Іменем України
27 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_6
представника потерпілого адвоката - ОСОБА_7
за участю сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_5 ,
Цим вироком, ухваленим у кримінальному провадженні №12019110230000781 від 08.08.2019 року щодо обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Обухів Київської області, неодруженого, працюючого комірником в ТОВ "Вова Хоріка", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого, -
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та йому призначене покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку, а саме один рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 150000 грн., як відшкодування моральних збитків та 29683 грн. 41 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а всього 179683 грн. 41 коп.
Також вироком ухвалено про вирішення долі речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Цим вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні умисних дій, а саме нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
07.08.2019 приблизно о 18 годині, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 , знаходячись біля будинку № 2 по вул. Миру в м. Обухів, Київської області, де крім нього знаходився потерпілий ОСОБА_8 , маючи умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень останньому, який виник раптово в ході словесного конфлікту, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою заподіяння фізичного болю останньому, умисно наніс ОСОБА_8 , один удар долонею правою руки по обличчю останнього, після чого ОСОБА_8 почав бігти, в сторону будинку № 123 по вул. Київській в м. Обухів, тоді ОСОБА_5 , наздоганяючи ОСОБА_8 , наніс правою ногою один удар ззаду по лівій нозі останнього, від якого ОСОБА_8 впав на землю, після чого ОСОБА_5 підбіг до нього та наніс близько десяти ударів долонею правої руки по обличчю ОСОБА_8 , чим спричинив йому тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 202 від 28.11.2019 у Данилюка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому суглобового виростку нижньої щелепи справа зі зміщенням уламків; синців в підочних ділянках, на лівому та правому плечі, на правій боковій поверхні грудної клітки в проекції 6-10 ребер; синця та садна в області гребеня правої здухвинної кістки, саден на правому плечі, на лівому передпліччі, на обох колінних суглобах. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) твердого (-их) предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею, та за ступенем тяжкості відносяться - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу.
Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій зазначає про незгоду в частині задоволення цивільного позову, зокрема він не погоджується з сумою відшкодування 179683 грн. 41 коп., вважаючи її занадто великою. Вказує, що з урахуванням його заробітної плати і ситуації, яка склалася в державі, він не має змоги сплачувати ці кошти, разом з цим погоджується на меншу суму, а саме моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що він визнає те, що потерпілий зазнав моральних страждань, але він щиро розкаявся і готовий відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 тисяч гривень.
Адвокат ОСОБА_7 , діючи в інтересах потерпілого ОСОБА_8 , подав заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого в яких просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року - без змін.
Вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і справедливим, оскільки потерпілий ОСОБА_8 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень середньої тяжкості зазнав не тільки фізичного болю, а й психологічних страждань, які не припинились і зараз.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_5 і запереченнях представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ; вислухавши доводи обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; доводи прокурора ОСОБА_6 , який заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі в частині вирішення цивільного позову, просив залишити цей вирок без змін; доводи представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав позицію прокурора; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_5 останнє слово, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши й обміркувавши доводи апелянта, - колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційну скаргу обвинуваченого такою, що задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 в нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, викладених у вироку,є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі обвинуваченим, не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_5 не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги, а саме в частині вирішення цивільного позову.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити в зазначеній його частині законний і обґрунтований вирок, перевіркою провадження судом апеляційної інстанції - не виявлено.
Покарання ОСОБА_5 призначене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65, 75, 76 КК України, врахуванням фактичних обставин справи, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами.
Що стосується вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілого шляхом часткового його задоволення, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 10000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, а в решті позовних вимог відмовити, колегія суддів уважає такі безпідставними та з ними не погоджується, виходячи з наступного.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
За змістом ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З матеріалів провадження вбачається, що до початку розгляду провадження потерпілий подав цивільний позов, в якому моральну шкоду, оцінену в 150 000 грн., обґрунтував душевними стражданнями, які пережив у зв'язку з ушкодженням здоров'я, протиправною поведінкою щодо нього, а також тим, що ОСОБА_5 добровільно шкоду не відшкодував та не бажає цього робити. Також потерпілий вказував на те, що у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями було порушено його сталі життєві зв'язки, втрачено душевний спокій, змінено звичний спосіб життя.
Отже, місцевий суд дійшов беззаперечного висновку, що заподіяна моральна шкода є очевидною.
Відтак, цивільний позов у даному кримінальному провадженні вирішений судом першої інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального та матеріального цивільного закону. При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Твердження засудженого, про те, що розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності і справедливості та визначений без врахування йогоматеріального стану є необгрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
В даному випадку місцевий суд, правильно не взяв до уваги матеріальне становище засудженого та інші обставини, на які останній посилається в апеляційній скарзі, як на підстави для зменшення заявленого розміру моральної шкоди.
Таким чином цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, судом першої інстанції вирішений відповідно до вимог ч. 1 ст. 129 КПК України, ст. ст. 1166 ч. 1, 1167 ч. 1 Цивільного кодексу України, а тому підстави для зменшення розміру стягнення моральної шкоди з 150000 грн. до 10000 грн., про що ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченим ОСОБА_5 , - відсутні.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, ч. 1 ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року, ухвалений у кримінальному провадженні під №12019110230000781, внесеному 08.08.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122, ст. ст. 75, 76 КК України, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 а й л о Т. М. Ю д е н к о