної поведінки протягом часу, що безпосередньо передував формальному настанню пільги, передбаченої ст. 81 КК України, не є безумовною передумовою умовно-дострокового звільнення.
Від потерпілого ОСОБА_14 до апеляційного суду подане клопотання про розгляд справи за його відсутності, відхилити апеляційну скарга прокурора, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Проти умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 не заперечує, 25 тис.грн. йому було відшкодовано засудженим, коли він перебував в лікарні, про повне відшкодування будуть домовлятися після його звільнення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника виправної колонії, захисника та засудженого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали ухвалу місцевого суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали подання та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2018 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк на 2 (два) роки із застосуванням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, який скасований в частині призначеного покарання вироком Апеляційного суду Київської області від 6 березня 2018 року, та ухвалений новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття основного покарання звільнений з випробуванням та встановлено іспитовий строк на 3 (три) роки, із застосуванням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, виконується самостійно.
2 липня 2020 року до Кагарлицького районного суду Київської області надійшло подання в.о.начальника державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» ОСОБА_5 , погоджене зі спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації, про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від основного покарання, призначеного вироком Бориспільського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 , станом на 2 липня 2020 року відбув 1/2 частину призначеного основного покарання та, відбуваючи покарання, працевлаштований робітником у їдальні, до праці відноситься добре, заходи виховної спрямованості відвідував регулярно, реагує на них правильно, має хорошу поведінку, приймає активну участь у громадському житті відділення та установи, за добросовісне відношення до праці та громадських доручень, зразкову поведінку має від адміністрації установи шість заохочення та не мав дисциплінарних стягнень.
Суд першої інстанції при розгляді подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)», всупереч твердженням апелянта, ретельно та належним чином перевірив доводи подання щодо наявності підстав, передбачених ст. 81 КК України, для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 та дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_6 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а наявність певної кількості заохочень у засудженого, відбуття ним визначеної законом частини строку покарання, його працевлаштування самі по собі можуть бути визнані достатніми підставами для застосування ст. 81 КК, оскільки ці відомості підлягають врахуванню у сукупності з відомостями про тяжкість вчинених засудженим злочинів, їх суспільної небезпечності та репутацією особи засудженого в цілому.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання
Сумлінне ставлення до праці передбачає добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів, сплата податків та інших обов'язкових платежів. Сумлінне ставлення до праці проявляється у покращенні кількісних та якісних показників виконуваної роботи, підвищенні виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержанні правил охорони праці та техніки безпеки.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин.
Так, судом першої інстанції враховано, що засуджений станом на час розгляду справи відбув 1/2 частини строку покарання, тобто необхідний для умовно-дострокового звільнення строк, передбачений п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, за період перебування в колонії характеризується позитивно, має шість заохочень, дисциплінарних стягнень не має; підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику у свою адресу; дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи; утримує в чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд; дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням; виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань; виконує роботу з обслуговування, має достатній рівень необхідних навичок; до виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою, дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці; що за час перебування в установі до моменту подачі подання до суду засуджений не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог режиму відбування покарання, має 6 (шість) заохочень за сумлінну поведінку і ставлення до праці в їдальні установи; визнавав свою вину, злочин ОСОБА_6 вчинений без обтяжуючих обставин.
Таким чином суд першої інстанції врахував всі обставини в їх сукупності та обґрунтовано дійшов висновку, що у діях засудженого ОСОБА_6 є достатні ознаки перевиховання, так як останній своєю поведінкою довів ту обставину, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, щиро розкаявся у вчиненому злочині, що є безумовною підставою для звільнення його умовно-достроково від відбування призначеного основного покарання.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що основною підставою для відмови у задоволенні подання прокурор вважає те, що на момент розгляду подання засудженим відшкодовано потерпілому ОСОБА_13 непропорційно малу суму завданих збитків, а саме 1,7 тис. грн., з 212,74 тис. грн.
Однак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, факт часткової сплати потерпілим членами родини та засудженим заподіяної шкоди не є тією обставиною, яка стосується обставин, що підлягають встановленню під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення та впливає на висновок суду про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого.
Окрім того, колегія суддів враховує позицію потерпілого у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_14 , який не підтримав апеляційну скаргу прокурора та зазначив про те, що ОСОБА_15 відшкодовано йому 25 тис. грн., коли він перебував в лікарні, а про повне відшкодування будуть домовлятися після його звільнення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постановлена судом ухвала щодо засудженого ОСОБА_6 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування та задоволення поданої апеляційної скарги не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 9 липня 2020 року, якою задоволено подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія № 115» ОСОБА_5 , погодженого з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , та засудженого ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2018 року умовно-достроково на 1 рік 340 днів - залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________________ ____________________________ ____________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_16