27 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12019110200000123 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора - ОСОБА_7
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019110200000123 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.
Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що ОСОБА_8 зазначено, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, 30 липня 2019 року у виконання примусового приводу обвинуваченого ОСОБА_5 від Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області до суду надійшли матеріали, відповідно до яких ОСОБА_5 за вказаною вище адресою, не проживає. Відповідно до зворотних поштових повідомлень адресат, тобто ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній; клопотань про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до суду не надходили. Вказані обставини свідчать про те, що слідчим та прокурором не було встановлено належним чином місце фактичного проживання обвинуваченого та відсутність у суду можливості та законних підстав для застосування до обвинуваченого примусового приводу, оголошення обвинуваченого у розшук та призначення кримінального провадження до судового розгляду.
За таких обставин суд зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у кримінальному провадженні подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КК України, оскільки містить анкетні відомості обвинуваченого, а саме його прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце реєстрації та місце проживання, громадянство, що підтверджується текстом обвинувального акту, складеного та затвердженого 25 січня 2019 року.
Прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 неодноразово не з'являвся в судові засідання. На виконання ухвал Києво-Святошинського районного суду про привід обвинуваченого в судове засідання прокурором було надано рапорти, згідно яких ОСОБА_5 дійсно проживає за адресою, вказаною в обвинувальному акті, що було встановлено в ході опитування сусідів останнього, проте, на момент відвідування його місця проживання працівниками поліції ОСОБА_5 був відсутній, що і стало причиною невиконання ухвали про привід. Згідно з іншим рапортом від 30 липня 2019 року сусіди повідомили, що востаннє ОСОБА_5 за місцем проживання, зазначеного в обвинувальному акті, а саме: АДРЕСА_1 , бачили у червні 2019 року, а тому твердження суду першої інстанції про те, що слідчим та прокурором не встановлено належним чином місця проживання обвинуваченого є хибним та не відповідає дійсності.
Крім того, як вказує прокурор, в судовому засіданні 22 червня 2020 року прокурором заявлялось клопотання про примусовий привід обвинуваченого за місцем проживання та місцем реєстрації, оскільки за місцем реєстрації здійснювався лише один судовий виклик, який повернувся з відміткою про закінчення терміну зберігання. Проте, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання. За таких обставин, на переконання апелянта, суд не вичерпав всіх можливостей для повідомлення обвинуваченого про дату та час судового засідання.
Також прокурор наголосив на тому, що у своїй ухвалі від 22 червня 2020 року місцевий суд, в порушення вимоги ч. 1 ст. 372 КПК України, не зазначив року, місяця і дня народження обвинуваченого, місця його народження та місця проживання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, 29 січня 2019 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, і справа призначена до підготовчого засідання.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відомості, які має містити обвинувальний акт, передбачені ст. 291 КПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, серед інших відомостей, має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Згідно зі ст. 29 ЦК України місце проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні у ньому зазначені як адреса реєстрації обвинуваченого: АДРЕСА_2 , так і адреса проживання останнього: АДРЕСА_1 , які були відомі слідчому на момент складання обвинуваченого акту (ас. 2).
З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав жодних підстав для висновку про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 не відповідає вимогам КПК України, зокрема ст. 291, а відтак підстави для його повернення прокурору були відсутні.
При цьому згідно з матеріалами справи виклики, направлені обвинуваченому за місцем проживання, повернуті до суду першої інстанції з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (ас. 16, 21). У подальшому судові виклики, направлені за адресою місця реєстрації обвинуваченого та за місцем проживання повернуті до суду з позначкою «адресат відсутній» або «адресат не розшуканий» (ас. 41, 42, 51, 52, 57, 58, 62).
За клопотанням прокурора суд приймав протокольно рішення про привід обвинуваченого в судове засідання, з направленням копії журналу судового засідання про привід обвинуваченого для виконання (ас. 17-18, 23-24, 28-29, 47-48).
Проте, з журналу судового засідання не вбачаються ні відомості стосовно особи обвинуваченого, ні адреса, з якої повинен був бути здійснений привід обвинуваченого, що суперечить положенням ст. 372 КПК України, на що обґрунтовано посилається прокурор в апеляційній скарзі.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ухвали про застосування заходів процесуального примусу - це ухвали про застосування судом процесуальних дій до осіб, що порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню кримінального судочинства. Такі ухвали мають характер процесуальної санкції, які відповідно до положень ст. 323 КПК України, постановлюються у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, оформлюються окремим процесуальним документом та які за своїм змістом мають відповідати вимогам, викладеним у ст. 372 КПК України.
Згідно з матеріалами справи оперуповноваженим ВКП Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 3 травня 2019 року здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_5 , та під час виїзду встановлено, що ОСОБА_5 був відсутній за місцем проживання, а в ході опитування сусідів встановлено, що останній дійсно проживає за вказаною адресою (ас. 22).
Відповідно до копії рапорту працівника поліції Києво-Святошинського ВП ОСОБА_10 від 20 червня 2019 року під час здійснення візиту за місцем проживання ОСОБА_5 двері квартири ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки не відповідає (ас. 27).
Згідно з копією рапорту працівника поліції ОСОБА_11 від 30 липня 2019 року під час перевірки за місцем проживання ОСОБА_5 останнього виявлено не було. Під час спілкування з сусідами вони повідомили, що останній раз бачили ОСОБА_5 у червні 2019 року, місце його перебування невідомо (ас. 32).
Таким чином, вказаними обставинами спростовуються висновки суду про те, що слідчим та прокурором не було встановлено належним чином місце фактичного проживання обвинуваченого.
Окрім того, матеріали провадження не містять будь-яких даних про здійснення приводу обвинуваченого з місця реєстрації останнього, на що обґрунтовано посилається прокурор в апеляційній скарзі.
Посилання в ухвалі суду на те, що клопотань про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до суду не надходили, не можуть бути визнані належним обґрунтуванням того, що зазначений обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки наведені обставини не стосуються безпосередньо змісту обвинувального акту.
Незважаючи на те, що неявка обвинуваченого на підготовче судове засідання та відсутність точних даних про місце його фактичного перебування дійсно є перешкодою для судового розгляду кримінального провадження, проте, ця перешкода не може бути усунута шляхом повернення обвинувального акту прокурору, оскільки стадія досудового розслідування вже завершена, і прокурор, на відміну від суду, позбавлений можливості вчиняти будь-які процесуальні дії, направлені на встановлення місця знаходження обвинуваченого.
Повертаючи прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 , суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 335 цього Кодексу про те, що у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду про те, що органом досудового розслідування не встановлено фактичне місце проживання обвинуваченого, у зв'язку з чим доводи прокурора про те, що обвинувальний акт містить анкеті дані обвинуваченого, в тому числі і місце проживання останнього, яке було встановлено під час досудового розслідування, є обґрунтованими та підтверджується змістом обвинувального акту.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора в частині безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурорувідповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України підлягає до скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019110200000123 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків, - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________________ ____________________________ ____________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_12